У театрі ім. Марії Заньковецької провели готують для глядачів нову, цікаву та глибоку виставу «Ой, не ходи, Грицю».  Це про кохання, зраду та помсту, яку переживають персонажі цієї історії. Не обійшлося й без складнощів при підготовці, бо інколи акторам доводилося проводити репетиції й в укритті, коли були повітряні тривоги. Але ці труднощі позаду й вже незабаром на сцені театру глядачі зможуть побачити плоди їхньої праці.
 

Я думаю, що це твір, цю п’єсу, таку величезну класику знають усі, якщо не всі, то більшість. Це такий один з фундаментальних творів української культури, українського мистецтва. Історія вічна й вона продовжується, вона завжди цікава, завжди актуальна й кожен раз можливе інше трактування, але воно завжди знаходять якийсь відгук, якесь відлуння навіть в теперішньому часі, - розповідає заслужена артистка України, виконавиця ролі Марусі Наталія Поліщук-Московець.

До того ж ця історія стала особистою й для самих акторів.
 

Коли я працював над роллю, то розумію, що от стосунки між людьми це є найважче, найтяжче. Й просте спілкування між людьми може вирішити величезні проблеми, величезні проблеми в стосунках. Але нажаль нам інколи бракує цього звичайного спілкування, взаєморозуміння. В нас цього немає, й тому через такі речі, через дріб’язкові інколи, виникають величезні конфлікти, проблеми навіть трагедії. Для себе зрозумів, що величезну роль грає спілкування, вміння спілкуватися, чути один одного, бачити, розуміти один одного, - зазначає виконувач ролі Гриця Василь Баліцький.

 

Над виставою працювала численна кількість людей. Й до того ж це дебют режисера В’ячеслава Жукова.
 

Дуже великий акторський склад, десь 50 чоловік, якщо брати 2 склади. Прекрасно виписані персонажі, як до прикладу, Хома якого грає Андрій Козак це якби кращі монологи й я навіть незнаю чи в Річарда ІІІ такі чи знайдуться. І також дуже потужні ролі грають наші Марусі це Наталя Поліщук й Світлана Мелиш, тому я думаю, що глядач отримає задоволення від їхньої роботи й від нашої роботи, а так великий колектив нашого театру й усі працювали, як один колектив, щоб вийшов хороший продукт, - розповідає режисер-постановник вистави В’ячеслав Жуков.

Цей текст «Ой, не ходи, Грицю» М. Старицького це є текст на рівні Шекспіра. Він нічим не різниться по своїй глибині й патетиці від текстів античної Греції, це той рівень драматургії. Й коли ми бралися за цю роботу ми думали про цей пласт, про те щоб зробити такий перегук потужних творів в історії світового театру, - зазначає художник-постановник Олександр Оверчук.

Над створенням відповідної атмосфери та сценографії працювали кравці, столяри, бутафори, освітлювачі. Весь склад театру долучився до того, щоб глядачі отримали максимальне задоволення. Бо роботу тих, хто працює за сценою помічають рідко, але вона не менш важлива для кінцевого результату.

Монтувальники сцени завжди сприймаються, як людина, яка виконує функцію другорядну, допоміжну, вантажну, а насправді під час випуску вистави в котрій дієва сценографія це по суті клавіатура фортепіано. Монтувальник це одна з клавіш цього інструменту, яка мусить вчасно підняти, вчасно опустити, котрий мусить мате розвинуте вухо, слух і мати навіть прихований, але внутрішній смак. Це відповідальна посада й вони в нас є, - художник-постановник Олександр Оверчук.

Побачити все на власні очі ви зможете вже 8-го квітня на сцені театру ім. Марії Заньковецької.

Андрій Самойленко -  pravdatutnews.com