Фото: National Geographic
Астрономи виявили першу зорю, яка має зелений колір. Об’єкт під назвою WDJ1330+6435 є білим карликом — залишком зорі, що вичерпала запаси палива. Його незвичне забарвлення пов’язують із речовинами, які могли потрапити в атмосферу після руйнування кам’янистої планети або астероїдів.
Про це пише National Geographic.
Відкриття описали в дослідженні, опублікованому в жовтні 2026 року в журналі RAS Techniques and Instruments. Науковці проаналізували спектри випромінювання білих карликів і змоделювали, як їхнє світло сприймало б людське око.
Зазвичай білі карлики здаються білими або блакитнуватими. Однак дослідники з’ясували, що хімічний склад їхніх атмосфер може змінювати видимий колір. У випадку WDJ1330+6435 в атмосфері виявили кальцій, натрій і літій. Ці елементи характерні для кам’янистих планет та астероїдів.
За словами науковців, натрій у надзвичайно щільній атмосфері білого карлика поглинає частину світла, зокрема в помаранчевій ділянці спектра. Через це випромінювання, яке залишається, сприймається як зеленувате. Відтінок зорі описують як шартрез — поєднання зеленого та жовтого.
Об’єкт розташований приблизно за 326 світлових років від Землі. Його незвичайний колір не означає, що зоря буквально світиться зеленим так, як це можна побачити на ілюстраціях. Відтінок визначили за спектральними даними та моделями сприйняття кольору людським оком.
Які ще незвичайні кольори мають білі карлики
Дослідники вивчили 151 білого карлика, розташованого на відстані приблизно до 65 світлових років від Землі. Виявилося, що деякі з них можуть мати не лише білий або блакитний, а й рожевий, жовтий та зелений відтінки.
Зокрема, білий карлик WD J1011+2845 має виразний лососево-рожевий колір. Науковці пов’язують його з вуглецем, який піднімається з глибших шарів зорі до поверхні.
За оцінками дослідників, незвичайні кольори можуть мати приблизно один із 30 білих карликів у Всесвіті.
Як зорі знищують власні планети
Білі карлики утворюються після того, як зорі, подібні до Сонця, вичерпують ядерне паливо. Перед цим вони розширюються до стадії червоного гіганта, внаслідок чого можуть поглинути найближчі планети.
Після втрати зовнішніх шарів залишається щільне ядро — білий карлик. Зміна маси зорі порушує гравітаційну рівновагу планетної системи. Частина небесних тіл може вилетіти в міжзоряний простір, а інші — наблизитися до зоряного залишку.
Сильна гравітація білого карлика здатна розірвати астероїди та уламки планет на частини, після чого їхні залишки потрапляють в атмосферу зорі. Саме такі хімічні сліди допомагають астрономам досліджувати склад небесних тіл, які неможливо безпосередньо вивчити на великих відстанях.
За оцінкою одного з авторів дослідження Марка Голландса, приблизно чверть або більше білих карликів містять у своїх атмосферах сліди планетарного матеріалу.
Науковці зазначають, що дослідження таких зоряних залишків допомагає зрозуміти, з яких елементів формуються планети та що може відбуватися з планетними системами після загибелі їхніх зір.
Софія Сімонова - pravdatutnews.com
