Фото: Pexels
Вечірній вигул собаки потребує додаткової уваги, особливо під час відключень електроенергії. Через відсутність вуличного освітлення водіям складніше помітити тварину, а власникам — контролювати її пересування. Крім того, під час звичайної прогулянки на чотирилапих можуть чатувати кліщі, отруйні рослини, заражена вода та інші небезпеки.
Про це йдеться в матеріалі «Української правди. Життя», авторка якого Софія Бакун поспілкувалася з кінологами та фахівцями з поведінки собак Єлизаветою Варжанською і Віталієм Новиком.
Як підготувати собаку до прогулянки в темряві
Насамперед варто зробити так, щоб тварину було добре видно на вулиці. Для цього підійдуть нашийники з підсвіткою, світловідбивні жилети або спеціальні стрічки. Власнику також варто мати із собою ліхтарик.
Перед виходом потрібно перевірити заряд електронних аксесуарів і переконатися, що вони надійно закріплені. Додатковим захистом стане адресник із контактами власника та GPS-трекер, який допоможе знайти собаку, якщо вона загубиться.
Окрім аксесуарів для видимості, кінологиня Єлизавета Варжанська радить брати на прогулянку:
- два-три пакети для прибирання за твариною;
- воду та складану миску — приблизно 300–500 мл для короткого виходу;
- невеликі м'які ласощі для заохочення;
- вологі серветки;
- пінцет, антисептик і пластир для невеликої аптечки;
- намордник.
Для тривалих прогулянок запас води має бути більшим — понад літр.
Шлейка чи нашийник: що безпечніше
Вибір амуніції залежить від розміру, віку та поведінки собаки. Проте для більшості тварин, особливо активних, цуценят і короткомордих порід, фахівці радять шлейку.
Найкращим варіантом Єлизавета Варжанська називає анатомічну Y-подібну модель. Вона не повинна обмежувати рухи або тиснути на шию та трахею.
Нашийник більше підходить дорослим спокійним собакам, які не мають проблем із шиєю. Якщо тварина різко смикає повідець, тиск може спричинити кашель, запалення або навіть пошкодження трахеї. Особливо вразливі до цього йорки, чихуахуа, шпіци, мопси та французькі бульдоги.
Для міських прогулянок кінологиня рекомендує повідець завдовжки близько трьох метрів. У парках і на спеціальних майданчиках можна використовувати довший — від п'яти до десяти метрів.
Рулетка не завжди є безпечною альтернативою. Її шнур може заплутатися навколо лап або спричинити опіки рук власника. Різкий звук механізму, якщо рулетка впаде, здатен налякати собаку. Тому для навчання команд і контролю поведінки краще обирати звичайний повідець.
Відпускати тварину без нього фахівці радять лише на спеціально облаштованих огороджених майданчиках.
Кліщі, блохи та інші паразити
Після прогулянки собаку потрібно оглядати, навіть якщо вона не контактувала з іншими тваринами. Кліщі можуть ховатися у траві, кущах і піску, а блохи — потрапляти на шерсть навіть у звичайному дворі.
Особливу увагу слід приділяти ділянкам за вухами, на шиї, під пахвами, між пальцями, на животі та в паху. Захист від паразитів має бути регулярним протягом року, а конкретні засоби й графік обробки варто узгодити з ветеринаром.
Якщо кліщ присмоктався, його потрібно правильно видалити спеціальним інструментом або пінцетом, не роздавлюючи та не змащуючи сторонніми речовинами. Після цього місце укусу обробляють антисептиком. Варто зафіксувати дату укусу й спостерігати за станом тварини. Млявість, підвищена температура або темна сеча — привід терміново звернутися до ветеринара.
Не менш важливо перевіряти лапи після повернення додому. На подушечках можуть бути порізи, тріщини, скалки або камінці. Взимку спеціальне взуття допомагає захистити їх від морозу та дорожніх реагентів, а влітку — від гарячого асфальту.
Чому не можна дозволяти собаці підбирати все із землі
Нюхання — природна потреба собаки, тому повністю забороняти досліджувати запахи під час прогулянки не варто. Проте власнику потрібно контролювати, що саме тварина намагається з'їсти.
Небезпечними можуть бути навіть звичайні знахідки:
- каштани здатні спричинити отруєння, блювання та судоми;
- равлики й слимаки можуть переносити паразитів;
- чужі фекалії становлять ризик зараження бактеріями та гельмінтами;
- зіпсоване листя може містити токсичні речовини;
- старі кістки здатні травмувати травну систему.
Окрема небезпека — отруйні рослини. Серед них нарциси, тюльпани, гіацинти, конвалії, азалії та рододендрони. Навіть вода з вази, де стояли нарциси, може бути токсичною для тварини.
Не варто дозволяти собаці пити з калюж. У такій воді можуть бути бактерії, паразити, дорожні реагенти, мастила та залишки антифризу.
Щоб контролювати поведінку улюбленця, кінологиня радить навчити його команд «Залиш» або «Не бери». Для цього можна покласти на підлогу звичайний шматочок корму й заборонити його брати. Коли собака відвернеться або відійде, її потрібно похвалити та пригостити ласощами з руки.
Таке тренування рекомендують проводити короткими підходами по дві-три хвилини, поступово ускладнюючи завдання. Карати тварину за спроби щось підібрати не потрібно.
Коли собаці потрібен намордник
Цей аксесуар допомагає запобігти укусам і не дозволяє тварині підбирати небезпечні предмети. Його варто мати із собою під час відвідування ветеринарних клінік, ринків, ярмарків, громадського транспорту та інших людних місць.
В Україні також діє перелік потенційно небезпечних порід, представники яких мають вигулюватися в намордниках. До нього належать, зокрема, ротвейлери, добермани, кане-корсо, бульмастифи, американські пітбультер'єри та деякі види вівчарок і мастифів. Вимоги поширюються і на метисів цих порід.
Власники таких собак також повинні мати страховку цивільної відповідальності. Самостійно вигулювати тварин із цього переліку дозволено особам від 16 років, інших собак — від 14 років.
Привчати до намордника потрібно поступово. Спочатку всередину кладуть ласощі, щоб собака самостійно просунула морду та забрала їх. Згодом аксесуар ненадовго застібають, поступово збільшуючи час носіння. Фахівці не радять кричати на тварину або силоміць одягати намордник.
Як розпізнати агресивного собаку та уникнути нападу
Перед контактом з іншою твариною варто звернути увагу на її поведінку. Напружене тіло, повільні рухи, піднята шерсть на загривку, нерухомий хвіст і пильний погляд можуть свідчити про готовність до конфлікту.
У такій ситуації краще не наближатися до собаки та не намагатися познайомити тварин. Також не варто годувати чужих улюбленців без дозволу їхніх власників.
Якщо інший собака поводиться агресивно, потрібно насамперед убезпечити свого. Маленьку тварину можна взяти на руки, а більшу — розмістити за собою, використовуючи власне тіло як бар'єр. Не слід тікати, кричати чи повертатися спиною до тварини.
У разі безпосередньої загрози можна скористатися звуковим відлякувачем або іншими засобами самооборони. Перцевий балончик варто застосовувати лише за реальної небезпеки для життя чи здоров'я.
Якщо бійка вже почалася, втручатися голими руками небезпечно. Після інциденту собаку необхідно оглянути на наявність ран і травм та за потреби показати ветеринару.
Якою має бути повноцінна прогулянка
Вигул — це не лише фізична активність. Собака має отримувати можливість спокійно досліджувати навколишній світ, нюхати та взаємодіяти з середовищем.
За рекомендаціями зоопсихологині, приблизно половину або трохи більше часу прогулянки варто залишати для вільного нюхання та спокійного руху. Решту можна присвятити іграм і тренуванням.
Водночас надмірно активний апорт, високі стрибки та ігри, які сильно збуджують тварину, можуть створювати зайве навантаження на суглоби й нервову систему.
Власнику важливо підтримувати контакт із собакою за допомогою коротких команд, хвалити за правильну поведінку та не відволікати постійними словами під час дослідження запахів.
