Фото: pexels

Дослідження опублікували в журналі Science.

Людський мозок під час сприйняття мовлення особливо добре розпізнає приголосні й за ними визначає межі складів та слів. Раніше вчені вважали таке «упередження на користь приголосних» особливістю людини, яка виникла разом зі здатністю до мовлення.

Водночас існувала й інша версія — таке сприйняття може формуватися через постійний контакт із мовою. Тому науковці вирішили перевірити, чи може подібний механізм виникати у собак.

У дослідженні взяли участь 20 людей та 20 домашніх собак. За допомогою електродів на поверхні голови вчені вимірювали електричну активність їхнього мозку, поки учасники слухали записи з потоком вигаданих слів.

У записах не було пауз між словами. В одному з них межі трискладових «слів» визначалися приголосними, у другому — голосними, а в третьому не було повторюваних складів, які могли б допомогти розділити мовлення на окремі слова.

І в людей, і в собак мозкова активність найсильніше синхронізувалася саме з ритмом приголосних. Приблизно через 400 мілісекунд після початку кожного «слова» в обох видів також фіксували сплеск активності, який пов’язують із розпізнаванням окремого слова.

У собак такий сплеск спостерігався лише під час прослуховування запису, де слова виділялися за допомогою приголосних. Це свідчить про наявність у них такого самого упередження.

У людей подібна, хоча й слабша реакція виникала також під час прослуховування запису, де межі слів визначали голосні. Науковці припускають, що тривалий контакт із мовленням зробив людський мозок більш гнучким у його сприйнятті.

При цьому «упередження на користь приголосних» виявили навіть у собак, які на ранніх етапах життя жили на вулиці або в притулку, а не серед людей. Це може свідчити, що для появи такого механізму не обов’язково потрібні зміни в мозку саме на ранніх етапах розвитку.

До слова, собаки та коти віддали перевагу корму з мікробним білком замість тваринного.

Стрілець Діана - pravdatutnews.com