Фото: depositphotos
Про це пише Arkeonews.
Дослідження провела Женев’єва Люсет із Національного автономного університету Мексики. Вона проаналізувала дев’ять архітектурних комплексів Мітли та виявила раніше не описану систему вимірювань.
Її основою була одиниця довжиною приблизно 8 сантиметрів. Імовірно, вона відповідала ширині чотирьох складених разом пальців. Кратні цієї величини використовували для розрахунку розмірів дверних прорізів, колон і внутрішніх дворів. Найчастіше траплялися показники 1,84 та 1,92 метра.
Дослідниця вивчила три архітектурні групи міста — «Церква», «Арройо» та «Колони». Вона дійшла висновку, що відмінності в розмірах споруд могли бути навмисними, а не наслідком будівельних помилок. Архітектори, ймовірно, добирали пропорції залежно від призначення приміщень.
Особливу увагу Люсет приділила можливому зв’язку між розмірами будівель і календарями народів Мезоамерики.
Важливе місце в їхній культурі посідав 52-річний цикл. Він утворювався внаслідок поєднання двох календарів: сонячного, який налічував 365 днів, і ритуального — на 260 днів. Їхні цикли повторювалися кожні 18 980 днів.
Показову закономірність дослідниця виявила в будівлі №21 «Групи колон». Загальна ширина дверних прорізів і колон там становила 156 одиниць по 8 сантиметрів. Це відповідає трьом 52-річним циклам.
Подібні числові співвідношення знайшли й в інших архітектурних елементах, зокрема у внутрішніх дворах. На думку Люсет, це може свідчити про те, що календарні уявлення враховували ще під час проєктування споруд.
Мітла була важливим релігійним і похоронним центром сапотеків. Їхньою мовою місто називалося «Льобаа», що означає «місце, де спочивають душі».
Тому дослідниця припустила, що архітектурні пропорції могли символізувати не лише час, а й уявлення сапотеків про смерть та потойбічний світ.
Зокрема, у «Комплексі E» вівтар розміщений не по центру внутрішнього двору. Відстані від нього до північної та південної сторін відповідали одиницям вимірювання, пов’язаним із числами 9 і 13.
У деяких мезоамериканських традиціях ці числа асоціювалися з дев’ятьма володарями ночі та тринадцятьма володарями дня. Вони також мали значення в уявленнях про різні рівні світобудови. На думку вченої, розташування вівтаря та планування приміщення могли мати символічний характер і бути пов’язаними з релігійними обрядами.
Сліди подібної системи вимірювань дослідниця знайшла й на інших археологічних пам’ятках мексиканського регіону Оахака — зокрема, в Ацемпе та Сучількітонго.
Водночас точне значення всіх числових закономірностей поки не встановили. Також науковці не довели, що кожен із виявлених архітектурних параметрів мав релігійний зміст.
Результати дослідження дають підстави припускати, що для стародавніх сапотеків архітектура була не лише способом зведення будівель, а й засобом відображення їхніх уявлень про час, смерть і Всесвіт.
Стрілець Діана - pravdatutnews.com
