Фото: depositphotos

Контакт із вогнем став одним із чинників, що суттєво вплинули на еволюцію імунної системи людини. Як з’ясували науковці, у процесі цього пристосування пришвидшився розвиток генів, відповідальних за загоєння опіків. Водночас така особливість імунної відповіді пояснює, чому після важких опіків у людей часто виникає надмірне запалення й навіть відмова внутрішніх органів. Результати дослідження опублікували в журналі BioEssays.

Людина є єдиним видом серед тварин, який не лише навчився користуватися вогнем, а й регулярно контактує з ним. На відміну від інших ссавців, що уникають полум’я, люди значно частіше отримують опіки та змушені відновлюватися після них. Саме це підштовхнуло вчених до аналізу еволюції 94 генів, пов’язаних із загоєнням опікових ушкоджень, у людей і кількох видів приматів — шимпанзе, горил, орангутангів та макак.

Дослідження показало, що гени людини, залучені до запальної імунної відповіді та регенерації тканин, еволюціонували значно швидше, ніж аналогічні гени в інших приматів. Науковці пов’язують це з необхідністю ефективно загоювати невеликі та середні опіки, з якими регулярно стикалися давні люди. Активна імунна реакція після опіку допомагала уникати інфекцій у період, коли антибіотиків ще не існувало.

Однак та сама особливість імунітету виявилася проблемною у випадку важких опіків. Надмірна активація запалення може уповільнювати загоєння шкіри й провокувати серйозні ускладнення для всього організму. На думку дослідників, розуміння цих еволюційних механізмів відкриває нові можливості для лікування складних опіків шляхом корекції імунної відповіді.

До слова, експерти з поведінки тварин зазначають, що коти не мстять усвідомлено, однак добре запам’ятовують негативний досвід.

Стрілець Діана - pravdatutnews.com