Фото: Gabor Boszormenyi/Рexels
Природний добір сформував цю адаптацію впродовж століть, коли пірнання стало для них традиційним заняттям.
Про це пише Independent.
Хеньо: традиція, закладена у ДНК
Жінки-хеньо протягом сотень років збирали морські делікатеси — водорості, молюски, їстівних морських їжаків — без спеціального обладнання, просто пірнаючи на глибину до 10 метрів. Вони годинами працювали в холодній морській воді, і навіть під час вагітності не припиняли промисел. Науковці дослідили геном представниць цієї громади та встановили, що у них з’явилася генетична мутація, яка допомагає краще витримувати кисневе голодування під водою та зберігати тепло у крижаних умовах.
У звичайної людини тривале пірнання призводить до підвищення тиску, порушення циркуляції кисню й серцевої діяльності. У хеньо таких симптомів не спостерігається. Це підтверджує теорію, що вони — друга у світі людська популяція після філіппінського народу Баджо, яка еволюційно пристосувалася до глибоководного пірнання.
Небезпечна спадщина, що зникає
Хоча хеньо перекладається як “жінки моря”, нині це радше символічна традиція, ніж щоденна професія. Через небезпеку (часті утоплення) та розвиток сучасного рибальства, молоді жінки острова майже не продовжують цю справу. Сьогодні середній вік хеньо становить близько 70 років. Їхній промисел став туристичною особливістю Чеджу, але в реальності — це вимираюча традиція.
Таким чином, науковці довели: багатовіковий досвід може буквально залишити слід у геномі — навіть формуючи нові біологічні особливості людських груп.
Нагадаємо, мутація гена Grin2C може бути рідкісною причиною хвороби Альцгеймера
Юлія Педюк - pravdatutnews.com
