Блакитний тунець: що відомо про найшвидшого серед морських хижаків

Блакитний тунець: що відомо про найшвидшого серед морських хижаків
Блакитний тунець — один з найвеличніших мешканців океану

Фото: depositphotos

Зафіксована найбільша особина цієї риби важила 679 кілограмів і була спіймана біля канадського узбережжя в 1979 році. Для порівняння: це майже як два дорослі ведмеді гризлі.

Про це пише Discover Wildlife.

На початку життя тунець має розмір із вію, але росте дуже швидко — вже за пів року важить близько кілограма. До десятирічного віку його довжина сягає 2 метрів, а вага — 170 кг. Дорослі риби можуть важити понад 400 кг і досягати 2,7 метра в довжину.

Ця риба славиться неймовірною швидкістю — вона здатна плисти до 70 км/год. Її зовнішність легко впізнати: синювато-сріблясте забарвлення, короткі грудні плавці, другий спинний плавець — із жовтими й сірими відтінками, а хвіст — насиченого синього кольору.

Блакитний тунець мешкає у всіх океанах світу й поділяється на кілька ключових популяцій. Східноатлантична група (включаючи Британію) нереститься в Середземному морі. Західноатлантична — в Мексиканській затоці. Є ще популяції в Тихому океані (між Японією і Каліфорнією) та в південній півкулі (від тропіків до субантарктичних вод біля Яви).

Молоді тунці харчуються ракоподібними, дрібною рибою та молюсками, а дорослі — анчоусами, сардинами, оселедцями, скумбрією.

Головним хижаком для тунця є людина — його масово виловлюють через високу цінність. Через надмірний вилов деякі популяції опинилися під загрозою зникнення. Південний тунець перебуває в червоному списку, тихоокеанський — у зоні ризику. Колись і атлантична популяція була на межі зникнення, але завдяки міжнародним квотам ситуацію вдалося покращити.

Сьогодні контроль над виловом здійснюють міжнародні організації, зокрема ICCAT, які впроваджують наукові підходи до управління риболовлею. Одночасно неурядові ініціативи, як-от Marine Stewardship Council (MSC), підтримують сталий промисел. Вони також фінансують дослідження, як-от зменшення прилову скатів, що випадково потрапляють до сіток під час риболовлі.

Головна складність — глобальне управління: тунці мігрують через води різних держав і відкритий океан, тому без міжнародної координації захист виду неможливий. У листопаді 2025 року очікується офіційне затвердження стратегії збереження популяцій.

Нагадаємо, сіднейські какаду опанували міські фонтанчики: п’ють воду, як люди

Юлія Педюк - pravdatutnews.com

Читайте також
У Непалі вперше за 185 років знайшли рідкісну видру, яку вважали вимерлою У Непалі вперше за 185 років знайшли рідкісну видру, яку вважали вимерлою
Азіатську безкоготну видру, найменший вид у світі, знову зафіксували в Непалі після майже двох століть
Load next