Фото: Державна прикордонна служба
Річка Тиса до масштабного втручання людини була на 453 кілометри довшою, ніж сьогодні. Угорські дослідники за допомогою штучного інтелекту та старовинних карт відтворили, який вигляд мали її русло, заплави, болота й ліси близько 200 років тому.
Про це повідомляє факультет природничих наук Будапештського університету імені Лоранда Етвеша.
Чому Тиса стала коротшою
До масштабного регулювання русла довжина Тиси становила 1211 кілометрів. Після випрямлення численних вигинів вона скоротилася до 758 кілометрів.
Масштабні роботи розпочалися у XIX столітті, коли Угорщина входила до складу Габсбурзької імперії. Тоді влада прагнула осушити території, які регулярно затоплювалися, та перетворити їх на сільськогосподарські угіддя.
Інженери прокладали коротші шляхи для води, прорізаючи звивисті ділянки річки. Згодом течія розширювала ці канали. Уздовж нового русла також споруджували земляні дамби заввишки близько чотирьох метрів.
Загальна довжина штучних прорізів на Тисі сягнула 136 кілометрів. Крім того, для захисту від повеней побудували 2940 кілометрів дамб. Основні роботи переважно завершили до початку Першої світової війни, однак укріплення територій тривало приблизно до 1930 року.
Як змінилася природа навколо річки
Регулювання Тиси суттєво змінило природні ландшафти. Території, які раніше регулярно затоплювалися, поступово перетворилися на сільськогосподарські землі.
За оцінками дослідників, до масштабного втручання людини луки та водно-болотні угіддя займали близько 44% Великої Угорської рівнини. До 1960 року їхня частка скоротилася до 3–6%.
Значно зменшилися й площі лісів. Якщо раніше вони вкривали приблизно 37% території, то згодом їхня частка становила близько 1%. На ці зміни вплинули не лише осушення, а й тривале вирубування дерев.
Як вчені відтворили вигляд Тиси 200 років тому
Для реконструкції природних ландшафтів угорські науковці використали історичні карти, зокрема матеріали першого військового картографування Габсбурзької імперії 1783–1786 років.
Також дослідники зібрали сучасні фотографії природних територій, зроблені у 2020–2024 роках за допомогою камер і дронів. Для створення зображень застосували інструменти штучного інтелекту, зокрема ChatGPT та Adobe Firefly.
Історичні карти допомогли визначити розташування річок, боліт і лісів, а сучасні фотографії стали орієнтиром для відтворення рослинності та особливостей місцевості.
Науковці наголошують, що створені зображення не є справжніми фотографіями минулого. Це науково обґрунтовані реконструкції, які можуть містити неточності в деталях.
Дослідники вважають, що подібні технології можна використовувати не лише для вивчення минулого, а й для моделювання майбутніх змін довкілля — зокрема наслідків глобального потепління, висихання водойм та відновлення водно-болотних угідь.
Софія Сімонова - pravdatutnews.com
