День, коли світла найбільше: що таке літнє сонцестояння і як його святкують

День, коли світла найбільше: що таке літнє сонцестояння і як його святкують
21 червня Сонце підіймається вище, ніж будь-коли у році.

Фото: Unsplash

Це — день літнього сонцестояння. Мить, коли світло досягає своєї кульмінації. Час, який тисячоліттями святкували, вшановували, обожнювали. І сьогодні — все ще продовжують це робити.

У цьому матеріалі ПравдаТУТ News розповість що таке літнє сонцестояння, як його святкували колись і зараз.

Що таке літнє сонцестояння?

Літнє сонцестояння — астрономічний момент, коли північна півкуля Землі максимально нахилена до Сонця. Це дає найдовший день і найкоротшу ніч у році, оскільки Сонце піднімається на найвищу висоту на небосхилі.

В Україні у 2025 році літнє сонцестояння настало сьогодні, у суботу, 21 червня, о 05:42 ранку за київським часом (тривалість дня — близько 16 годин 27 хвилин). Саме в цю мить Сонце пройшло через свою «найпівнічнішу» точку на екліптиці — і це ознаменувало астрономічний початок літа.

Варто розуміти: хоча дата літнього сонцестояння в календарях змінюється (це може бути 20, 21 або навіть 22 червня), сам астрономічний момент настає одночасно для всього світу — незалежно від часового поясу. Тобто коли Сонце досягає найвищої точки на своєму шляху, це трапляється для всіх одночасно, просто в когось — день, а в когось — ніч. Так, наприклад, у Японії сонцестояння настало ввечері 20 червня, а в Україні — на світанку 21-го. Але в обох випадках ідеться про ту саму точку — і саме вона має найглибший природний і культурний зміст.

Сонцестояння, рівнодення, зима: в чому різниця?

У календарному році є чотири ключові астрономічні точки: два рівнодення (весняне та осіннє) й два сонцестояння (зимове та літнє).

  • У рівнодення день і ніч майже однакові — світло розподіляється порівну між півкулями.
     
  • Зимове сонцестояння (21 грудня) — найкоротший день, найдовша ніч.
     
  • Літнє сонцестояння (20–22 червня) — найдовший день, найкоротша ніч

Як літнє сонцестояння святкували в різні епохи та культурах: символіка сонця і світла

Іще задовго до виникнення релігійних систем і держав, люди підпорядковували своє життя природному циклу світла й темряви. Сонце визначало ритм усього: коли сіяти, коли збирати врожай, коли готуватися до зими. І якщо зима уособлювала смерть, очікування й спокій, то літо, а особливо день літнього сонцестояння — це був тріумф життя, сили, відродження.

У Стародавньому Єгипті літнє сонцестояння збігалося зі сходом зорі Сіріус — знаменням, що розпочинається розлив Нілу. А це означало: невдовзі земля отримає вологу, родючість, і люди — хліб. Єгиптяни відслідковували небесні тіла, коригували за ними календарі, і вважали, що сила світла є виявом божественної волі. У найдавніших текстах сонце пов’язується з богами Ра й Осірісом, які несли відродження світу і вмирали щовечора, щоб повернутися вранці.

Аналогічно й у Західній Європі. Стоунхендж у Британії — одна з найбільш таємничих мегалітичних споруд — орієнтований саме на схід сонця в день літнього сонцестояння. Якщо стати всередині кам’яного кільця й подивитися у напрямку «П’яткового каменя» (Heel Stone), то вранці 21 червня можна побачити, як Сонце сходить точно в цій осі. Це один із найвиразніших прикладів того, як стародавні люди надавали цій події символічного значення. Стоунхендж — не просто календар. Це було, ймовірно, місце обрядів, жертвоприношень, спостережень, що засвідчують духовну вагу моменту літнього апогею світла.

Фото: Unsplash

У скандинавських країнах, зокрема у Швеції та Фінляндії, традиції сонцестояння збереглися й дотепер. Там свято має статус державного, хоч офіційно відзначається не саме 21 червня, а в першу суботу після 19-го. У Швеції воно називається Midsommar (буквально — «середина літа»), у Фінляндії — Juhannus, або «Іванів день». Попри християнські назви, в основі залишається глибоко язичницький зміст: вогонь, вода, танці, природа. Люди розпалюють великі вогнища на берегах озер, прикрашають оселі зеленню й квітами, купаються, водять хороводи. Ті самі образи, що й в українському Івана Купала — очищення вогнем, відновлення через воду, злиття зі стихіями.

Цікаво, що в країнах Південної Європи, де сонця вистачає майже щодня, літнє сонцестояння святкується в більш християнському ключі. Наприклад, у Португалії існує свято Festa de São João — День святого Іоанна. Вечір і ніч 23 червня у Порту — це справжній карнавал із вуличними парадами, феєрверками та вогнищами.

Український контекст: Купальська ніч

В українській традиції 21 червня тісно пов'язане зі святом Купала— хоча офіційно його святкують у ніч з 23 на 24 червня, саме сонцестояння стало його першоосновою. 

Купальська ніч — це одна з наймістичніших у році. Вогонь і вода, чоловіче й жіноче, світло і тінь — усе зливалось у ритуалах єднання з природою.

Традиції на Купала: що робили і навіщо

Фото: ШІ

1. Розпалювання вогнища

У центрі святкування — велике багаття. Його розводили на підвищенні, ближче до води. Вогонь символізував очищення, сонячну силу й захист. Біля нього співали, водили хороводи, а пізніше — стрибали через полум’я.Вважалося, що це допомогло б очиститися від хвороб, злих сил, страхів. Для закоханих пар — це була "перевірка": якщо перестрибнули разом і не роз’єднали рук — будуть разом.

2. Плетіння вінків і пускання їх на воду

Дівчата плели вінки зі свіжих польових квітів — ромашки, м’яти, звіробою, полину — і пускали їх на воду зі свічками. Це було ворожіння на долю: якщо вінок плив рівно — дівчина скоро вийде заміж; якщо крутився або тонув — ще чекати. Якщо хлопець витягав чийсь вінок — це вважалося доброю прикметою для стосунків.

3. Пошук цвіту папороті

За повір’ям, у ніч на Купала папороть нібито цвіте лише раз на рік — і лише кілька секунд. Знайти цей цвіт означало отримати щастя, мудрість, здатність бачити скарби й чути мову тварин.

4. Обливання водою та купання

Купання в річках і озерах на Купала вважалося обов’язковим: вода у цю ніч мала особливу силу. Попри це існує повір'я про те, що купатися у воді в ніч на Івана Купала небезпечно, оскільки вважається, що русалки та інші водні істоти можуть затягнути людину під воду.

5. Спалення опудала чи символічного дерева

У деяких регіонах виготовляли ляльку (Купайла або Марену), прикрашали її квітами, а потім — спалювали або пускали на воду. Це був ритуал завершення весняного циклу, прощання з юністю, а іноді — навіть символічна "смерть" весни й початок зрілого літа.

6. Хороводи, пісні, ігри

Свято проходило весело й голосно: співали купальських пісень, водили хороводи довкола багаття, грали в народні ігри.

Як цей день святкують сьогодні

Сьогодні елементи Купальської ночі повертаються у сучасне життя — через фестивалі, етноівенти, локальні ініціативи в селах. Люди знову запалюють вогнища, пускають на воду вінки, співають купальські пісні й шукають цвіт папороті — не так буквально, як символічно. 

Літнє сонцестояння не обов’язково святкувати гучно. Дехто зустрічає світанок наодинці — в тиші, у місті чи в горах. Інші практикують йогу, медитацію, очищення простору. Це не завжди "ритуали" в класичному сенсі, радше — особисті способи зупинитися й усвідомити момент.

Юлія Педюк - pravdatutnews.com

Читайте також
На Сонці стався найпотужніший спалах цього року На Сонці стався найпотужніший спалах цього року
Вибух спричинив короткочасні перебої у високочастотному радіозв’язку на освітленому боці Землі.
На Сонці сталися подвійні виверження, які можуть спричинити геомагнітні бурі та полярні сяйва На Сонці сталися подвійні виверження, які можуть спричинити геомагнітні бурі та полярні сяйва
Науковці зафіксували рідкісне космічне явище — подвійне виверження корональної маси на Сонці, яке може викликати помірні геомагнітні бурі на Землі
Load next