Фото: depositphotos
Кожна дитина безсумнівно заслуговує на щасливе дитинство, батьківську опіку, любов і турботу. Водночас кожен дорослий, який прагне стати батьком чи матір’ю, має право відчути радість батьківства. На жаль, існує чимало факторів, що можуть перешкоджати реалізації цього, здавалося б, природного права. Саме тому інститут усиновлення набуває особливого значення, відкриваючи можливість дітям отримати сім’ю, а дорослим — здійснити своє прагнення до батьківства.
В умовах війни на території України, питання усиновлення постає особливо гостро. Діти з різних куточків країни втрачають батьків внаслідок активних бойових дій, регулярних ракетних та інших атак. За даними Національної соціальної сервісної служби України, станом на липень 2024 року 11,7 тис. дітей втратили своїх батьків і стали сиротами внаслідок бойових дій.
Діти-сироти на окупованих територіях
На тимчасово окупованих територіях України нині перебуває близько 1,6 мільйона дітей, які постійно ризикують стати жертвами депортації чи примусового переміщення. У 2023 році Європарламент повідомляв, що кількість незаконно депортованих до Росії українських дітей може сягати 300 тисяч, а почали росіяни їх вивозити ще з 2014 року — моменту окупації Криму та частини Донецької і Луганської областей.
Правозахисники виділяють декілька груп дітей, яким найбільше загрожує незаконна депортація, однією з цих груп є сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Так, у листопаді 2023 року «дитяча омбудсменка» окупованої Луганщини Інна Швенк заявила, що 13 українських дітей уже передали в російські сім’ї. А станом на липень, 2024 рік, повідомлялося про понад 19,5 тис дітей з різних регіонів України, яких окупанти депортували до країни-агресора Росії.
На пресконференції в Івано-Франківську у липні, 2024, уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець розповів, що окупанти розгорнули піар-кампанію на тимчасово окупованих територіях щодо «всиновлення» українських дітей. Представники Державної думи РФ, уряду, керівники регіонального рівня почали шукати собі українську дитину для так званого «всиновлення». Один із таких випадків трапився у 2022 році, коли дитяча омбудсменка країни-терористки РФ Марія Львова-Бєлова усиновила хлопчика, незаконно евакуйованого із Маріуполя. Тоді омбудсменка поділилася статистикою, згідно з якою, до двох тисяч дітей-сиріт окупанти вивезли на територію Росії. За її словами, 350 сиріт із Донецької та Луганської областей на той момент були вже незаконно усиновлені і розселені в 16 регіонах Росії. А ще більше тисячі очікували” на незаконне усиновлення.
У 2023-му відбувся ще один аналогічний випадок, тоді лідер російської партії "Справедлива Росія-Патріоти-За правду" Сергій Миронов і його дружина удочерили викрадену з України 10-місячну дитину. Коли російська армія окупувала Херсон, 10-місячна Маргарита Прокопенко перебувала в дитячому будинку. Згодом її вивезли до Росії, де дівчинці потайки змінили ім’я та громадянство, перетворивши на «росіянку» Марину Миронову.
Незаконне усиновлення українських дітей росіянами є системним воєнним злочин, що становить небезпеку для цілого покоління українців. Ідеться не про політичну заяву, а про факт, який має міжнародне правове підтвердження. У березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордери на арешт президента росії володимира путіна та уповноваженої з прав дитини марії львової-бєлової. Уперше після Другої світової війни чинний глава держави офіційно обвинувачується у воєнному злочині, що стосується незаконної депортації та примусового переміщення дітей.
Ситуація з усиновленням в Україні
За даними Мінсоцполітики і Державної служби у справах дітей, за шість місяців 2025 року українці усиновили 589 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Найбільші показники усиновлення — в Київській (67 дітей), Дніпропетровській (66), Одеській (49), Закарпатській (47), Житомирській (37) областях.
- 199 дітей — віком до трьох років;
- 160 дітей — віком від трьох до шести років;
- 148 дітей — віком від шести до 11 років;
- 82 дитини — старше 11 років.
Як зазначили у Мінсоцполітики, спостерігається невідповідність побажань кандидатів в усиновлювачі і реальної ситуації щодо віку дітей, які можуть бути усиновлені. Так, лише 651 кандидат на усиновлення із 2276 заявили про готовність усиновити дитину старше десяти років. Водночас, з-поміж 14 679 дітей на обліку з усиновлення, 10 628 мають вік 10 років і старше.
Станом на липень, 2025 року, найбільше дітей, які чекають на усиновлення, перебувають на місцевому обліку в таких регіонах: Дніпропетровська область (2129 дітей), Одеська (1155), Харківська (926), Донецька і Запорізька (822 і 821 дитина відповідно).
Що стосується попередніх п’яти років, найбільше дітей було усиновлено у 2024 році - 1270. Ця цифра практично дорівнює цифрам до повномасштабного вторгнення, коли було дозволено міждержавне усиновлення – 1239 дітей у 2020 році.
З початком повномасштабного вторгнення кількість усиновлень скоротилася майже удвічі: якщо у 2021 році нову родину отримали 1239 дітей, то у 2022-му — лише 752. На це вплинула загальна нестабільність та невизначеність у країні, що змусила багатьох українців відкласти ухвалення важливих рішень. Свою роль могли відіграти й обмеження для іноземних усиновлювачів. У 2023 році ситуація дещо поліпшилася — нових батьків знайшли вже 927 дітей.
Що таке усиновлення і які є альтернативи
Багато людей, які замислюються над тим, щоб прийняти дитину у свою сім’ю, не завжди до кінця розуміють, у чому полягає різниця між різними формами влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. В Україні існує кілька таких форм, і кожна має свої особливості та наслідки як для дитини, так і для дорослих.
Загалом таких форм 5: усиновлення; встановлення опіки чи піклування; прийомна сім'я; дитячий будинок сімейного типу; установи для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Перші чотири являють собою влаштування дитини в сім'ю і є пріоритетними над п'ятою формою – влаштуванням у дитячі установи. Тож розберемося із кожною з них:
1. Усиновлення - це прийняття дитини в свою сім’ю на правах сина чи дочки на підставі рішення суду. З цього моменту особисті та майнові права й обов’язки між дитиною та рідними батьками припиняються. Усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п’ятнадцять років.
2. Опіка чи піклування — це влаштування дітей у сім’ї громадян України, які мають родинні або близькі сімейні зв’язки з дитиною. Опіка встановлюється для дітей до 14 років, а піклування — для дітей віком від 14 до 18 років.
3. Прийомна сім’я — це сім’я (прийомні батьки), яка добровільно бере на виховання та спільне проживання від однієї до чотирьох дітей.
4. Дитячий будинок сімейного типу — це окрема сім’я (батьки-вихователі), яка приймає на виховання та проживання щонайменше п’ять дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у такій сім’ї, включно з рідними, не може перевищувати десяти осіб.
Згідно з українським законодавством, якщо дитина втрачає батьківське піклування, органи опіки та піклування зобов’язані вжити всіх необхідних заходів для її влаштування в сім’ї громадян України — через усиновлення, опіку або піклування, у прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу. В установи для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дитину можна влаштовувати лише тоді, коли неможливо знайти для неї сімейну опіку.
Покроковий алгоритм усиновлення для сімей: документи, перевірки, підготовка
Юрист, який співпрацює з БФ «Рідні» у межах спільного з ЮНІСЕФ проєкту, у коментарі для ПравдаТУТ NEWS пояснив етапи, які необхідно пройти сім’ям для усиновлення дитини.
Крок 1. Подання заяви та документів
Заяву та документи можна подати безпосередньо до служби у справах дітей за місцем свого проживання або електронно через “Дію”. Строк дії документів становить один рік із дня видачі, а під час воєнного стану — 18 місяців.
Крок 2. Внесення кандидатів в усиновлювачі до обліку
Протягом 10 робочих днів після отримання всіх документів служба у справах дітей:
- обстежує житлово-побутові умови майбутніх кандидатів, про що складається акт;
- проводить із заявниками бесіду та зʼясовує їхні мотиви до усиновлення;
- направляє заявників на навчання до обласного центру соціальних служб.
Крок 3: Навчання для кандидатів в усиновлювачі
Навчання з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є обов’язковим для всіх потенційних усиновлювачів, за винятком випадків, коли заявники є родичами дитини, її опікунами, піклувальниками, прийомними батьками або батьками-вихователями. Тривалість навчання становить 72 години, з яких 15 годин відводиться на самостійне опанування матеріалів, а решта — на тренінгові заняття у групах. Після завершення курсу учасникам видається довідка з рекомендаціями щодо кількості дітей, їх віку та стану здоров’я, яких вони можуть усиновлювати.
Крок 4. Отримання висновку щодо можливості усиновлення
Заявники, які успішно пройшли навчання, беруться службою у справах дітей на облік кандидатів в усиновлювачі та отримують висновок про можливість усиновлення. Строк дії такого висновку становить один рік з дати видачі, а в умовах воєнного стану — 18 місяців. За потреби його можна продовжити ще на один рік (або на 18 місяців під час воєнного стану).
Крок 5. Отримання інформації про дітей, які можуть бути усиновлені
Служба у справах дітей за місцем обліку кандидатів у порядку черги надає їм інформацію про дітей, які потребують усиновлення, з урахуванням рекомендованого віку та кількості дітей, яких вони можуть прийняти в сім’ю.
Кандидати в усиновлювачі також можуть звернутись до будь-якої обласної служби у справах дітей або Насоцслужби для підбору дитини.
Крок 6. Знайомство з дитиною
Для знайомства з дитиною кандидатам в усиновлювачі видається направлення до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини. Строк дії направлення становить 10 робочих днів. Його може бути продовжено, але не більше як на 10 робочих днів. Особисте знайомство з дитиною відбувається у присутності працівників закладу чи осіб, у сімʼї яких виховується дитина, та служби у справах дітей за місцем проживання дитини.
Для налагодження особистих стосунків із дитиною кандидати в усиновлювачі мають право протягом усього строку дії направлення щодня відвідувати її та проводити з нею час, спілкуючись не менше трьох годин на день.
Крок 7. Висновок про доцільність усиновлення
Після встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі подають до служби у справах дітей за місцем проживання дитини заяву про намір її усиновити.
Протягом 10 робочих днів служба у справах дітей проводить бесіду з дитиною та з’ясовує її згоду на усиновлення, якщо дитина за віком та рівнем розвитку може її висловити.
Кандидатам в усиновлювачі видається висновок органу опіки та піклування щодо доцільності усиновлення та відповідності його інтересам дитини, який використовується для подання до суду.
Крок 8. Розгляд справи у суді
Справа про усиновлення розглядається судом за місцем проживання дитини.
Під час прийняття рішення суд досліджує мотиви усиновлення, стан здоров’я та матеріальне становище кандидатів, їхній сімейний стан і умови проживання, а також ставлення дитини до потенційних усиновлювачів.
За заявою кандидатів суд може постановити зміну прізвища, імені, по батькові або відомостей про місце та дату народження дитини, якщо це відповідає її інтересам. Для зміни імені необхідна згода дитини.
Передача дитини усиновлювачам здійснюється після набрання чинності рішенням суду.
Документи:
1. Заява про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі (пишеться вручну у службі у справах дітей за місцем проживання заявника (-ів));
2. Копія документа, що посвідчує особу;
3. Копія реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або інформація про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності);
4. Копія документа, де зазначено унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);
5. Довідка про заробітну плату за останніх шість місяців або відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, або довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи за попередній календарний рік. Якщо усиновлювачами є подружжя, то вищевказані документи про доходи, може подавати один із подружжя, який має постійний дохід;
6. Копія свідоцтва про шлюб або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі);
7. Висновок про стан здоров’я кожного заявника, складений за встановленою формою (для кожного з подружжя);
8. документ про наявність чи відсутність судимості, виданий територіальним центром з надання сервісних послуг МВС (для кожного з подружжя) (його можна зробити в Дії, при замовленні витягу потрібно обирати розширений витяг);
9. Копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;
10. Згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення одним із подружжя), якщо інше не передбачено законодавством, справжність підпису на якій засвідчено нотаріально;
11. Довідка про перебування на обліку або на лікуванні у наркологічному та психоневрологічному диспансері (для кожного з подружжя).
Вищевказані документи подаються до служби у справах дітей за місцем проживанням заявників.
Заява вважається поданою, якщо до неї додані всі вищевказані документи, витребування у заявників інших документів, ніж вищевказані, не допускається.
Підготовка:
Усиновлення потребує значної підготовки, йдеться не лише про збір потрібних документів, але й про психологічні консультації для майбутніх батьків. Taкі консультації можуть були гарним початком на цьому шляху. Розмови з фахівцями чи психологами допоможуть зрозуміти мотивацію людей, спростувати міфи, розвіяти сумніви, якщо вони є.
Неправдива мотивація, вирішення чи задоволення амбіцій або проблем, як-от втримання у сімʼї чоловіка, передання власної справи чи бізнесу, радше вказують на неготовність до всиновлення.
У батьків має бути усвідомлення, що це важливе рішення і воно назавжди.
Які зміни у процедурі відбулися із початком повномасштабного вторгнення
У зв'язку з початком повномасштабного вторгнення у сфері усиновлення в Україні відбулися значні зміни, пов'язані з введенням правового режиму воєнного стану.
Основні зміни, що відбулися з початком повномасштабного вторгнення, можна описати таким чином:
1. Запровадження особливих правил для діяльності під час воєнного стану:
- Якщо служба у справах дітей на певній території працює, усиновлення відбувається за стандартними процедурами.
- Якщо служба не працює або відключена від Єдиного банку даних, застосовуються спеціальні воєнні правила. Перелік таких недіючих служб формується Державною службою у справах дітей.
2. Гнучкість у роботі органів опіки та піклування:
- Регіональні або державні служби можуть перебирати на себе функції місцевих служб (наприклад, ведення обліку дітей, оновлення інформації, зняття/поновлення з обліку), якщо останні не функціонують або не підключені до Єдиного банку даних.
- Документи та інформація можуть передаватися за допомогою електронних засобів комунікації у разі відсутності поштового зв'язку.
3. Особливості обліку та усиновлення тимчасово переміщених (евакуйованих) дітей:
- Облік дітей: Діти, переміщені в межах України, ставляться на місцевий облік за місцем їх походження або за місцем тимчасового переміщення, якщо служба за місцем походження не працює. Діти, евакуйовані за межі України, ставляться на місцевий облік за місцем походження або за останнім відомим місцем проживання в Україні.
- Виключення для дітей, переміщених за кордон: До дітей, евакуйованих за кордон, або громадян України, виявлених в інших державах і які підлягають поверненню в Україну, не застосовуються правила щодо усиновлення дітей, які проживають за межами України.
- Медичні обстеження: Висновок про стан здоров'я дитини може бути оформлений пізніше, після її повернення в Україну (для дітей за кордоном), або проведений за місцем тимчасового переміщення (для дітей в Україні).
- Роз'єднання братів і сестер: Дозвіл на роз'єднання братів і сестер може надавати служба за місцем тимчасового переміщення дитини, якщо служба за місцем перебування дитини на місцевому обліку не здійснює своїх повноважень.
- Знайомство з дитиною: Ознайомлення з дитиною та встановлення контакту здійснюються лише за особистої участі кандидата в усиновлювачі. Можливе використання відеоконференцій для ознайомлення з інформацією про дитину, а направлення можуть надсилатися електронно.
- Повернення дітей з-за кордону: Введено процедуру, яка дозволяє усиновлювачам забрати дитину, тимчасово переміщену за межі України. Це вимагає письмового погодження Державної служби у справах дітей та нотаріально засвідченого зобов'язання про постановку дитини на консульський облік. Знайомство з дитиною за кордоном може відбуватися одним із подружжя за участю другого в режимі відеоконференції, якщо другий обмежений у виїзді з України.
4. Особливості обліку кандидатів в усиновлювачі під час воєнного стану:
· Територіальні обмеження: Діяльність з усиновлення (взяття на облік, направлення, встановлення контакту) не здійснюється для громадян України, які проживають у зонах обов'язкової евакуації, активних бойових дій та на тимчасово окупованих територіях.
· Переміщені кандидати: Громадяни, тимчасово переміщені в межах України, можуть стати на облік за новим місцем проживання або перенести свій попередній облік із збереженням черговості.
· Підготовка: Кандидатів можуть взяти на облік без проходження курсу підготовки, якщо його проведення призупинено військовими адміністраціями, але зобов'язані пройти його після відновлення навчання.
· Строки дії документів: Продовжено термін дії документів кандидатів в усиновлювачі до 18 місяців. Також продовжено термін дії висновків про можливість бути усиновлювачами.
· Зруйноване житло: Якщо житло кандидатів зруйноване, вони мають надати документи, що підтверджують можливість проживання з дитиною в іншому житлі.
· Електронна подача: Документи можуть подаватися в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг.
· Призупинення міжнародного усиновлення та усиновлення громадянами України, які проживають за кордоном:
Під час воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення або скасування діяльність з усиновлення дітей громадянами України, які тимчасово або постійно проживають за межами України, та іноземцями призупинена. Винятки становлять випадки, коли кандидат в усиновлювачі є родичем дитини, бажає усиновити рідних братів/сестер раніше усиновленої дитини, або коли один із подружжя усиновлює дитину другого з подружжя.
Завершені міжнародні усиновлення, де контакт з дитиною був встановлений до введення воєнного стану, можуть бути завершені.
6. Нагляд за усиновленими дітьми в умовах переміщення:
- Усиновлювачі, які тимчасово переміщені в межах України або за її межі, зобов'язані повідомляти про це відповідні служби у справах дітей або закордонні дипломатичні установи України для здійснення нагляду за умовами проживання та виховання усиновленої дитини.
- Ці зміни спрямовані на адаптацію процедур усиновлення до викликів воєнного часу, забезпечення захисту прав дітей, які постраждали від конфлікту, та збереження можливостей для їх влаштування в сім'ї в нових реаліях.
Скільки часу займає процес усиновлення
На жаль, у нашому суспільстві процес усиновлення в Україні часто сприймається як довгий та бюрократичний.
Усиновлення не є таким легким процесом, але він не є таким складним, як багато хто вважає. На сьогодні є багато інструментів та можливостей, які допомагають усиновити дитину. Процедура усиновлення вимагає певних кроків та виконання вимог законодавства, але з компетентною підтримкою і юридичною допомогою він може стати більш зрозумілим та швидким.
Кожна сімʼя має свої унікальні обставини і потреби, і з правильною підготовкою та підтримкою усиновлення може стати можливим і досяжним для багатьох бажаючих сімей.
В середньому, процес усиновлення може тривати від кількох місяців до кількох років. Наскільки швидко дитина буде у вашій сімʼї буде залежити саме від ваших активних дій, оскільки законодавство надає можливість вам прискорити цей процес.
Якщо добре та правильно підготуватися, то процес проходить значно швидше. Головне - наполегливість та бажання дати дитині родину.
Основні труднощі та бюрократичні бар’єри
У сфері усиновлення в Україні, попри значний прогрес, залишаються серйозні бюрократичні бар'єри. Основні з них – це тривалі судові процедури та складна паперова тяганина.
Також однією з проблем є обмежений доступ кандидатів до повної та актуальної інформації про дітей - часто вони не мають чітких даних щодо стану здоров’я та життєвої історії дитини, що ускладнює процес вибору та прийняття рішення.
Усунення цих перешкод допомогло б багатьом родинам швидше знайти свою дитину, а дітям – родину.
З лютого 2022 року новим викликом стала повномасштабна війна, переміщення, адміністративні обмеження - військовий стан, окупація, пошкоджена інфраструктура та житло, проблеми з реєстрацією місця проживання тощо - це створює додаткові виклики у процесі усиновлення, як для канидатів, так і для дітей, які позбавлені батьківського піклування.
Щоб уникнути юридичних труднощів під час усиновлення, необхідно чітко дотримуватися чинного законодавства. Залучення кваліфікованого юриста забезпечить швидкість, прозорість та захист прав і законних інтересів осіб, які вирішили прийняти дитину у свою сім’ю, так і дітей, які позбавлені батьківського піклування.
Телефонуйте за номером 0 800 300 484 та отримайте юридичну консультацію від фахівців Благодійного фонду "Рідні".
Найпоширеніші міфи про усиновлення та їх розвінчання
Тема усиновлення оточена численними міфами та стереотипами, що стосуються психологічних, соціальних та фінансових аспектів, та викликають сумніви у потенційних батьків щодо прийняття дитини у родину.
“Неможливо усиновити дитину, якщо не перебуваєш у шлюбі”
Це твердження є абсолютно хибним. Згідно з українським законодавством, усиновити дитину може як пара із підтвердженим сімейним станом, так і особа, що не перебуває в шлюбі. Натомість, рішення про доцільність чи недоцільність отримання статусу кандидата в усиновлювачі залежить від багатьох інших чинників: матеріальне становище, умови проживання та інше.
“Для усиновлення потрібно мати власне житло”
Для усиновлення дитини необов’язково мати власну житлову площу, цілком достатньо навіть оренди помешкання. Головне — мати договір оренди, а саме помешкання має відповідати санітарним нормам і бути придатним для проживання дитини, що підтверджується актом обстеження фахівцями служби у справах дітей. Таке обстеження проводиться в будь-якому випадку.
“Під час війни процедура усиновлення простіша”
Пришвидшеної процедури усиновлення дітей під час воєнного стану не існує. Усиновлення відбувається на загальних підставах з урахуванням норм закону. Зараз, навпаки, критично важливо ретельно оцінювати кандидатів на усиновлення та перевіряти стан дитини, яку вони прагнуть усиновити.
“Дитині передалася погана спадковість від рідних батьків”
Деякі потенційні усиновлювачі побоюються “гену наркоманії” або “гену злочинності”, які нібито можуть передатися дитині від рідних батьків. Насправді ж їх не існує, а згубні звички є вибором самої людини, який зумовлений сукупністю різних факторів.
“Щоб усиновити дитину потрібно мати великий дохід”
Це досить поширене помилкове твердження. В дійсності, законодавство не визначає мінімальний розмір доходу. Головне – мати постійний дохід, який підтверджується документально і стабільно отримувався протягом останніх шести місяців.
Процес усиновлення складний, але він можливий для тих, хто готовий віддати дитині свою любов і турботу. Кожна сім’я, яка наважується на цей крок, відкриває нову сторінку життя для дитини, а разом із тим і для себе. Головне — бажання та наполегливість, адже справжня родина твориться серцем.
Олена Стебніцька - pravdatutnews.com
