Дійство відбулось у профільній спецбібліотеці вже понад 10 років. Однак нині усе організували у внутрішньому дворику, через карантинні обмеження. Участь у цьогорічному конкурсі взяли 15 осіб. Дехто бере участь вперше, а декому – не звикати читати вірші перед аудиторією спілки незрячих або людей з порушенням зору. Учасники розповідають, що приходять сюди не за призами, а більше для того щоб поспілкуватися з однодумцями,  поділитись із ними своїми переживаннями  та цікаво провести час.

«Про перемогу ніколи не думала. А читаю в основному свої вірші - авторські. Про те, чому душа кричить. То що на душі, то й висловлюю», - розповідає Любов Кузнецова, учасниця конкурсу.

Цей конкурс особливий тим, що подарунки отримують усі, хто взяв у ньому участь. Можливо, це й дрібниці, але вони трохи поліпшують життя незрячих людей та залишають приємні спогади.

«Багато разів брав участь у цих конкурсах. Мені одного разу подарували маленький кавник. Він до сих пір у мене, виграв у своєму першому конкурсі. Багато беру участь у цих конкурсах, бо я, як то кажуть, мобільна людина», - каже Юрій Ломов, учасник конкурсу.

І хоча тут підготували вірші для виконання, але деякі з учасників вирішили підійти до цієї справи з креативом.

«Я підготував вірш Андрія Волощака, але я вирішив, а ще й під музику заспівати. Я це роблю вперше, я взагалі-то аматор-любитель, в мене немає музичної освіти. Але мені подобається просто гра на музичному інструменті», - додає Роман Мацків, учасник конкурсу.

На відміну від минулорічних конкурсів читання нині немає якоїсь конкретної тематики щодо вибору поезії. За словами організаторів, ситуація з пандемією коронавірусу й карантином торкнулася і їх.

«Чи це були авторські виконання, чи це були твори наших Андрія Волощака, чи Миколи Красюка, які членами нашої організації. Або Ліни Костенко. Завжди були тематичні. Цього року враховуючи, що люди все-таки довго були в карантині, і в кожного з них щось болить. Тому кожен хоче виразити те, що йому найближче», - зазначила Любов Кукуруза, Голова правління Львівської обласної організації УТОС.

Тому конкретної теми на конкурс не обирали. Учасники були вільними у виборі своїх творів: від релігії – до інтимної лірики. Загалом, усі присутні отримали набори постільної білизни. А головне - можливість виговорити через вірші усе те, що їх найбільше турбує у цей непростий час.

Автор: Давид Берішвілі