Трагічна історія мешканця Тирасполя та громадянина Республіки Молдова Віктора Плешканова, який вчинив спробу самогубства у слідчому ізоляторі, ще раз нагадала про те, який насправді режим встановлено у фактично окупованому Росією Придністров’ї. Плешканова засудили до трьох років та двох місяців в’язниці нібито за екстремізм.

Але насправді переслідування мешканця Тирасполя почалося після того, як він вивісив з вікна власної квартири український прапор, а перед цим неприємно відгукнувся про Міністерство державної безпеки «ПМР»  під час купівлі тканини для пошиття прапора. Тож обставини розправи над Плешкановим разюче нагадують обставини переслідування Віктора Балуха в Криму — той самий прапор, та сама помста, той самий вирок.

Схожі й режими — що маріонеткового голови Криму Сергія Аксьонова, що маріонеткового голови Придністров’я Вадима Красносельського, даремно що один режим — режим «суб’єкта федерації», а інший — режим самопроголошеної «держави».

Безумство придністровської диктатури з приходом Красносельського до влади лише посилилося. Так, ще 2020 року кримінальну справу за звинуваченнями в екстремізмі порушили проти молодої журналістки Лариси Калик. Журналістка написала і за допомогою чеської організації People in Need видала книгу «Рік молодості» – збірку бесід із солдатами, які проходять службу у придністровській «армії».

Ситуація зі знущаннями та нестерпними умовами в «армії» Придністров’я є добре відомою, але у придністровської влади не дуже популярною. Журналістці навіть вдалося провести презентацію книги у тираспольському Клубі 19, а потім почав невблаганно розкручуватись маховик репресій.

Калик вдалося виїхати, але аж ніяк не всім критикам придністровської влади так щастить. У в’язницю посадили адміністраторів групи «Придністров’я» у Вайбері Світлану Тобулток та Бориса Бабаяна. При цьому Тобулток публікувала в групі свої гороскопи, але їй довелося відповідати за критику місцевої влади учасниками групи. Двом місцевим пенсіонерам, Тетяні Бєловій та її чоловіку Сергію Мировичу, були пред’явлені звинувачення за нещодавно впровадженою до Кримінального кодексу самопроголошеної республіки статтею про образу «президента ПМР». І Мировича засудили на три роки в’язниці, випустили за рік тільки після помилування Красносельським.

Причому цікаво, що за пенсіонерів заступалися місцеві комуністи — активістів цієї партії також нерідко звинувачують в екстремізмі. Депутату Тираспольської міськради від компартії Олександру Самонію довелося тікати з території Придністров’я після того, як місцева прокуратура відкрила кримінальну справу та звернулася до міськради придністровської «столиці» із другим вже запитом щодо позбавлення Самонія депутатської недоторканності. Втік з Придністров’я й колишній начальник Державної служби зв’язку, інформації та ЗМІ «ПМР» Геннадій Чорба — тільки йому довелося відсидіти рік за «екстремістською» статтею. Й при цьому молдавські комуністи та соціалісти не втомлюються розповідати своїм прихильникам про «диктатуру» Маї Санду — чомусь про Красносельського якось не хочуть.

Зрозуміло, що придністровський режим ніколи не наближався до демократичного. Ігор Смирнов, який керував самопроголошеною республікою протягом двох десятиліть, встановив у регіоні режим особистої влади ще на початку 90-х років.

Однак Смирнову — за всього його авторитаризму та безкарності місцевого Міністерства держбезпеки (першого міністра Володимира Антюфеєва потім відправлять розбудовувати репресивні структури у «ДНР») — все ж таки доводилося озиратися на Росію Єльцина та раннього Путіна. Красносельський — за активної підтримки корпорації «Шериф», яка фактично монополізувала владу в регіоні, — імітує нинішній путінський режим, режим агресивної тоталітарної диктатури.

І будує свою диктатуру.

Диктатуру, з погляду розмірів Придністров’я, «маленьку», але не менш огидну, ніж диктатура Путіна.

Джерело: infopost.media