Попрощалися на Личаківському цвинтарі і з патріотом Зіновієм Шевчуком. Чоловік з 2014 року стримував натиск ворога у зоні АТО. Потім повернувся додому та працював на залізниці. А після повномасштабного вторгнення знову взяв у руки зброю, щоб захистити країну від загарбників.

Батько запам’ятався тим, що він веселий був й впевнений у собі й в нас була така сама політична позиція у житті, що захист честі й незалежності своєї країни це патріотризм. Й він казав мені, що патріотизм це те, що зараз я маю піти в армію, бо це одне з найбільших, що я можу зробити для захисту своєї сім’ї й своєї країни. Це найбільший плюс в ньому, - розповідає старший син Мирослав.

Його друзі запам’ятали його щирим, добрим чоловіком та професійним військовослужбовцем, що неодноразово рятував життя своїм побратимам.
 

Він дуже гарно малював, гарно креслив. Тому мабуть й був командиром зенитно-ракетного розрахунку, бо поки ще не було техніки в наші часи йому визначити геолокацію було легко, не заблудитися в лісі було легко. Він дарував свою любов завжди. Я запитала чи йому не важко в такому то віці й він відповів мені, що може вберегти 20-річних хлопців, навчити їх чомусь. Він був морським котиком. Й він казав, що важко, але зате ніколи не буде соромно. Ми вже потім жартували, що то генерал в Зеника навчився тієї фрази, - подруга Зіновія Шевчука Ірина Маршалок.

Чоловік виховав 2 синів, які теж зараз служать у ЗСУ та бережуть наше з вами мирне життя.

Андрій Самойленко - pravdatutnews.com