Як хлопець, що покинув школу заради відеопрокату, став одним із найвпливовіших режисерів сучасності? У цій статті ПравдаТУТ News розглянемо підґрунтя та успішність одного з найвизначніших і найзагадковіших режисерів кінця 20 - початку 21 століття, який змінив кіносприйняття не тільки американського кіно.
*у матеріалі можуть бути викладені незначні засвіти (спойлери) сюжетів.
Із білетера в порнотеатрі до всесвітньо відомого режисера
Квентін Тарантіно – це особистість, яка завжди, за будь-яких обставин ламала шаблони, людина, яка робила так, як і думала. Але мало хто знає, що шлях до Голлівуду для нього почався зовсім не на знімальному майданчику, а в темних залах кінотеатрів для дорослих. У 16 років він працював нічним водієм власника порножурналу, а згодом потрапив у Pussycat Theatre, де безкоштовний перегляд фільмів спочатку здавався перевагою, але швидко втратив свою привабливість.
Однак саме робота з дорослими журналами познайомила його з кінокритиком, який писав рецензії на фільми в одному з таких видань. Цей автор, за словами Тарантіно, був «другорядним», цинічним, різким і грубим, але його стиль нагадував поєднання раннього Говарда Стерна та головного героя "Таксиста" Тревіса Бікла. Юний Квентін зачитувався цими рецензіями, і вони в певній мірі вплинули на майбутні популярні роботи.
Згодом Тарантіно влаштувався у Video Archive, відеопрокат, де проводив години, розбираючи кіно до найменших деталей. Саме тут він навчився бачити більше, аніж просто сюжет чи тільки лиця персонажів. Він убачав дещо цікавіше, робив власні завуальовування у кадрах не своїх кінострічок, тим самим напрацьовуючи власні ідеали та засекречування у фільмах.
Історія хлопця, який продавав квитки в порнотеатрі, а потім став одним із найвпливовіших режисерів усіх часів, звучить буквально так само, як і його фільми – незвично, іронічно та захопливо.
Феномен Тарантіно в тому, що він робить тільки те, що вміє найкраще. А найкраще він вміє – розповідати історії. Його унікальний підхід до кіно починається зі сценарію, адже перш ніж створити геніальний фільм, потрібно написати геніальний сценарій - ніби все логічно.
У школі Квентін захоплювався історією та англійською мовою. Він планував стати письменником, проте писати книжки не судилося. Але як ми зазначали вище, письменницькі здібності знадобилися для укладання сценаріїв до фільмів, які здобули понад 170 нагород та більше 280 номінацій у преміях. Крім того, у 2015 році був відзначений іменною зіркою на голлівудській Алеї слави.
Авторські прийоми
Квентін – режисер, чий стиль можна впізнати з першого кадру. Його кінематографічний почерк вирізняється нестандартною хронологією, довгими, але напруженими діалогами, поєднанням жорстокості та іронії, а також численними відсилками до класики кіно, що й чіпляє авдиторію.
Його дебютний фільм «Скажені пси» (1992) одразу привернув увагу критиків та глядачів, заклавши основу для подальшої творчості режисера, незважаючи на досить низький бюджет фільму. Проте справжній прорив стався у 1994 році з виходом «Кримінального чтива», яке отримало «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю та премію «Оскар» за найкращий сценарій. Саме другий фільм закріпив над Тарантіно німб культового режисера.
З моменту свого дебюту Тарантіно експериментував із різними жанрами – від бойових мистецтв у «Вбити Білла» до слешеру в «Доказі смерті», а також пропонував альтернативні погляди на історичні події у «Безславних виродках» та «Одного разу в Голлівуді».
Попри жанрову різноманітність, кожен його фільм зберігає впізнаваний “тарантіновський” стиль. Його кінематографічні прийоми настільки вплинули на глядачів, що вони щоразу очікують побачити їх кожному ще не переглянутому фільмі. Тож розберімо авторські “тарантіновські” прийоми, які полягли чи не в кожну із девʼяти його напрацювань.
-
Світлини із багажника
Особливе місце в кінострічках займає так звана «зйомка з багажника». Цей прийом передбачає розміщення камери всередині багажника автомобіля, що дозволяє знімати персонажів з низького ракурсу, створюючи відчуття присутності глядача всередині сцени.
Вперше Тарантіно застосував цей прийом у своєму дебютному фільмі «Скажені пси» (1992). У цій сцені персонажі містер Вайт (Гарві Кейтель), містер Блондин (Майкл Медсен) і містер Пінк (Стів Бушемі) відкривають багажник, в якому знаходиться зв'язаний офіцер поліції Марвін Неш. Камера, розташована всередині багажника, фіксує обличчя персонажів, підкреслюючи їхню домінантну позицію та створюючи напружену атмосферу для глядачів.
-
Їжа
У фільмах Тарантіно сцени з їжею мають глибший зміст, ніж здається на перший погляд — вони допомагають розкрити характер персонажів та їхні мотиви. Наприклад, у «Скажених псах» команда кримінальників веде буденну бесіду під час сніданку, що одразу задає тон їхнім стосункам. Подібний прийом використаний у «Кримінальному чтиві», де Хані Банні (Аманда Пламмер) і Гарбуз (Тім Рот) обговорюють пограбування, не усвідомлюючи своєї власної соціопатичної природи.
Легендарна сцена з бургером у тому ж фільмі розкриває характери Джулса Віннфілда (Семюел Л. Джексон) і Вінсента Веги (Джон Траволта). В «Джанго вільному» ключова сцена за вечерею в маєтку Келвіна Кенді (Леонардо Ді Капріо) створює напружену атмосферу, що передвіщає неминучий конфлікт — навіть його зіпсовані зуби натякають на залежність від солодкого як символ загниваючої влади.
Ще один знаковий епізод з їжею, який хапає за душу — сцена в ресторані в «Безславних виродках», де полковник Ганс Ланда (Крістоф Вальц) допитує Шосанну (Мелані Лоран), змушуючи її їсти яблучний штрудель із вершками, що підкреслює його маніпулятивність та психологічний тиск. Ці сцени не просто додають реалістичності, а й слугують потужним інструментом для розкриття внутрішніх конфліктів героїні.
-
Ступні
Це найобговорюваніша фішка із суперечливих кінематографічних технік Тарантіно, це його звичка додавати хоча б один кадр із жіночими ногами в кожен свій фільм. Сам режисер не надто розповідає про можливе значення або причини такого прийому, пояснюючи, що не ставиться до цього серйозно, і додаючи:
У багатьох хороших режисерів теж багато кадрів із ногами.
Утім, у деяких випадках такі сцени мають сюжетне обґрунтування. Наприклад, у фільмі Доказ смерті Майк МакКей (Курт Рассел) торкається та лиже ноги Абетані Росс (Розаріо Доусон), підкреслюючи свою хижу натуру. А в Безславних виродках Ганс Ланда використовує жіноче взуття як доказ, щоб підтвердити, що знайдена ним туфелька у таверні належить Бріджит фон Хаммерсмарк (Діана Крюгер).
-
Насилля і багато крові
Часом суперечливим аспектом фільмів Квентіна Тарантіно є його (навіть надмірне) використання насильства та крові. Стилізоване насильство стало своєрідною візитівкою режисера. Сам Тарантіно пояснює, що, хоча в реальному житті він не виправдовує жорстокості, але «у фільмах насильство — це круто». Кров і жорстокість є ключовими частинами кожної його стрічки без винятку, хоча в деяких вони виражені більшою мірою, ніж в інших. Проте ці сцени настільки захоплюють глядача, що він забуває, що таке жорстокість на декілька хвилин. На таких моментах варто сидіти, розплющити очі і насолоджуватися.
Наприклад, «Безславні виродки» та «Джанго вільний» мають найбільшу кількість убивств, але навіть у відносно спокійному та лайтовому «Джекі Браун» не обійшлося без кадрів із насиллям.
-
Непрямі сюжети
Занадто цікава техніка Квентіна Тарантіно, яка може ще й як заплутати є його майстерність у розповіданні складних історій через нелінійний наратив. Це особливо помітно у його культовому фільмі «Кримінальне чтиво», де режисер свідомо порушив хронологію подій. Тарантіно пояснив, що історія не мала б такого ефекту, якби її розповідали у звичайному порядку, тому він побудував її саме так, щоб розкриття сюжетних деталей працювало найкращим чином. Він також зазначив, що «Кримінальне чтиво» — це фільм про «серію пар», і його сюжет залежить від того, що відбувається до та після кожної сцени.
Цей прийом також є даниною поваги до класичних фільмів, які надихали режисера. Наприклад, його картина «Джекі Браун» має таку ж нелінійну структуру, як і культовий «Расьомон» Акіри Куросави. Обидві стрічки розповідають про злочин, розкриття якого зацікавлює глядача. Сюжет подається з різних точок зору, а фінал дозволяє побачити, яка версія подій є правдивою — або ж зрозуміти, що істина залишається невизначеною.
-
Команда акторів
Чи не кожний режисер має своїх “улюбленців” серед акторів, яких запрошує майже в кожен свій новий проєкт. Тарантіно і тут не виняток. Він має групу постійних співавторів, які регулярно з’являються в його фільмах. Настільки, що коли він анонсує нову роботу, деякі з них автоматично вважаються його частиною. Найчастіше серед акторів, які співпрацювали з Тарантіно, зустрічається Семюел Л. Джексон. Він зіграв у таких фільмах режисера, як «Кримінальне чтиво», «Джекі Браун», «Убити Білла: Том 2» (обидві частини «Вбити Білла» Тарантіно вважає одним фільмом), «Безславні виродки» (де виступив у ролі оповідача), «Джанго вільний» і «Мерзенна вісімка». Крім нього, Тарантіно найчастіше запрошує на зйомки Майкла Медсена, Харві Кейтеля та Уму Турман (найзнаменитіша жінка у фільмах Тарантіно).
Музика і саундтреки
Режисер відомий своїм “чистим” підходом до вибору саундтреків, часто використовуючи композиції, які вже стали класикою та надаючи їм нового звучання в контексті своїх стрічок.
Він геніально поєднує візуальний ряд із музичним супроводом, створюючи незабутні сцени. Наприклад, у "Скажених псах" сцена тортур під пісню "Stuck in the Middle with You" гурту Stealers Wheel контрастує між жорстокістю дії та легкістю мелодії, підсилюючи емоційний вплив на глядача. У "Кримінальному чтиві" культовий танець Вінсента Веги (Джон Траволта) та Мії Воллес (Ума Турман) під "You Never Can Tell" Чака Беррі став іконічним, демонструючи неабияку хімію між двома людьми та додаючи фільму непростого шарму.
Квентін часто будує шлях до менш відомих або забутих треків. Так от, у стрічці "Убити Білла" звучить "Bang Bang (My Baby Shot Me Down)" Ненсі Сінатри, що додає меланхолійного настрою, попри важкі сцени з чудовою візуальною подачею.
Чи справді це вже завершення карʼєри?
Ще навесні 2023 року стало відомо, що Тарантіно хоче зняти останній 10-й фільм у своїй карʼєрі до 60-річчя під назвою "Кінокритик", який мали б відзняти восени того ж року. Головним героєм було запрошено Бреда Пітта, проте невідомо, чи все таки вони підписували контракт співпраці. Крім того, режисер коротко згадував "Кінокритика" на Каннському кінофестивалі у 2023 році, заявивши, що деталей кінострічки не розкриватиме і попросив набратися терпіння.
Уже через рік стало відомо із видання Variety, що Тарантіно скасовує зйомки фільму, незважаючи на заяви про обовʼязкову десяту роботу до шістдесятиліття.
Культовий режисер неодноразово дивував фанатів своїми творчими експериментами, але іноді його ідеї так і залишаються нереалізованими. Така ж ситуація сталася і з можливим фільмом «Зоряного шляху». У 2019 році режисер відмовився від задуму зняти власну версію цієї легендарної франшизи, визнавши, що масштаб проєкту надто великий.
Дивіться, можливо, я придумаю дійсно велику ідею. Але зараз мені подобається концепція меншої аудиторії майже у всьому, — зізнався тоді Тарантіно.
Згодом, у 2022 році, він розглядав можливість створення восьмисерійного телесеріалу, що могло б стати чимось новим для його карʼєри. Проте й цей проєкт так і не змогли втілити в реальність.
Наразі Квентіну Тарантіно 62 роки (27 березня), і поки невідомо, чи все ж буде фінальна десята робота, приправлена дрібкою геніальності. Зараз ми можемо переглянути тільки 9 його готових робіт, останньою з яких стала кінострічка “Одного разу в Голлівуді” (2019 рік випуску).
Ростислав Шваник - pravdatutnews.com
