Фото: скриншот/youtube @MichaelJackson
Він залишив по собі десятки хітів, рекорди, що досі не перевершені, культовий танець «місячна хода» — і безліч запитань.
У цьому матеріалі ПравдаТУТ News розповімо про життя Джексона, його пластичні операції й скандали.
Дитинство і початок кар’єри
Майкл Джексон народився 29 серпня 1958 року в місті Ґері, штат Індіана, у багатодітній родині. Його батько Джозеф працював кранівником на заводі, а мати, Кетрін — у компанії промислового устаткування. Вона була Свідком Єгови, тож усі дев’ятеро дітей виховувалися згідно з релігійними настановами цієї конфесії. Як пізніше стане відомо, наприкінці 1980-х Майкл остаточно порве з вірою, у якій виріс. Родина мешкала скромно, у невеликому будинку.
Джозеф Джексон, колишній гітарист аматорського гурту, вирішив зробити з синів успішний музичний колектив. У середині 1960-х він створив гурт Jackson Brothers, який пізніше став відомий як Jackson 5. Майкл, наймолодший серед братів, з дитинства вирізнявся голосом, харизмою і відчуттям ритму — саме на нього зробили ставку як на фронтмена.
Фото: скриншот/youtube The Ed Sullivan Show
Але за раннім успіхом ховалося важке дитинство. Батько виховував дітей жорстко. Репетиції тривали годинами. Батько забороняв їм бачитися з однолітками, натомість влаштовував багатогодинні тренування, під час яких сидів із ременем у руках — готовий застосувати його за найменшу помилку. Побої в родині були звичним явищем.
Майкл переживав не лише фізичне, а й психологічне насильство. Коли він почав соромитися свого носа, батько навмисно почав з нього насміхатися, називаючи сина «великий ніс». Саме форма носа згодом стане причиною його першої пластичної операції.
Попри домашнє насильство, гурт швидко набирав обертів. Jackson 5 почали виступати на шкільних вечорах, ярмарках і конкурсах талантів. Вони перемагали в регіональних змаганнях, що привернуло увагу продюсерів. У 1969 році гурт підписав контракт із лейблом Motown. Тоді Майклу було лише 10.
Уже наступного року Jackson 5 стали сенсацією: їхній дебютний сингл I Want You Back очолив американський чарт Billboard Hot 100. За ним послідували ABC, The Love You Save, I'll Be There — всі на першому місці. Родина переїхала до Каліфорнії, а гурт розпочав гастролі країною.
Джексон фактично виріс на сцені. Школу поєднував із виступами, записами, телешоу. Пізніше він неодноразово говорив, що не мав змоги просто «бути дитиною».
Сольна кар’єра та злет до слави
У 1978 році Майкл Джексон познайомився з продюсером Квінсі Джонсом — саме ця співпраця згодом сформувала його як сольного артиста. Вже у 1979 році під керівництвом Джонса вийшов альбом Off the Wall. Він поєднував фанкове звучання з поп-естетикою, і став важливим кроком у відокремленні Джексона від образу дитячої зірки Jackson 5. Хіти Don’t Stop 'Til You Get Enough та Rock with You очолили чарти, а сам альбом приніс йому першу сольну «Ґреммі».
Проте справжній прорив стався у 1982 році, коли вийшов Thriller. В альбом увійшли одразу кілька хітів, які досі вважаються класикою попмузики:
Billie Jean — пісня з характерним басовим рифом, що стала комерційно найуспішнішим синглом Джексона. Її виступ на телешоу Motown 25 запам’ятався першою публічною «місячною ходою».
Beat It — композиція з рок-грифом, записана за участі гітариста Едді Ван Галена. Вона продемонструвала, як Джексон може поєднувати поп із хард-роком.
Thriller — пісня з однойменним кліпом, який перетворився на справжній короткометражний фільм з елементами хорору.
Відеокліпи стали інструментом просування альбому — новою формою комунікації з аудиторією. MTV зробив їх частиною щоденного ефіру, і Джексон став першим темношкірим артистом, який отримав постійну ротацію на телеканалі.
Альбом Thriller став найбільш продаваним у світі — понад 70 мільйонів копій. У 1984 році Джексон отримав 8 премій «Ґреммі» — рекорд, який утримувався багато років. Він офіційно отримав статус «короля попмузики» — як у ЗМІ, так і серед мільйонів фанатів по всьому світу.
Того ж року він підписав контракт із Pepsi, але під час зйомок реклами зазнав серйозного опіку через піротехнічну аварію. Попри травму, він продовжив роботу.
1985-го став співорганізатором благодійного синглу We Are the World — пісні, що об'єднала американських артистів задля допомоги Африці.
У 1987 році Джексон випустив наступний альбом — Bad. Він не повторив успіх Thriller, але став новим етапом у кар’єрі: п’ять синглів з альбому посіли перші місця в Billboard. Серед них — Bad, Man in the Mirror, The Way You Make Me Feel та Smooth Criminal, де вперше з’явився танцювальний рух із «нахилом» проти сили тяжіння. Тур на підтримку альбому зібрав понад 120 мільйонів доларів і став найуспішнішим на той час.
Інші відомі треки — Remember the Time, Heal the World, In the Closet.
Паралельно він купив ранчо Neverland і відкрив на його території парк розваг, зоопарк і приватний кінотеатр. Джексон намагався створити простір, де міг «надолужити» втрачене дитинство — або принаймні підтримувати свою публічну версію Пітера Пена, хлопчика, який не хотів дорослішати.
Зовнішність і хвороба: що насправді змінювалося
Із середини 1980-х зовнішність Майкла Джексона почала помітно змінюватися. Найбільше обговорень викликало те, що його шкіра стала значно світлішою. Артиста звинувачували в тому, що він нібито навмисно відбілює шкіру. Проте сам Джексон пояснював це вітіліго — захворюванням, при якому шкіра втрачає пігмент. Щоб приховати плями, він користувався тональними засобами, а від сонця ховався під парасолею й закритим одягом.
Окрім цього, преса постійно писала про пластичні операції — зокрема, про зміну форми носа. Сам Джексон стверджував, що робив лише дві операції, проте близькі до нього люди говорили про більшу кількість. Його звинувачували в тому, що він нібито вставляв імпланти, колов гормони та спав у кисневій камері, але більшість цих чуток так і не були підтверджені.
У 1984 році співак отримав опіки голови під час зйомок реклами. Це стало причиною постійного болю і згодом — залежності від знеболювальних. Частина змін у зовнішності могла бути пов’язана саме з лікуванням, травмами та стресом.
Скандали й суди
У 1993 році кар'єра Майкла Джексона опинилася під загрозою після перших серйозних звинувачень у сексуальному насильстві над неповнолітнім. Заяву подала родина 13-річного хлопчика (деякі джерела стверджували, що йому було 11 років). Сам Джексон заперечив усі обвинувачення. Попри гучний розголос, справу не довели до суду через нестачу доказів, натомість було укладено позасудову угоду — співак погодився виплатити родині понад 23 мільйони доларів.
Попри серйозний удар по репутації, співак продовжив виступи й гастролi. У цей період Джексон страждав від нервових зривів.
Другий скандал вибухнув через десять років. У 2003 році британський журналіст Мартін Башир оприлюднив документальний фільм «Життя з Майклом Джексоном», у якому артист розповідав про дружбу з дітьми та зокрема згадував, що дозволяв їм ночувати у своєму маєтку Neverland. У фільмі він заявив, що не бачить нічого дивного в тому, щоб ділити ліжко з дитиною, уточнивши, що нічліг не був сексуальним.
Слова викликали суспільний резонанс, і невдовзі до правоохоронців звернувся хлопець, згаданий у фільмі — Гевін Арвізо, якому на той момент було 12 років. У листопаді 2003 року поліція обшукала маєток Джексона, після чого його заарештували, висунувши обвинувачення у розбещенні неповнолітніх і споюванні алкоголем.
Судовий процес розпочався у січні 2005 року в Каліфорнії та тривав п’ять місяців. Якщо б провину було доведено, співаку загрожувало до 20 років ув’язнення. Джексон усі звинувачення категорично заперечував. У червні присяжні визнали його невинним за всіма пунктами.
Останні дні Майкла Джексона
Після серії гучних судових процесів, невдалих гастрольних спроб і постійної уваги таблоїдів, психоемоційний стан Майкла Джексона стрімко погіршувався. До цього додалися проблеми зі сном, тривожність і фізичне виснаження. Артист дедалі більше покладався на медичні препарати — насамперед знеболювальні та седативні засоби, які викликали залежність.
25 червня 2009 року 50-річний співак помер у своєму будинку в Лос-Анджелесі. Причиною стала зупинка дихання та серця, спричинена передозуванням медичних препаратів. За словами його особистого лікаря, Майкл важко засинав, тож йому зробили ін’єкцію сильнодійного снодійного. Через кілька годин артист уже не подавав ознак життя. Попри оперативне прибуття швидкої та спроби реанімації, врятувати його не вдалося.
Після трагедії поліція почала розслідування. Увагу правоохоронців привернув особистий лікар Джексона — кардіолог Конрад Мюррей. Як з’ясувалося, саме він зробив співаку серію ін’єкцій, зокрема і з препаратом Пропофол — сильним анестетиком, який зазвичай застосовують лише в умовах операційної. Також у крові виконавця виявили інші речовини, зокрема Лоразепам і Мідазолам. За висновками судмедекспертів, причиною смерті стала комбінація сильнодіючих медикаментів.
Після цього родина артиста зажадала другого розтину — залишалось чимало питань. У медіа з'являлися непідтверджені повідомлення про вкрай виснажений стан тіла співака, численні рубці від операцій і зневоднення. Жодних офіційних коментарів із боку патологоанатомів на ці заяви не надходило.
У липні 2009 року слідчі обшукали клініку Конрада Мюррея, а в серпні коронер Лос-Анджелеса оприлюднив остаточні результати: Майкл Джексон помер від летальної дози Пропофолу в комбінації з іншими препаратами. Зрештою у 2011 році Конрада Мюррея визнали винним у ненавмисному вбивстві й засудили до чотирьох років ув’язнення.
Смерть Джексона сколихнула весь світ. На згадку про нього влаштовували меморіали, концертні трибути та перегляди виступів. Попри суперечки, скандали й численні міфи, для мільйонів фанатів він залишився назавжди — «королем попмузики».
Юлія Педюк - pravdatutnews.com
