Фото: Daniel Klaffke/Unsplash
Минуло майже 2000 років від часів розквіту Римської імперії, а її архітектурна спадщина — такі споруди, як Пантеон у Римі, акведуки в Сеговії та терми в Англії — досі стоїть. І хоча точного рецепта римського бетону не збереглося, сучасна наука поступово розкриває його таємниці.
Про це повідомляє LiveScience.
Довговічність цих споруд багато в чому пояснюється унікальним складом і властивостями римського бетону, який не лише витримує століття, а ще й здатен самовідновлюватися після пошкоджень.
Одним із ключових інгредієнтів, за словами доцента Університету Орегона Кевіна Дікуса, був вулканічний попіл — пуццолан. Його римляни добували поблизу Поццуолі і розвозили по всій імперії. Суміш цього попелу з вапном і водою викликала хімічну реакцію, яка забезпечувала особливу міцність і навіть дозволяла цементу застигати під водою.
Ще однією важливою складовою були шматочки негашеного вапна — невеликі уламки, що, потрапляючи у вологе середовище, активували реакцію утворення кальциту. Ці кристали фактично "латали" тріщини, зберігаючи цілісність конструкції. Прикладом такого самовідновлення є гробниця Цецилії Метелли поблизу Риму, де виявлено тріщини, природно заповнені кальцитом.
Команда Массачусетського технологічного інституту, досліджуючи давньоримський бетон за допомогою сучасних технологій, з’ясувала, що ключовим був і процес "гарячого змішування". На відміну від сучасного цементу, римляни додавали негашене вапно безпосередньо до суміші з попелом та водою й нагрівали її, що сприяло утворенню активних вапняних частинок і прискорювало схоплювання.
Хоча не до кінця зрозуміло, наскільки римляни усвідомлювали хімічні процеси в своїх матеріалах, результати їхньої роботи вражають.
Нагадаємо, археологи поблизу Австралії знайшли уламки корабля "золотої лихоманки" XIX століття
Юлія Педюк - pravdatutnews.com
