Фото: depositphotos
Пізно ввечері 13 квітня 2024 року з різницею у 55 хвилин загорілися дві електропідстанції — у Болграді та селі Кубей на Одещині. Унаслідок пожеж без електропостачання залишилися понад 14 тисяч жителів восьми населених пунктів, а також об’єкти оборони, лікарні та системи водо-, тепло- й газопостачання.
Як встановили журналісти KibOrg, за день до підпалів до підстанції в Болграді приїхав сірий Ford на литовських номерах. У машині перебували двоє чоловіків, які мали шуруповерт і кілька каністр із бензином. Вони перелізли через огорожу та оглянули територію. Наступної ночі чоловіки повернулися, облили трансформатор пальним і підпалили його. Так само вони діяли на підстанції в Кубеї.
Уже 14 квітня відео пожежі на кубейському енерговузлі опублікував проросійський блогер із Донецька Олександр Семченко. На кадри полум’я він наклав зображення Йосипа Сталіна з написом «Красунчик!» та заявив, що це нібито робота партизанів і що підстанція живить ремонтну базу ЗСУ.
Однак в Офісі генерального прокурора цю версію спростували. За даними слідства, один із виконавців мав отримати за підпали 2000 доларів, але не встиг. 16 квітня 2024 року СБУ затримала 36-річного мешканця села Дмитрівка за підозрою в диверсії в умовах воєнного стану. Через два дні його взяли під варту. Інший учасник на той момент уже перебував у Молдові.
Виконавець диверсії
За матеріалами слідства, одним із виконавців був Олег Б. — громадянин Молдови, уродженець села Дмитрівка Болградського району. Чоловік розповідав у суді, що прожив в Україні близько 20 років. Він мав посвідку на постійне проживання, неповну середню освіту та до затримання утримував неповнолітню доньку й батька з інвалідністю.
До 2024 року Олег Б. не мав судимостей в Україні. Водночас журналісти KibOrg з’ясували, що ще у 2008 році поліція Молдови оголосила його в розшук через незаконний перетин кордону.
Перший адвокат чоловіка заявляв у суді, що його спонукали до участі в диверсії. За словами захисника, Олег Б. співпрацював зі слідством і відтворив обставини подій, а також вказав на інших осіб, які перебували з ним на місці злочину.
Організатор із кримінальним минулим
За версією слідства, до організації підпалів причетний Володимир Стоянов. Йому 54 роки, він має громадянство Молдови та росії. У російських документах фігурує під прізвищем Стоянов, а в Молдові користується документами на ім’я Vladimir Culev.
У середині 1990-х років його розшукувала міліція Болграда за підозрою в організації злочину та крадіжці особистого майна. На початку 2000-х його також оголосила в розшук молдовська поліція за злочини проти особи та в економічній сфері.
У росії ім’я Стоянова фігурувало в кількох кримінальних провадженнях. Зокрема, йшлося про спробу підкупу московського правоохоронця у 2001 році, викрадення майна у 2009-му та погрози вбивством жінці й її малолітній доньці у 2019 році. За останнім епізодом, згідно з даними, які отримали журналісти, його засудили.
За версією слідства, у квітні 2024 року Стоянов не лише керував диверсією дистанційно, а й особисто перебував разом з Олегом Б. на обох підстанціях.
14 червня 2024 року йому заочно повідомили про підозру в організації диверсії. Одеські суди чотири рази — у липні 2024-го, січні та жовтні 2025-го й серпні 2026-го — дозволяли його затримати та доправити до суду для обрання запобіжного заходу. Однак жодне з цих рішень не виконали. Де Стоянов перебуває зараз, невідомо.
Хто міг стояти за диверсією
За версією СБУ, Стоянов був лише посередником, а завдання на підпал електропідстанцій надійшло від Григорія Карамалака, відомого в кримінальному середовищі під прізвиськами «Болгар» і «Бондік».
У росії Карамалак обіймає посаду віцепрезидента Федерації спортивної боротьби, очолює фонд допомоги ветеранам та інвалідам спорту IFAVIS і є помічником сенатора від Курської області Олександра Бриксіна. Водночас у Молдові його фігурують у медіа як злодія в законі, якого вже 28 років не можуть повернути на батьківщину.
Карамалак народився 1965 року в молдовській Тараклії. У 1990-х мав винний бізнес — компанію «Бояна-груп». У квітні 1998 року молдовські правоохоронці провели обшуки в її офісах і затримали Карамалака та кількох його підлеглих.
За інформацією, яку журналісти KibOrg отримали від колег з OCCRP, його звинувачували в бандитизмі, вимаганні майна організованою групою, незаконному поводженні зі зброєю та замаху на умисне вбивство. За даними слідства, у 1996–1998 роках угруповання Карамалака за допомогою фізичного та психологічного насильства вимагало в людей гроші, автомобілі й нерухомість загальною вартістю близько 983 тисяч леїв, або приблизно 180 тисяч доларів.
17 листопада 1998 року Кишинівський суд відпустив Карамалака під підписку про невиїзд через стан здоров’я. Через шість днів він нелегально виїхав до України, а звідти — до росії. Молдова оголосила його в розшук, а його ім’я внесли до бази Інтерполу.
У 2003 році Карамалака затримали в аеропорту «Бориспіль», і Україна та Молдова домовилися про його екстрадицію. Однак за день до передачі молдовській стороні його звільнили. У грудні того ж року його затримали в Москві. Там він попросив політичного притулку, який росія надала: у 2006 році Карамалак отримав статус біженця, а у 2008-му — російське громадянство. Згодом у росії його визнали невинуватим у справах, матеріали яких передала Молдова.
У 2016 році молдовська прокуратура відновила кримінальне переслідування Карамалака в кількох справах, зокрема щодо шантажу та замаху на життя, і знову оголосила його в міжнародний розшук.
Попри це, його кар’єра в росії продовжилася. За даними KibOrg, у 2020–2024 роках він був радником генерального директора «Севастопольгазу» в окупованому Криму, а у 2023–2024 роках — заступником генерального директора компанії «ЦЕНТРКАПІТАЛ», яка торгує медичними товарами.
Карамалак також підтримував спортивно-патріотичний клуб «Ярополк», керівник якого раніше служив в антитерористичному підрозділі ФСБ «Альфа». Крім того, він організовував спортивні заходи в окупованій Ялті та Мелітополі, а у 2023 році відвідав окупований Луганськ.
У 2023 році Європейський Союз запровадив проти нього санкції. У відповідному рішенні зазначалося, що Карамалак контролює фонд IFAVIS, через який за підтримки окупаційної влади організовує патріотичні та спортивні заходи на захоплених територіях сходу України. Також у документі згадувалося, що він є помічником російського сенатора Олександра Бриксіна.
За даними СБУ, саме Карамалак був ініціатором диверсії на Одещині. У спецслужбі стверджують, що на завдання ФСБ він залучив до підпалів виконавців із кримінального середовища Гагаузії.
Що відомо про справу зараз
Журналісти KibOrg намагалися зв’язатися зі Стояновим і Карамалака за російськими номерами телефонів, однак на момент публікації відповіді не отримали. Також їм не вдалося поспілкуватися з Олегом Б. Його нинішня адвокатка відмовилася коментувати позицію підзахисного, зазначивши, що він висловить її в суді.
Олег Б. перебуває під вартою понад два з половиною роки. З жовтня 2024 року його справу розглядає Приморський районний суд Одеси. Запобіжний захід чоловікові неодноразово продовжували, а апеляційний суд відхиляв скарги захисту.
На одному із судових засідань обвинувачений заявив, що не вчиняв і не планував нічого подібного, а лише працював і нікому не заважав.
Досудове розслідування та судовий розгляд справи тривають.
Стрілець Діана - pravdatutnews.com
