То ж яким був справжній, неканонічний Шевченко, поза шкільними рядками, і що робило його таким, яким ми його знаємо зараз?

У цьому матеріалі ПравдаТУТ News підібрала важливі світлини, побутові та романтичні історії, які розкривають митця насамперед як людину.

Стосунки Шевченка із жінками

Оксана Коваленко

Отож, варто почати з того, що Тарас був неабияким романтиком. Перші його симпатії проявлялися ще в досить ранні роки, першою із них стала на 3 роки старша Оксана Коваленко. 

Вони росли разом. Їхні матері, спостерігаючи за дитячими забавами, навіть замислювалися про можливий шлюб. Проте глибоких почуттів між ними не було — лише щире дитяче взаєморозуміння. Дівчина підтримувала Тараса, співчувала йому та надихала на мистецтво.

Оксана стала його першою музою, але їхнім шляхам не судилося з’єднатися: Тарас поїхав із паном Енгельгардтом до Вільнюса, де захопився іншою дівчиною. Попри це, Оксана назавжди залишилася для нього світлим спогадом. Їй він присвятив вірші «Мені тринадцятий минало» та «Ми вкупочці колись росли». Випадково, через 14 років їм судилося зустрітися знову, проте Оксана вже була одруженою та з двома дітьми на руках.

Ядвіга Гусиковська

А щодо справжнього першого кохання, то великий митець зустрів його у Вільнюсі. Тоді Тарасові було всього лиш 15. Полька Ядвіга Гусиковська була старшою на 8 років. Багато хто вважає її схожою із дитячою любов'ю Шевченка - Оксаною. 

Ядвіга Гусиковська, портрет від Тараса Шевченка

Вони були дуже закохані одне в одного, проте під час польського повстання пан Ельгард, у якого Тарас став служником-козачком, забрав Шевченка із собою до Петербурга.  

Амалія Клоберг

Наступне кохання Шевченко фактично відбив від свого вчителя і друга - Івана Сошенка. Це була 15-річна німкеня-натурниця Амалія Клоберг. Познайомився поет з нею упродовж свого навчання в мистецькій академії. Цікавим фактом є те, що натурниця називала Тараса із перекрученим прізвищем – «Чевченко», потім він так підпише її портрет. Спільний роман закінчився з невідомих причин.

"Тарас зламав усі мої плани. Довго я приховував невдоволення їхніми близькими стосунками, нарешті не витримав", - так відгукувався на ситуацію сам Сошенко

Варвара Репніна

Потім сталося дещо неочікуване. У молодого Тараса закохалася дівчина-княжна Варвара Репніна.

Він працював художником при дворі її батька, генерала Миколи Репніна-Волконського. Варвара щиро закохалася в поета і відкрито зізналася у своїх почуттях у листі до духовного наставника Шарля Ейнара:

Я підло годинами віддаюся владі своєї уяви, що малює мені палкі картини пристрасті, а часом і хіті

Після того, як Шевченко відхилив її пропозицію, Варвара прагнула зберегти з поетом зв’язок, підтримувала його справи та починання, пересилала гроші за продані твори своїм знайомим, брала активну участь у підготовці «Мальовничої України». Вони підтримували зв’язок усе життя: і коли Шевченко був на засланні, і коли він повертався на Батьківщину. Варвара Миколаївна вирішила, що їй судилося бути янголом-охоронцем поета, і що вона приречена на страждання.

Пізніше Шевченко присвятить їй поему «Тризна», а вона напише про поета повість. 

Варвара Репніна, портрет від Графіри Псьол.

Ще декілька років потому Шевченкове серце завойовували жінки, проте у кінцевому результаті все закінчувалося трагічно і на фінальному етапі йому відмовляли.

Катерина Піунова

У віці 44 років Тарас вирішив знайти дружину. І не на жарт захопився 16-річною акторкою Катериною Піуновою та, використовуючи свої зв’язки, допоміг їй зробити перші кроки в театральній кар’єрі. Він вважав її ідеалом жінки, але його почуття залишилися без відповіді.

Катерина не любила поета, а навпаки — скористалася його допомогою, після чого втекла з молодим коханцем, за якого згодом вийшла заміж і переїхала в Казань. Проте великої акторської слави вона так і не здобула. З роками Катерина почала шкодувати про свій вибір:

Але ж мені ще не було й шістнадцяти! Що я тоді розуміла? Про душевний світ і розум великого поета забула, не вистачило мудрости

Феодосія Кошиць

У статусі вільної людини Шевченко поїхав перший раз в Україну, Кирилівку. Там йому припала до душі дочка місцевого попа - Феодосія Кошиць. За місцевими переказами односельчан, Шевченко під час сватання отримав відмову, бо не сподобався сімʼї дівчини. Сама ж вона не витримала і збожеволіла, померла в 1884 році. 

Харитина Довгополенко

Коли Тарас Шевченко повернувся з Петербурга до України, у місто Корсунь, він познайомився з молодою селянкою на ім’я Харитина Довгополенко. Вона працювала наймичкою у Варфоломія Шевченка, який був троюрідним братом Тараса. Дев’ятнадцятирічна дівчина справила на поета велике враження, і він запропонував їй стати його дружиною. Однак Харитина не прийняла цю пропозицію, оскільки її серце вже належало молодому писареві.

Надія Тарновська

Пізніше Шевченко зав’язав знайомство з Надією Тарновською – сестрою відомого українського поміщика й громадського діяча Тарновського. Їхня зустріч відбулася завдяки спільному другові Василю Штернбергу. Надія поділяла погляди Тараса щодо кріпацтва й щиро засуджувала цей устрій, що значно зблизило їх.

Доля неодноразово перетинала їхні шляхи: так, у 1845 році вони разом стали хрещеними батьками дякової дитини. Стосунки між ними були особливими — Надія відчувала до поета теплу повагу та родинну близькість. Втім, коли Шевченко наважувався просити її руки, вона щоразу йому відмовляла.

Лукерія Полусмак

Останнім коханням, що несло в собі особливу глибину, стала Лукерія Полусмак.

Він звільнив її з кріпацтва, заручився, орендував житло, найняв репетитора, прагнув мати освічену дружину. Проте Лукерія фліртувала з іншими й зраджувала. Не витримавши, Шевченко розірвав заручини.

А через три місяці він помер. Лукерія вийшла заміж за п’яницю. З часом вона переїхала з Петербурга до Канева, аби доглядати могилу Тараса Шевченка. 

Унікальні світлини, офорти

Це перша світлина Шевченка, автопортрет 1857 року, написаний під час його перебування в Нижньому Новгороді, коли поет очікував дозволу на повернення до Петербурга після заслання.

А це - автопортрет Шевченка зі свічкою. Офорт зроблений з малюнка 1843 року (1860).

Шевченко в повний зріст. Це вже третя світлина Тараса (на 1859 рік), він тут зображений на весь зріст із паличкою, у смушевій шапці та кожусі.

І наостанок - найзагадковіший і маловідомий голий автопортрет. Недарма Шевченка вважають зачинателем автопортрету.

Автопортрет Тараса Шевченка, який тривалий час залишався під забороною – спочатку через царську цензуру, а згодом і радянську – викликав чимало суперечок. Ескіз оголеного себе митець створив на полях рукопису під час подорожі з Аральською експедицією. На малюнку він упевнено крокує берегом моря – його постава сповнена сили, м’язи підтягнуті. Шкіряна сумка, що звисає на живіт, зовсім не приховує того, що зазвичай заведено прикривати.

Шевченко зображений із посохом у руці, в атласному головному уборі та легкому плащі, який розвівається на вітрі. На ньому також чоботи – досить незвичне поєднання з голим тілом.

Оголені натури часто можна зустріти, переглядаючи його мистецькі праці, що свідчить про внутрішню свободу митця, яка знаходила реальне вираження в його роботах. Він випереджав своїх попередників, відкриваючи нові напрямки та закладаючи основи культурного ренесансу. Автопортрет часто інтерпретують як відображення внутрішнього стану поета в період його ув’язнення, страждань і моральної самотності. 

Картини Шевченка в стилі ню

Окрім того, що Тарас Шевченко малював себе оголеним, він любив зображувати у своїх роботах також жіночу та чоловічу красу у тому ж стилі.

Уявлення Шевченка як художника про жіночу красу було яскравим і чуттєвим. Він захоплювався тілами, які зображав у своїх роботах. Жінки на його картинах мають багато спільного між собою – вони привабливі, пишні, з виразними рисами обличчя, повними губами та глибокими очима. 

Таку особливість помітили й сучасники Шевченка, які описували його ідеал жінки так: «Фізична краса жінки, виплекана уявою Шевченка, завжди мала однакові принади. Жінка, що подобалася йому, мусила бути жвавою й пристрасною, щоб під нею земля горіла на три сажні. Високий гнучкий стан, правдивість і сердечна доброта сполучаються в уяві Шевченка як безперечні ознаки жіночої краси».

Картина “Вірсавія”, Тарас Шевченко

Імена жінок, які надихали Тараса Шевченка та ставали його натурницями, збереглися усе ж в історії. Однією з них була Марія Європеус – молода племінниця господині будинку, де поет разом із другом Сошенком винаймав житло. Шевченко так захопився дівчиною, що затьмарив почуття свого друга, який уже мав намір свататися до неї. Це призвело до сварки між чоловіками, і Сошенко зрештою вигнав Тараса з квартири. Проте портрет Марії, відомий як «Жінка в ліжку», поет усе ж встиг завершити.

”Жінка в ліжку”, Тарас Шевченко

Ще однією натурницею була п’ятнадцятирічна німкеня Амалія Клоберг (як про кохання Шевченка згадували вище). Вони зустрічалися щоп’ятниці, й ходили чутки, що їхні стосунки не обмежувалися лише сеансами малювання. На згадку про дівчину Шевченко залишив її оголений портрет, підписаний як «Чевченко». 

Шевченко приділяв увагу не лише власному образу й портретам себе у стилі ню, а й зображенню чоловічої оголеної натури. Особливо багато таких робіт припадає на його студентські роки, а також на період заслання на Арал. Його моделями ставали місцеві мешканці – киргизи й казахи, а також товариші по службі.

На більшості картин чоловічі тіла виглядають ідеально гладкими та виточеними, що досягається завдяки грі тіней і світла. Водночас існують і роботи, де чоловіки повністю оголені.

”Натурник”, Тарас Шевченко.

“Серед товаришів”, Тарас Шевченко.

 Як би міг виглядати Тарас Шевченко нині

Тарас Шевченко був і залишається джерелом натхнення для багатьох митців. Сучасне мистецтво переосмислює його образ, надаючи йому незвичних, інколи навіть провокативних рис. У цьому є своя особлива привабливість: поет справді «живе крізь епохи», гармонійно вписуючись як у класичний живопис, так і в експериментальні стилі, зокрема поп-арт.

Якби великий Кобзар жив у наш час, він міг би виглядати дуже по-різному. Можливо, це був би харизматичний чоловік із проникливим поглядом, одягнений у сучасний стильний костюм, або ж творчий бунтар у джинсовій куртці та з ескізником у руках. Його образ міг би поєднувати традиції й сучасність — приміром, вуса та борода в поєднанні з модною зачіскою, а замість свічки чи пера в руці — планшет або ноутбук, на якому він творив би свої гостросоціальні вірші для цифрової епохи. 

Можливо, у суспільства виникли б зараз дискусії й різні думки “як би виглядав Шевченко”: хтось бачить його  в етно сорочці, хтось бунтарем, а хтось і зараз думає, що це дід-бідак у кожусі і шапці.

Сучасні митці експериментують із образом Шевченка, надаючи йому найрізноманітніших форм. Два роки тому в Києві відкрилася виставка «Квантовий стрибок Шевченка», де поет поставав у вигляді культових персонажів, зокрема Людини-павука та Девіда Боуї. У лютому минулого року цю арт-експозиція представили в київському метро, однак це викликало неоднозначну реакцію серед людей. 

Один із чоловіків розірвав портрети, пояснивши свій вчинок тим, що така інтерпретація нібито принижує національний символ України. Тож дискусія про те, чи припустимо використовувати образ Шевченка в таких комбінаціях залишається відкритою із приставним питанням “а чи варто?”. 

Ростислав Шваник - pravdatutnews.com