Перший свідомий спогад  сумчанки Тетяни – це голод, і те як вона у своїх 4 рочки збирає колоски та конюшину, аби матір приготувала з вечерю на цілу сім’ю.

Далі війна, робота медсестрою та земля, замість ліжка. Тетяна Максимівна згадує, що коли санбат пішов -  її хворою тифом кинули на призволяще. Допомогла місцева жінка та німці. І ось тепер у переддень свого 95 ювілею, пані Тетяна ділиться своєю основною життєвою мудрістю: більш жорстоких нелюдів, аніж рашисти – ніде на планеті не знайти.

Детальніше в сюжеті:

Андрій Самойленко - pravdatutnews.com