Фото: depositphotos

Під час пошуку планет із потенційною рідкою водою астрономи орієнтуються насамперед на так звану зону життя. Це область навколо зірки, де температурні умови дозволяють воді залишатися в рідкому стані. Проте перебування в цій зоні ще не означає, що планета справді може бути населеною: важливими залишаються її геологія та склад атмосфери, особливо наявність газів, здатних утримувати тепло.

Про це пише науково-популярне видання Phys.

Як атмосфера робить Землю теплою

На нашій планеті парниковий ефект, що виникає через вуглекислий газ і водяну пару, підтримує температуру, необхідну для існування життя. Без атмосфери середня температура Землі була б близько –18°C — значно нижче точки замерзання води. Саме від того, наскільки сильним є парниковий ефект, і залежать межі зони життя: це тонкий баланс між енергією зірки та нагріванням атмосфери.

Геологічний цикл вуглецю — основа стабільного клімату

Наукові дослідження свідчать, що стабільність земного клімату протягом мільярдів років забезпечувалася природним механізмом регулювання вуглецю. Вулканічні викиди CO₂ сприяють потеплінню, однак зі зростанням температури посилюється зв’язування вуглецю з мінералами та його виведення в океани. Коли ж планета охолоджується, цей процес сповільнюється, і вуглекислий газ знову накопичується в атмосфері, перешкоджаючи замерзанню. Такий «геологічний термостат» допоміг Землі залишатися придатною до життя попри зміни сонячної активності.

Чи існують подібні механізми на екзопланетах

Тепер учені прагнуть з’ясувати, чи спрацьовують аналогічні процеси на інших планетах у зонах життя. Для цього вони вимірюють концентрацію CO₂ в атмосферах екзопланет і порівнюють її з кількістю світла, яке ті отримують від своїх зірок. Такі дані можуть показати, чи мають ці планети власні механізми регулювання клімату та чи працює на них тектоніка плит.

Новий телескоп NASA шукатиме світи з ознаками життя

У найближчі десятиліття NASA планує запустити на орбіту телескоп Habitable Worlds Observatory, створений спеціально для пошуку життєпридатних планет. Він дозволить напряму спостерігати скелясті світи біля зірок, подібних до Сонця, і аналізувати їхні атмосфери за спектром — зокрема виявляти воду, метан, кисень та CO₂. Місію планують запустити у 2040-х роках. Вона має допомогти з’ясувати, чи є земні кліматичні процеси унікальними або ж поширені й на інших планетах у нашій галактиці.

До слова, міжнародна група астрофізиків представила нову модель еволюції космосу, яка передбачає можливу зміну нинішнього прискореного розширення Всесвіту на протилежний процес — так зване «велике стискання»

Олена Стебніцька - pravdatutnews.com