Фото: depositphotos

Надзвичайну яскравість деяких наднових пояснили їхнім походженням від магнітарів — нейтронних зір із надпотужним магнітним полем, які можуть обертатися зі швидкістю до тисячі разів на секунду. На це вказали сплески випромінювання надяскравої наднової, що нагадували активність магнітара.

Результати дослідження опублікували в журналі Nature.

Вчені давно припускали, що магнітари можуть бути джерелом надяскравих наднових. За цією гіпотезою обертання магнітара прискорює заряджені частинки, які взаємодіють із залишками вибуху наднової, посилюючи її яскравість і створюючи характерні коливання світності.

Щоб перевірити цю теорію, науковці протягом 200 днів спостерігали за надновою SN2024afav, яка розташована приблизно за мільярд світлових років від Землі.

Завдяки високій часовій роздільній здатності спостережень дослідники змогли зафіксувати навіть невеликі коливання яскравості та визначити, як змінюється їхній період. Це дозволило перевірити кілька можливих пояснень — зокрема взаємодію ударної хвилі наднової з навколишнім газом, вплив магнітного поля магнітара та прецесію диска, тобто зміну осі обертання по конусу.

Однак жодна з цих моделей окремо не могла пояснити одночасно період коливань і швидкість його зміни.

Аналіз показав, що коливання спричинені диском акреції — матеріалом, який падає назад на магнітар після вибуху. Через ефект Лензa—Тіррінга, передбачений загальною теорією відносності, цей диск прецесує, періодично блокуючи та відбиваючи світло магнітара.

Коли диск наближається до зірки, частота коливань яскравості зростає, а коли віддаляється — зменшується.

Таким чином, дослідники дійшли висновку, що надзвичайна яскравість таких наднових пов’язана одночасно з активністю магнітара та ефектами загальної теорії відносності. Саме поєднання цих процесів, а не кожен із них окремо, пояснює появу надяскравих наднових.

До слова, круки в Єллоустоуні долають до 155 км на день, щоб знаходити здобич вовків.

Юрій Маркевич - pravdatutnews.com