Свято Андрія Первозванного, яке українці раніше святкували 13 грудня, з переходом на новоюліанський календар перенеслося на 30 листопада у 2024 році. Цей день має багатий історичний контекст, адже його святкування не завжди мало християнське значення, а початково було пов’язано з язичницькими обрядами. Проте, сьогодні свято відзначають не лише як релігійне, а й як свято народних традицій, особливо для молоді, яка в цей день може дізнатися свою долю через ворожіння.

У давнину на 13 грудня українці відзначали свято Калити, що було пов’язане з найкоротшим днем року. У цей час, за народними уявленнями, сонце втрачало свою силу, і на землю сходив таємничий бог Калита, що охороняв зірку від міфічних істот. Свято Калити також супроводжувалося святковими обрядами, серед яких була традиція ворожіння на судженого. Одним із головних символів цього свята був калитний корж — здобний бублик, спечений з маком і медом, що став центром веселих забав, під час яких молоді люди знайомилися та ворожили.

Коли свято Андрія стало християнським, його сенс змінився. Андрій Первозванний, один із найближчих учнів Ісуса Христа, згідно з переказами, проповідував християнство на землях, що сьогодні належать Україні, і вважався основоположником духовного зв’язку між Києвом та Богом. Тому свято Андрія в Україні набуло особливого значення як дня духовної єдності.

Попри християнську основу, традиція ворожіння залишилася. І сьогодні, навіть у сучасній Україні, у ніч з 29 на 30 листопада, дівчата збираються разом, щоб ворожити на майбутнє.

Способи ворожіння на Андрія

Способів дізнатися своє майбутнє, включно з датою весілля та навіть зовнішністю судженого, дуже багато. 

1. Ворожіння на папірцях. Цей спосіб — супер поширений. Дівчині слід узяти стільки папірців, скільки їй років і на кожному написати чоловіче ім'я, а один залишити порожнім. Усе скласти в мішечок, помістити під подушку та лягти спати. Одразу після сну вона має наосліп дістати папірець — ім'я, яке випаде, носить і її наречений. Якщо ж лист буде порожнім, то поки їй знати цього не треба. В такому випадку гадання на Андрія на листочках можна повторити наступного року. 
2. Гадання "Човник". Дівчата беруть велику посудину, наливають туди води, а на папірцях пишуть чоловічі імена або заповітні бажання. Далі клаптики паперу прикріплюють по краю ємності так, аби вони звисали, але води не торкалися. Після цього треба узяти горіхову шкаралупу, налити туди трохи воску і пустити "човник" на воду. До якого папірця попливе, таке ім'я й матиме коханий, або те бажання і здійсниться. 
3. Ворожіння з чашками та різним вмістом. Потрібно взяти стільки непрозорих склянок, скільки дівчат зібралося на ворожіння. В кожну ємність ставлять по одному предмету: перстень, хліб, сіль, монета, ґудзик. Чашки варто чимось накрити, перемішати, а тоді обирати. Яку ємність дівчина обере навмання, те й очікує її у найближчому майбутньому. Перстень символізує весілля, хліб — благополуччя, сіль — проблеми чи погані новини, а ґудзик — клопоти. 
4. Гадання в ніч на Андрія  на характер судженого. Дівчина бере 4 предмети — дзеркало, книгу, ніж і скриньку та розкладає у кутках власної спальні. Тоді заплющує очі і кілька разів обертається за годинниковою стрілкою. До якого предмету вона буде повернена найближче, таким і буде чоловік. Дзеркало означає, що суджений самозакоханий, книга — розумний і начитаний, ніж — працьовитий, скринька — щедрий. 
5. Гадання з перснем жінки, що вже вийшла заміж.Цікаве ворожіння, щоб дізнатися, коли очікувати весілля. Для цього дівчині знадобиться власна волосина (можна взяти з гребінця), склянка, заповнена водою на 2/3 та обручка заміжньої подруги, мами, тітки тощо. Треба підвісити перстень на волосину і тримати над склянкою, промовляючи "Обручко, коли мені до шлюбу йти?". Після цього варто стежити за перснем. Він почне або обертатися, або вдарятися об стінки ємності. Так ось, скільки разів удариться, через стільки років і очікувати весілля.
6. Ворожіння на Андрія з гребінцем. Перед сном дівчина бере гребінець, кладе його під подушку, промовляючи "Суджений-ряджений, прийди і причеши мене!". Після цього має наснитися чоловік. Якщо цього не сталося, то кохання дівчина ще не зустріне. 

7. Ім'я перехожого. Теж популярний спосіб. Дівчата виходять на вулицю і очікують на перехожих. Ім'я треба питати у чоловіка, якого побачили першим — так зватимуть і судженого.
    

Вечорниці - основна частина святкування

В Україні напередодні Андріївого дня традиційно збиралася молодь на вечорниці. Це свято було пов’язане з безліччю обрядів та розваг, а однією з найважливіших традицій було випікання калити — спеціального коржа з діркою в центрі. У різних регіонах України цей корж мав різні назви: на Київщині та Житомирщині він звався калитою, на Поділлі — балою, на півдні України — малаєм, а в інших місцях просто коржем.

Тісто для калити замішували в абсолютній тиші, водою, принесеною з трьох, семи або дев’яти криниць. Важливим моментом було те, що вода повинна була бути непочатою, тобто не використаною до цього. На Поліссі калиту пекли на сироватці, додаючи мед, і готували її “на твердо”, щоб її було важко кусати. На Одещині ж випікали її пухкою, на дріжджах, у вигляді звичайного калача.

До середини ХХ століття на рівненському і київському Поліссі калиту випікали за давньою традицією на капустяних листках, прикрашаючи її різними елементами — калиною, сухоцвітами, цукерками, родзинками, горіхами, маком.

Під час святкувань калиту перекидали через сволок або прив’язували до гвіздка, а в Україні Задунав’я — до дверей. Біля калити завжди садили “Писаря” або “пана Калитинського” — хлопця, який був здібний до жартів і витівок. Його завданням було розсмішити учасників гри, що по черзі під’їжджали до калити верхи на рогачі або хлібній лопаті — коцюбі, намагаючись відкусити від неї шматок. Варто зазначити, що хапати калиту руками було суворо заборонено.

Дослідники вважають, що ця розвага могла бути інтерпретацією стародавнього міфу про помираюче й воскресаюче сонячне божество. Свято припадало на час найдовших ночей і найкоротших днів року, коли, за народними віруваннями, Сонце начебто “вмирало”, його поглинав страшний звір, і на землі панував смертельний холод. Веселі забави і сміх учасників мали, як вважалося, захистити людей та природу від холоду та смерті. Сміх набував магічної сили, вважаючи, що він здатен подарувати життя і тепло.

Після забав дівчата пригощали варениками з різними начинками: з картоплею, капустою, грибами, гречкою, квасолею або бобами. Кожна дівчина примічала, який саме хлопець візьме її вареник, і це повинно було бути ознакою того, що саме він є її судженим. Якщо ж дівчина не бажала, щоб цей хлопець став її нареченим, вона могла підкласти в його вареник клоччя, сміття або сіль.

На Київському Поліссі була традиція ліпити великий вареник у вигляді бугая, на якому очі робили з квасолі, ріжки і хвостик — з сирої картоплі. Цей вареник отримував той хлопець, який під час гри не засміявся. Окрім того, в один з вареників клали копійку, і тому, хто його отримував, вірилося, що впродовж року щаститиме.

Час перед зимовим сонцестоянням вважався особливо чарівним, а тому в цей період можна було передбачити своє майбутнє. Наприклад, дівчата варили кашу в новому горщику, опівночі виходили до воріт і голосно викликали: “Доля, го-о-о-в! Озовися!” За звуками, що лунали ззовні, намагалися визначити своє майбутнє. Також було популярним кидати чобіт через хату і дивитись, куди впав носком — вважалося, що в ту сторону дівчина й піде заміж.

Існувала також традиція запитувати у перехожих чоловіків їхнє ім’я, і вважалося, що так зватиметься її майбутній суджений. Біля криниці сіяли льон, коноплі або мак і промовляли: “Андрію, Андрію, я на тебе мак сію, дай знати, з ким буду під вінцем стояти.” Крім того, вірилося, що майбутній чоловік присниться дівчині цієї ночі. Деякі дівчата під подушку клали замок з ключем, сподіваючись, що у сні її майбутній чоловік зможе відкрити його. Інші виготовляли з вишневих гілочок місточок і вірити, що той, хто уві сні переведе через нього, стане її чоловіком.

Парубочі витівки

Хлопцям у цю ніч дозволяли бешкетувати й розігрувати односельців. Вони ‎робили попелом по снігу доріжки від хати дівчини до хати того хлопця, ‎якому вона симпатизувала. ‎ У господі, де були дівчата на виданні, парубки знімали ворота і заносили їх ‎за село. Або зав'язували мотузками двері, закривали склом димарі, ‎затягували на дахи хат або хлівів вози чи сани, перегороджували вулицю. ‎

Весь цей хаос супроводжувався жартами, сміхом, веселощами. Дорослі не ‎сварилися, ставилися до таких жартів поблажливо, згадували свою ‎молодість, адже це був єдиний день протягом року, коли дозволялися ‎подібні витівки.‎

Андріївські розваги й нині залишаються улюбленою забавою української ‎молоді. Цього дня грають навіть в тих регіонах, де традиційно калити не було, ‎наприклад на півдні Чернігівщини й на Полтавщині. ‎А у Львові існує міська легенда: опівночі на Замковій горі можна зустріти ‎веселого привида Андрія в шаленому танці. ‎

Народні прикмети

•  на Андрія немає снігу — зима буде теплою;
•  йде сильний сніг 28 та 29 листопада — весь тиждень триватимуть заметілі;
•  в річках шумить вода — будуть сильні хуртовини;
•  холодна погода з морозом 30 листопада — наступного року буде добрий урожай.

Анастасія Князєва - pravdatutnews.com