Фото: roduna.org
Назарій Яремчук — ім’я, що стало символом української естради, голосом Карпат і душею покоління. Його життєвий шлях — це історія великого таланту, що проріс крізь труднощі дитинства, втрати, хвороби й постійної боротьби, але залишив по собі неоціненну музичну спадщину. Від перших кроків у «Смерічці» до останніх виступів на сцені, Яремчук завжди співав душею — щиро, глибоко, з болем і з любов’ю до своєї землі. Сьогодні його творчість не лише пам’ятають, а й переосмислюють — через фільми, триб’юти та нове звучання класичних пісень.
Яремчук. Життя між горами і сценою
30 листопада 1951 році у селі Рівня, що на Буковині, народився простий буковинський хлопець, який в майбутньому стане гордістю країни. Сам Яремчук називав рідне село "гірськими воротами":"Це місто, як ворота в гори: звідси гора, звідти гора – і Черемош – бистрая вода... Там не можна не співати!". У родині Яремчуків усі були музичними: батько співав у церковному хорі, мати грала на мандоліні та виступала в народному театрі, а брат Богдан був відомим співаком у Вижниці.
Фото: Телефан • Фан-клуб української музики минулих десятиліть
Назарій був пізньою дитиною – батькові на момент його народження було 64 роки. Старший брат Дмитро, учасник українського підпілля 1940-х, емігрував до Канади, а родина пережила переслідування з боку радянських органів. Коли Назарію виповнилося 12, батько помер, а мати захворіла – хлопця віддали до школи-інтернату у Вижниці.
Після школи Назарій намагався вступити до Чернівецького університету на географію, але не пройшов. Працював сейсмологом, навчався на водія, а у вільний час відвідував репетиції ансамблю «Смерічка», яким керував Левко Дутківський. Якось Дутківський почув, як Яремчук співає «Кохану» Ігоря Поклада — й одразу запропонував йому стати солістом.
З 1969 року Назарій — у складі «Смерічки». Тодішня Вижниця була епіцентром молодіжного життя області. За словами Дутківського, дискотеки з кольоровим світлом тривали до ранку, а місцева влада лояльно ставилася до сучасних танців — Вижницю навіть жартома називали “диким Заходом”.
На тлі хвилі біґ-біту «Смерічка» почала поєднувати естраду з гуцульськими мелодіями. До колективу долучився Володимир Івасюк, а Василь Зінкевич став першим чоловічим солістом. Саме в цей період Яремчук заспівав пісні, що стали класикою: «Червону руту», «Водограй», «Я піду в далекі гори».
Фото: roduna.org
Зірковий злет відбувся у 1971 році, коли тріо Зінкевич–Івасюк–Яремчук виконало «Червону руту» у фіналі всесоюзного фестивалю «Пісня року». Незабаром на екрани вийшов музичний фільм «Червона рута», знятий у Яремчі, що зробив Назарія та Василя справжніми улюбленцями глядачів.
Ансамбль здобув перемоги на конкурсах «Алло, ми шукаємо таланти» та «Пісня року-72». У 1973 році «Смерічку» запросили на професійну сцену в Чернівцях. Яремчук перевівся на заочне навчання, повністю присвятивши себе музиці. Вони виступали щодня по кілька разів — у колгоспах, на заводах, у шахтарських містечках. Усе — наживо, без фонограм.
Фото: roduna.org
Дві великі любові Яремчука
У 1972 році композитор Левко Дутковський познайомив Назарія Яремчука з його майбутньою першою дружиною Оленою Шевченко, яку запросили стати солісткою вокально-інструментального ансамблю «Смерічка». Вона приїхала до Чернівецької філармонії, де працював колектив, і саме тоді відбулася її доленосна зустріч з Назарієм. Вони познайомилися біля входу до філармонії, і з першого погляду між ними виникло сильне почуття, яке згодом переросло у справжнє кохання.
Назарій Яремчук з першою дружиною Оленою Шевченко і двома синами. Фото: roduna.org
1 січня 1975 року Назарій та Олена одружилися. Незважаючи на святковий новорічний день, сільський голова погодився зареєструвати їхній шлюб, дізнавшись, що Олена виходить заміж за відомого співака. У шлюбі народилося двоє синів: Дмитро – 19 лютого 1976 року, а менше ніж за рік, 23 березня 1977-го, – Назарій. Подружжя прожило разом п’ятнадцять років, і, за словами Олени, усе їхнє спільне життя було схоже на «медовий місяць». Проте з часом між ними з’явилася відстань: обидва не змогли поступитися одне одному, кожен намагався щось довести, не бажаючи робити перший крок до примирення. Гордощі та небажання йти на компроміс стали на заваді. Олена згодом зізналася, що в той час їхні стосунки ще можна було врятувати, достатньо було просто перечекати складний період, але цього не сталося. У 1990 році вони розлучилися. Після цього Олена вдруге вийшла заміж і переїхала до Києва, а Назарій залишився з дітьми в Чернівцях.
Згодом у житті Назарія з’явилася Дарина, з якою він познайомився в селі Тюдів. Вони були сусідами, але до того особисто не спілкувалися. На момент знайомства Назарій вже давно розлучився, а Дарина виховувала доньку після смерті чоловіка. Їхні стосунки почалися природно та невимушено: відразу знайшлася спільна мова, і розмова затягнулася на всю ніч. Між ними виник глибокий емоційний зв’язок, і вже невдовзі вони вирішили створити сім’ю.
Весілля Назарія і Дарини Яремчуків. Фото: roduna.org
Весілля Назарія та Дарини відбулося 2 лютого 1991 року в місті Косів. Церемонія пройшла у храмі за присутності великої кількості гостей. Після одруження подружжя оселилося в Чернівцях, де придбало старий будинок, зведений ще у 1920-х роках. Житло було у вкрай занедбаному стані, тож довелося провести капітальний ремонт, щоб створити комфортні умови для життя.
2 березня 1993 року в родині Назарія Яремчука народилася донька. Назвали її Марічкою — на честь матері Назарія. Дружина Дарина згадує, що старші діти одразу полюбили маленьку сестричку, гралися з нею, наче з живою лялькою. У ті роки співак переживав справжнє натхнення: і вдома, і в творчості панувала гармонія. Здавалося, ніби в нього виросли крила.
Відданість сцені та останній концерт
Життя Яремчука не завжди було тісно пов’язане з музикою. У юності він не планував сцени — співав у церковному хорі, але сприймав це як хобі. Мріяв про мандри, цікавився географією, хотів вступити на географічний факультет Чернівецького університету. Але не склалося. Саме під час служби в армії доля привела його до ансамблю «Смерічка» та знайомства з Василем Зінкевичем — і музика назавжди увійшла в його життя.
Василь Зінкевич, Володимир Івасюк, Назарій Яремчук. Фото: Збруч
Яремчук не уявляв себе без сцени. Навіть у найважчі часи, коли вже хворів на рак, продовжував виступати. За кулісами змучено згинався від болю, але на сцені тримався гідно, віддаючи слухачам усього себе.
Він не цурався їхати туди, де потрібна була підтримка. Під час Афганської війни кілька разів виступав перед радянськими солдатами. Пізніше у своєму щоденнику він написав гірке і чесне: «Погляньмо навколо – скрізь війни, і скрізь замішана Москва!»
Після Чорнобильської катастрофи Яремчук тричі побував у 30-кілометровій зоні відчуження, де співав перед ліквідаторами. Після однієї з таких поїздок привіз додому сценічний костюм, рівень радіації на якому значно перевищував норму. Важко сказати напевно, чи саме ті виступи стали причиною страшної хвороби, але невдовзі лікарі діагностували рак шлунку.
Боротьба за життя тривала. Операцію провели в Канаді. Востаннє Назарій виступив у Києві на Співочому полі. Перед концертом він був надзвичайно слабким, приліг на кілька стільців, однак зібрав у собі залишки сил, підвівся й посміхнувся: «Нічого, мине, коли я співаю — мені легше». На сцену вийшов стрімко, співав щиро. Але його рухи вже були сповнені втоми — здавалося, що він прощається з публікою.
Після виступу Яремчук тихо сказав другу: «Андрійку, життя кінчене. Давай вип'ємо». Вони поділили келих червоного вина й розцілувалися.
Назарій ліг у лікарню. Болі були нестерпними. Він принципово відмовився від наркотичних знеболювальних. Казав, що чув: "Після цього у рай не попадеш". До останнього тримався, але біль ламав навіть його волю. Після смерті на руках співака були сліди від власних зубів і нігтів — він намагався терпіти біль, стискаючи руки до крові.
Яремчук на екрані: фільм, що повертає голос епохи
У 2024 році на великі екрани вийшов перший повнометражний документальний фільм про життя та творчий шлях Назарія Яремчука — “Яремчук: Незрівнянний світ краси”. Це емоційна біографічна драма про людину, яка стала символом української естради, голосом Карпат і одним із перших вітчизняних артистів міжнародного масштабу.
Скрин із трейлеру
Фільм розповідає про головні віхи долі митця через унікальні архівні кадри, уривки з особистих щоденників, спогади рідних та сучасників. У стрічці — як творчі злети, так і драматичні моменти: перемога з «Червоною рутою» на конкурсі «Пісня-71», загибель Володимира Івасюка, виступи в зоні Чорнобильської катастрофи, гастролі по всьому світу.
Ініціаторкою фільму стала донька артиста — Марія Яремчук. Режисером виступив Артем Григорян, продюсером — Максим Сердюк (студія KNIFE! Films). Робота над стрічкою тривала понад два роки: від кропіткого збору архівів до зйомок у Карпатах весною 2022-го — вже в умовах повномасштабної війни. Світова прем’єра фільму відбулася 23 червня 2024 року на фестивалі «Миколайчук OPEN» у Чернівцях — місті, яке стало особливим у житті та творчості Яремчука.
Re: Yaremchuk: сучасні зірки переспівують класику
Вихід фільму супроводжувався музичним релізом — триб’ют-альбомом “Re: Yaremchuk”, у якому хіти легендарного співака переосмислили зірки сучасної української сцени. Продюсеркою альбому стала також Марія Яремчук. Усі учасники проєкту підкреслюють: це не просто музичний експеримент, а спосіб зберегти і передати голос епохи новим поколінням.
Dantes — "Стожари"
"Це улюблена пісня моєї мами. Тож коли Марія звернулася до мене з пропозицією заспівати цю пісню, я, звичайно, одразу сказав "так". Тому що це легендарна пісня не менш легендарної постаті", - розповів Дантес.
"Назарій Яремчук - це людина-етнокод нашої нації, тому я вважаю, що його треки, зокрема і ті, що переспівав я, мають бути почутими і залишитися в пам’яті кожного українця", - додав він.
ADAM — "Гай, зелений гай"
Співак поділився, що для нього велика честь виконати кавер на цю пісню. "Гай, зелений гай" знайома йому ще з дитячих років.
"Мої тато і мама завжди співали її, коли я був малий. Ця пісня дуже мелодійна і красива!" - поділився Adam.
IVAN NAVI — "Квітка-Розмарія"
"Для мене було цікаво зробити кавер на пісню, яка, можливо, не була в усіх на вустах, як десятки добре знаних хітів цього легендарного артиста, але яка особисто мені звучить тією епохою внутрішньої свободи, молодості та музичного бунтарства в важких умовах для всієї української культури", - прокоментував прем'єру артист.
O.Torvald — "Водограй"
"Коли нам запропонували взяти участь в цьому проєкті, ми одразу погодилися. Адже цінуємо те, що роблять сучасні українські зірки для сучасної української культури. І нам завжди подобався "Водограй" і те як цю пісню співав Назарій Яремчук", - розповіли музиканти.
Balsam — "Сонце в твоїх очах"
"Я пишаюсь своїм видатним земляком та захоплююсь ним, як митцем. Тож коли Марія Яремчук запропонувала зробити кавер на його пісню "Сонце в твоїх очах", я з радістю увірвався в цей проект", - зізнався артист.
KAZKA — "Коли заснули сині гори"
"Немає єдиного фактора, через який українська культура стала відомою у всьому світі. Проте такі митці як Назарій Яремчук зробили її зрозумілою кожному, не дивлячись на мовний бар'єр", - розповіли учасники гурту.
Jamala — "Усміхнися мені"
"Ви тільки послухайте: "Усміхнися мені незрадливо отак волошково", "І на крилах надій нас до себе здійме висота". Я у захваті від лірики, від музики, тому й обрала цю пісню. Сподіваюсь дуже, що і фани саме цієї пісні оцінять мою версію і хочеться, щоб люди, які не знають хто такий Назарій Яремчук, почули", - висловилася про цей кавер співачка.
PIANOБОЙ — "Два перстені"
"Мені хотілося зробити свою версію ще романтичнішою і теплішою за оригінал. Хоча ми записували її ще у 2021 році, версія Pianoбой, на мою думку, вийшла з нотками ностальгії, ніби дивишся сон про прекрасні часи, яких більше вже не буде, але які завжди житимуть десь біля серця", - коментує прем'єру Дмитро Шуров.
Друга Ріка — "Запроси мене у сни"
Валерій Харчишин зауважив, що дехто, не знаючи оригінальних пісень Яремчука, під час прослуховування каверу у виконанні "Другої Ріки" був переконаний, що це їхня власна композиція.
"З одного боку - тішить, з іншого - засмучує, але надихає закликати українців формувати свою ідентичність, а для цього - згадати своє ім'я, своє "коріння" та звернути увагу на національну культурну спадщину, зокрема музичну!" - додав співак.
Tember Blanche — "Запитай у серця"
" Ми її відчули не так, як оригінал, а зробили більш ліричну версію, і, таку мрійливу, тому що ми дуже любимо, як і ліричний герой пісні, згадувати нашу першу зустріч - як почалася наша історія кохання", - коментують кавер Влад та Олександра - учасники гурту.
Спадщина Назарія Яремчука — не лише у піснях, що стали народними, а й у прикладі мужності, гідності й щирої відданості своїй справі. Його голос — це код української душі, в якому сплелися біль і надія, гори і любов, втрата й вічність. Сьогодні ми маємо змогу не просто згадувати Яремчука, а відкривати його по-новому — через фільм «Яремчук: Незрівнянний світ краси», крізь нові музичні прочитання його хітів у триб’ют-альбомі “Re: Yaremchuk”. Назарій Яремчук — не лише історія української музики. Це її серце, яке досі б’ється в кожній ноті, у кожній пісні, що лине з Карпат до всієї України.
Олена Стебніцька - pravdatutnews.com
