Фото: depositphotos

Біологи зафіксували, як самець шимпанзе на ім’я Аюму, перебуваючи в неволі, сам створив дерев’яний інструмент і почав ритмічно бити ним по стінках вольєра. Під час цього він змінював вираз обличчя та оголював зуби — подібно до сигналів, які примати використовують для спілкування.

Дослідження опублікували в журналі Annals of the New York Academy of Sciences. Науковці зазначають, що ритм ударів збігався зі звичними для шимпанзе вокальними патернами, що підтримує гіпотезу про походження музики з комунікативних звуків.

У дикій природі шимпанзе (Pan troglodytes) також барабанять, але такі дії короткочасні. У неволі ж, де відсутні загрози й дефіцит їжі, тварини можуть проявляти складніші поведінкові моделі.

Дослідники зафіксували 89 послідовностей дій, у яких Аюму використовував руки, ноги та створений інструмент, змінюючи рухи від двох до 14 разів поспіль. Аналіз показав, що ці переходи не були випадковими, а мали структурований і навмисний характер — імовірно, як спроба передати певний сигнал.

Коли шимпанзе грав інструментом, ритм був більш стабільним, ніж під час ударів кінцівками. Загалом його «барабаніння» мало ізохронний характер — з рівними проміжками між ударами, що характерно для західних популяцій шимпанзе, до яких належала його мати Аі, відома своїми когнітивними здібностями.

До слова, дослідження показало, що собаки жили поруч із людьми ще понад 14 тисяч років тому — задовго до розвитку землеробства.

Стрілець Діана - pravdatutnews.com