Фото: Pexels

Згодом він увійшов до Книги рекордів Гіннеса як «найдовший безперервний лабораторний експеримент у світі». Його мета була проста: показати, що смола, яку більшість людей вважає твердою, насправді є надзвичайно в’язкою рідиною.

Про це повідомляє SupercarBlondie.

Як падають краплі смоли

Розігріту смолу залили у скляну лійку та залишили на три роки для стабілізації. Лише у 1930 році нижню частину лійки зрізали, дозволивши смолі повільно стікати. Перша крапля впала лише через 98 місяців, друга – через 99, третя – через 86. Наступні краплі падали ще повільніше: сьома – у липні 1988 року, восьма – у листопаді 2000 року, а дев’ята – у квітні 2014 року.

Парадокс: ніхто не бачив падіння крапель

Жодну краплю не вдалося зафіксувати наживо. Куратор експерименту Джон Мейнстоун вийшов із лабораторії за кілька хвилин до падіння сьомої краплі. Пізніші спроби відеоспостереження зірвалися, і падіння у 2000 та 2014 роках залишилися непоміченими.

Наукові результати експерименту

Аналіз восьмої краплі показав, що в’язкість смоли приблизно у 280 мільярдів разів більша за в’язкість води, наочно доводячи, наскільки оманливими можуть бути наші уявлення про тверді та рідкі речовини.

Дослід може тривати ще близько ста років, а наступну краплю очікують десь у 2020-х. Лишається сподіватися, що цього разу її падіння вдасться зафіксувати на власні очі.

До слова, дослідження, опубліковане в науковому журналі Science, дало перші експериментальні підказки, що не‑людські примати можуть мати здатність до уяви, раніше вважану унікальною для людей.

Олена Стебніцька - pravdatutnews.com