– Добрий день, пане Ігоре! Сьогодні, 31 серпня 2025 року, коли світ звертає увагу на культурні звершення України, ми маємо унікальну нагоду зануритися у ваш чарівний світ мистецтва. Ваші паперові моделі – це не просто витвори, а живі свідчення історії, що вражають своєю елегантною точністю та красою. Розкажіть, будь ласка, про свій творчий шлях. Як зародилася ваша любов до паперового моделювання, і як вона гармонійно переплелася з вашими талантами в живописі, ювелірній справі та різьбленні?
– Добрий день, Оксано! Моя історія розпочалася 1984 року, коли я вперше взяв до рук папір із мрією відтворити бойову техніку. Як художник, я присвятив себе живопису, графіці, ювелірній справі, інкрустації та різьбленню по дереву. Ці навички стали моїми союзниками: ювелірна майстерність дозволяє втілювати найтонші деталі, а живопис додає моделям глибину й текстуру. Папір для мене – магічне полотно, де оживає історія. Я завжди повторюю: "Кожна деталь, кожен вигин паперу – це відлуння минулого, яке я прагну повернути до життя з любов’ю й шаною". Це не просто ремесло, а священний обов’язок – зберегти пам’ять для нащадків.
– Ваші роботи вражають грандіозністю! Ось ця фотографія з презентації, де ви стоїте серед розкішних рядів моделей у салоні літака, – це справжній тріумф мистецтва! Ваша колекція тричі внесена до "Книги рекордів України" як єдиний у світі "Військово-історичний музей", створений однією людиною. Розкажіть про її велич і те, що робить її неповторною.
– Дякую за високу оцінку! Ця фотографія – лише відображення мого серця, вкладеного в кожну модель. Моя колекція охоплює цілу епоху – 100 років бойової авіації, від Першої світової війни до сьогодення. Це 226 експонатів: 141 готовий шедевр – 135 літаків у масштабі 1:33 та 6 танків у масштабі 1:25 – і ще 85 моделей, над якими я працюю з невтомною пристрастю. Кожна модель супроводжується інформаційними табличками з фотографіями та біографіями близько 500 асів – пілотів і танкістів із різних куточків світу. Я відтворюю ескадрильї, полки, географію боїв, створюючи живу історичну мозаїку. Унікальність полягає в тому, що все це створено з паперу з божественною точністю: відкриті кабіни, деталізовані механізми. Колекція розгортається на 800-1000 м² і є плодом чотирьох десятиліть невтомної праці, визнаної чотирма магістерськими ступенями від Ліги розвитку науки і освіти (при ЮНЕСКО).
– Яка з ваших моделей стала найскладнішим викликом, і що в ній особливого?
Ігор Шатохін: Найскладнішою стала модель Avro Lancaster – її деталізовані відсіки та бомби, як видно на фото, вимагали від мене роки зосередженої праці. Відтворити аеродинаміку та внутрішні механізми з паперу – це як оркеструвати симфонію з найтонших нот. Але коли я побачив, як вона ожила, відчув трепет, ніби торкнувся героїчної душі пілотів Битви за Британію.
– Як ваші інші таланти впливають на створення цих шедеврів?
– Мій живопис наповнює моделі теплотою й глибиною кольорів, ювелірна справа дозволяє втілити мікроскопічні деталі, а різьблення по дереву вчить витонченості й терпінню. Ця гармонія народжує унікальні витвори, як вертоліт Apache з відкритими кабінами чи біплан із Першої світової, де кожна лінія промовляє історією.
– Ваш талант сягає далеко за межі України – понад 50 виставок, ордени, медалі. Тепер ви крокуєте на міжнародну арену. Розкажіть про плани щодо виставок у Кракові та Лондоні. Як вони стають частиною культурної дипломатії за підтримки Міністерства закордонних справ України?
– Цей шлях став можливим завдяки тісній співпраці з Благодійним фондом "Культура.UA" під керівництвом Ігоря Болдіна та активній участі МЗС України. У Кракові ми завершуємо переговори з Музеєм польської авіації, де нас підтримують Генеральне консульство України, мерія Кракова та музей. МЗС сприяє дипломатичній підтримці, зміцнюючи українсько-польські зв’язки через мистецтво. У Лондоні плануємо грандіозну подію – "Річницю Королівських повітряних сил: авіація та героїзм" у 2026 році, зосередившись на британських літаках, як Avro Manchester і Lancaster, що вшановують героїв Битви за Британію. МЗС, Міністерство культури, Посольство України у Великій Британії та Союз українців надають організаційну та дипломатичну підтримку. Ці виставки стають мостами між народами, де паперові моделі виступають мовою миру й взаєморозуміння.
– Як ви бачите роль своєї колекції в культурній дипломатії?
– Моя колекція – це не просто експонати, а живий міст між культурами. Як зазначив Ігор Болдін, у складні часи для України вона відображає наш незламний дух. Через біографії асів ми навчаємо, а через красу – надихаємо. Завдяки МЗС України та фонду "Культура.UA" ці виставки стають інструментом дипломатії, демонструючи світові нашу майстерність і сприяючи діалогу.
– Які виклики чекають вас у штаб-квартирі НАТО в 2026 році за підтримки МЗС?
– Це буде логістичний виклик – транспортування 1000 м² експонатів, але фонд "Культура.UA" бере на себе організацію, а МЗС України забезпечує дипломатичні контакти з НАТО. Виставка стане символом миру, де історія техніки й героїв нагадує про важливість уникнення конфліктів, підкреслюючи нашу спільну мету.
– Які європейські столиці ви плануєте відвідати в 2026-2027 роках?
– Дякую за це запитання. Мої мрії та плани сягають далеко за межі України, і я з великим ентузіазмом дивлюся на перспективи розширення мого творчого шляху на міжнародній арені. У 2026-2027 роках я сподіваюся відвідати такі європейські столиці, як Берлін, Париж, Рим та, можливо, ще кілька знакових міст, які мають багату авіаційну спадщину. Кожна з цих виставок буде унікальною, адже я прагну адаптувати експозиції до локальної історії авіації, підкреслюючи її специфіку та значення для кожної культури. Наприклад, у Берліні я б хотів представити моделі, пов’язані з німецькою авіацією часів обох світових воєн, у Парижі – зосередитися на внеску французьких конструкторів і пілотів, а в Римі – вшанувати італійські досягнення в авіабудуванні. Кожна експозиція стане відображенням не лише мого мистецтва, а й поваги до історичного контексту цих країн.
Крім того, я надзвичайно натхненний можливістю взяти участь у низці унікальних міжнародних проєктів, присвячених авіації. Це не лише виставки, а й спільні ініціативи з музеями, авіаційними асоціаціями та культурними інституціями по всій Європі. Наприклад, я бачу себе частиною проєктів, які об’єднують експертів і ентузіастів для відтворення ключових моментів авіаційної історії, таких як реконструкція знаменитих повітряних боїв чи створення інтерактивних експозицій із залученням молодих дослідників. Такі проєкти дозволять моїй колекції стати живим мостом між поколіннями та народами, а також сприятимуть обміну знаннями про технічний і людський вимір авіації. Я вірю, що ці заходи не лише популяризуватимуть моє мистецтво, а й зміцнять культурні зв’язки, демонструючи світові багатство української творчості та її внесок у глобальну спадщину.
– Як зародилася співпраця з фондом "Культура.UA" та МЗС?
– Зустріч із Ігорем Болдіним стала доленосною – спільна мета прославити українське мистецтво. МЗС України надало дипломатичну платформу, а фонд узяв на себе організацію, від логістики до промоції, даючи моїй праці шанс засяяти.
– Як ваша творчість впливає на молодь і освіту?
– Біографії 500 асів оживають через мої моделі, стаючи уроками мужності й героїзму. Моделі слугують освітнім інструментом, запрошуючи молодь зануритися в історію авіації, зрозуміти аеродинаміку й механізми. Кожна експозиція – вікно в минуле, де діти, милуючись деталями, задають питання й мріють про інженерію чи мистецтво. Це для мене найбільша нагорода – передавати знання через красу й точність.
– Як війна в Україні вплинула на Вашу творчість?
– Війна додала глибини – кожна модель тепер несе дух опору. Мистецтво стало для мене способом показати світові незламність України.
– Пане Ігоре, дякую за цю захопливу розмову! Ваш талант надихає й об’єднує. Бажаю нових звершень!
– Дякую, Оксано! Запрошую всіх відкрити світ моєї колекції на www.shatohin.info. Через мистецтво, за підтримки МЗС і фонду "Культура.UA", ми будуємо майбутнє!
