Російська Федерація веде широкомасштабну агресію проти України, застосовуючи всі можливі засоби для досягнення своєї мети – знищення української державності. Ворог діє комплексно, ведучи війну на всіх фронтах: військовому, економічному, дипломатичному та інформаційному. На тлі інших чинників люди недооцінюють вплив та значення інформаційної війни.  

Що таке інформаційна війна

Інформаційна війна – це цілеспрямоване подання інформації таким чином, щоб сформувати у суспільства чи окремих груп потрібні погляди, громадську думку та ставлення до певних питань на користь ініціатора інформаційного впливу.

Головною метою інформаційної війни є підрив довіри, поширення суперечностей та вигаданих фактів, маніпулювання суспільною свідомістю, нав’язування шкідливих ідей та дезінформації. Вона спрямована на послаблення критичного мислення, залякування населення образом ворога, демонстрацію сили противника та дестабілізацію суспільства.

Інформаційна війна має глибоке історичне коріння, проте особливого значення набула у 20 столітті з розвитком ЗМІ. Держави активно використовували агітацію, пропаганду та дезінформацію для впливу на суспільну свідомість. Під час Другої світової війни інформаційна боротьба була ключовою складовою конфлікту, а в період холодної війни — головним інструментом протистояння між США та СРСР. 

Сучасні конфлікти також супроводжуються масштабними інформаційними атаками, що впливають на громадську думку та політичні процеси. Вразливість суспільств до інформаційного впливу зростає разом із розвитком технологій, що робить інформаційну війну одним із найсерйозніших викликів сучасності.

Початок інформаційної війни: перші кроки Росії

Інформаційна війна Росії проти України розпочалася ще у 2007–2009 роках. Тоді російська сторона активно використовувала традиційні та електронні засоби масової інформації для підготовки цільової аудиторії до майбутньої збройної агресії. Одним із механізмів реалізації такої підготовки була діяльність олігархічної групи на чолі із колишнім президентом України В. Януковичем, які скуповували українські ЗМІ та використовували в інтересах російської пропаганди.

Задля інформаційного впливу Росія використовувала й соціальні мережі, зокрема “Однокласники” та “Вконтакте”. Для маніпуляції свідомістю аудиторії, створювалися аполітичні групи, де періодично поширювали проросійські меседжі. Подібні методи РФ використовувала протягом 2010-2012 років, щоб дискредитувати російських опозиціонерів під час виборчих кампаній.

Наступним періодом активних дезінформаційних кампаній був 2014 рік, під час Євромайдану. Тоді діяли прокремлівські пропагандистські хакерські групи, такі як "Кіберберкут" та "фабрика тролів". Вона створювали відео з погрозами, розпалювали конфлікти та поширювали фейки, працюючи в інтересах РФ.

Уся вищезгадана кіберактивність була багаторічною підготовкою громадян України до анексії Криму, процес якої, звичайно, відбувався за активного інформаційного супроводу. З метою дискредитації Збройних сил та створення ілюзії законності анексії півострова, російські пропагандистські канали та проросійські активісти в Україні активно поширювали потрібні для цього наративи на захоплених радіо- та телевізійних центрах.

Аналогічною була діяльність агресора і на так званих “ДНР” та “ЛНР”, проте у більш жорстокій та насильницькій формі протидії проукраїнській інформаційній сфері. Щоб знищити будь-яку можливість бачити альтернативний погляд на події, російський режим переслідував та захоплював журналістів, активістів, блогерів.

Крім цього, РФ здійснювала інформаційно-психологічний тиск на ЗСУ в зоні АТО через перехоплення телекомунікаційних мереж, розсилання деморалізуючих СМС і використання сигналів мобільних пристроїв для коригування артилерійського вогню. Також у військових була можливість отримувати друковану та радіопродукцію, створену російсько-терористичними ЗМІ.

Росія й надала продовжила інформаційні операції по всій Україні, зосереджуючи їх у соцмережах та слабо регульованих ЗМІ, зокрема безкоштовних друкованих виданнях. Основні цілі – дискредитація української влади, мобілізації, зовнішньополітичного курсу та відновлення контролю на звільнених територіях. Стратегічна мета – спровокувати «Майдан 3.0» для послаблення України в умовах збройної агресії.

Дезінформаційні кампанії в період повномасштабного вторгнення

Повномасштабне вторгнення Росії 24 лютого 2022 року стало новим етапом війни, що триває з 2014 року, і супроводжувалося посиленням інформаційної агресії. Кремль активно використовує фейки, маніпуляції та спотворення фактів для виправдання своїх дій, впливаючи як на внутрішню, так і на міжнародну аудиторію.

Російська інформаційна політика перетворилася на масштабну кампанію дезінформації, що охоплює електронні й друковані ЗМІ, соціальні мережі та спеціально організовані кібератаки. Кремлівська пропаганда стала невід'ємною частиною державної стратегії, спрямованої на формування вигідного інформаційного образу війни. До її реалізації залучають не лише громадян РФ, а й іноземних агентів, що працюють на території України та інших країн.

Основні напрямки інформаційної війни Росії:

• Дезінформація – поширення неправдивих даних, маніпулятивних заяв та чуток, спрямованих на створення хаосу, підрив довіри до офіційних джерел та вплив на громадську думку, особливо через соціальні мережі.
• Пропаганда – нав’язування вигідних Кремлю наративів, що спотворюють реальність, дискредитують українську владу та армію, а також формують хибне сприйняття війни.
• Психологічні операції (ІПСО) – заходи, спрямовані на деморалізацію військових і цивільного населення, зниження морального духу та створення панічних настроїв.
• Кібератаки – злам та блокування комп’ютерних систем, викрадення конфіденційної інформації, дестабілізація роботи державних установ та інфраструктурних об’єктів.
• Контрольовані медіа – пропагандистські телеканали та інформаційні агентства, що виправдовують військові дії, поширюють дезінформацію та формують викривлене уявлення про війну серед росіян.
• Цензура та блокування правдивої інформації – обмеження доступу до незалежних ЗМІ в Росії, створення інформаційного вакууму для підтримки офіційної пропагандистської лінії.

З початком повномасштабного вторгнення потік фейкових новин і маніпуляцій значно зріс. Україна активно протидіє інформаційним атакам, акцентуючи увагу на перевірці фактів та довірі до офіційних джерел. Важливу роль у цій боротьбі відіграє Центр протидії дезінформації, який аналізує медіапростір, ідентифікує загрози та розвінчує фейки. Окрім моніторингу українського інформаційного середовища, центр досліджує поширення дезінформації в міжнародних медіа, зокрема англомовному, іспаномовному та франкомовному сегментах.

Основні напрямки російських дезінформаційних кампаній

Росія систематично використовує інформаційні маніпуляції для дискредитації України, підриву довіри до влади, мобілізації та міжнародної підтримки. Ключові напрями таких дезінформаційних кампаній:

1. Дискредитація української армії

Російська пропаганда намагається зобразити українських військових як некомпетентних, деморалізованих або причетних до воєнних злочинів.

Одним із прикладів є постановочне відео, в якому чоловік у військовій формі ЗСУ нібито змушує військових спуститися в підвал, де їм погрожують розстрілом за відмову воювати. Відео має низку ознак фейковості: відсутність розпізнавальних знаків на формі, російський акцент у мовленні, навмисне розмиття облич та неможливість ідентифікації місця зйомки.

Створенням таких матеріалів займається студія «Крылья», яка має прямі зв’язки з міноборони РФ. Їх поширюють агентства, контрольовані ГРУ РФ. Це є черговим доказом використання Росією інформаційних маніпуляцій для підриву довіри до українських військових.

2. Маніпуляції навколо мобілізації

Російська пропаганда активно перебільшує масштаби мобілізації в Україні, вигадує випадки насильницького призову та намагається деморалізувати громадян.

Центр протидії дезінформації зафіксував активізацію кампаній в англомовному сегменті соцмережі X, спрямованих на дискредитацію мобілізаційних заходів. Російські пропагандисти поширюють неправдиву інформацію про примусову мобілізацію, заявляючи про встановлення «диктатури» в Україні.

Окрім цього, розповсюджуються відео, що не мають відношення до мобілізаційного процесу. Наприклад, записи затримання осіб у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння або сутички, зняті за межами України, видаються за докази примусової мобілізації.

Також поширювався фейк про вибух у Миколаєві 14 лютого 2024 року, внаслідок якого загинули двоє людей. Російські канали стверджували, що це була помста за мобілізацію сина загиблої. Центр протидії дезінформації спростував цю брехню: виявилося, що у загиблої не було синів мобілізаційного віку.

3. Обстріли та воєнні злочини

Росія поширює фейки про нібито обстріли українськими військовими мирного населення, намагаючись створити хибне враження про Збройні Сили України як агресора.

Пропагандистські ресурси активно розповсюджували неправдиву інформацію про нібито обстріли мирних жителів у Донецьку та Горлівці, а також про нібито замінування українськими військовими гідроелектростанції поблизу Миколаєва. Такі повідомлення спрямовані на залякування населення та дискредитацію України.

Ще одним прикладом інформаційної атаки є твердження про удар ЗСУ по будівлі колишнього інтернату в місті Суджа на Курщині. Насправді, за даними Генерального штабу ЗСУ, удар завдала російська авіація, використовуючи керовану авіабомбу. Однак російські силові структури фабрикують кримінальні справи проти українських командирів, а пропагандистські ресурси поширюють маніпулятивні «докази» – вирвані з контексту відеофрагменти та сфальсифіковані заяви.

4. Дезінформація про українську владу

Російські ЗМІ активно поширюють тези про «нелегітимність» президента України Володимира Зеленського після 20 травня 2024 року – дати, коли в мирний час мали б відбутися чергові вибори. Однак в умовах воєнного стану їхнє проведення неможливе, що передбачено чинним законодавством України.

Ці наративи спрямовані на підрив довіри до влади як всередині країни, так і серед міжнародних партнерів. Близькість зазначеної дати лише посилює інтенсивність таких маніпуляцій.

5. Фейки про економіку

Російська пропаганда наголошує на нібито критичному стані української економіки, зростанні безробіття та соціальному колапсі, щоб посіяти паніку серед громадян.

Зокрема, поширювався фейк про «історично низькі» запаси газу в Україні. Насправді, за даними ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», ситуація залишається під контролем, а наявних обсягів газу достатньо для стабільного проходження опалювального сезону.

6. Атаки на міжнародну підтримку

Росія намагається підірвати довіру до співпраці України з міжнародними партнерами, створюючи враження нестабільності.

Один із прикладів – поширення інформації про нібито видалення тексту безпекової угоди між США та Україною з офіційного сайту Держдепартаменту США. Це виявилося черговою маніпуляцією, оскільки документ залишається доступним і чинним відповідно до міжнародного права.

Також спотворювалися заяви західних посадовців. Наприклад, інтерв’ю чиновника американському виданню Politico було подано з маніпулятивними заголовками, щоб посіяти сумніви щодо подальшої допомоги Україні.

7. Дезінформація про ситуацію на фронті

Російська пропаганда регулярно запускає фейки про ситуацію на лінії фронту, намагаючись деморалізувати суспільство та створити паніку.

Зокрема, поширювалися повідомлення про нібито прорив російської армії на півночі Чернігівщини. Насправді жодного прориву зафіксовано не було, однак інформаційні атаки спрямовані на нагнітання страху.

Інформаційна війна Росії в ЄС

Останні події підтвердили, що інформаційна війна, яку веде Росія, не обмежується лише Україною, а охоплює весь світ. Повномасштабна агресія РФ змусила європейські держави посилити боротьбу з дезінформацією, адже Москва докладає значних зусиль для підриву єдності, демократії та міжнародної підтримки України. Європейський Союз оцінює нинішню хвилю російської пропаганди як таку, що має «безпрецедентний масштаб», а протидію їй розглядає як довготривале завдання для демократичних країн.

З огляду на це, Європейський парламент прийняв дві важливі резолюції, які детально описують виклики, пов’язані з діяльністю РФ, а також містять практичні рішення для ефективної боротьби з інформаційними загрозами. У документі від 8 лютого 2024 року, що отримав назву «Рашагейт» (Russiagate), вказано, що Росія використовує широкий арсенал методів гібридної війни для дестабілізації демократичних процесів у Європі. Результати журналістських розслідувань свідчать, що ще у квітні 2023 року Міністерство закордонних справ РФ розробило секретний додаток до своєї зовнішньополітичної концепції. В ньому наголошується на необхідності розгортання «наступальної інформаційної кампанії» та інших деструктивних заходів у військово-політичній, економічній та інформаційній сферах. Метою цього плану є пошук слабких місць у політиці західних країн та їх ослаблення. Документ також вказує, що результат війни Росії проти України матиме визначальний вплив на майбутню архітектуру світового порядку.

Росія активно використовує різноманітні методи інформаційного впливу, серед яких:

• поширення власної пропаганди через контрольовані державні медіа (RT, «Sputnik»), які намагаються обходити європейські санкції за допомогою VPN;
• створення фейкових новинних платформ, що імітують відомі європейські ЗМІ, такі як «Bild» у Німеччині чи «Guardian» у Великій Британії;
• діяльність «сплячих» вебсайтів, які спершу нарощують популярність через нейтральний контент, а згодом починають поширювати російські наративи;
• маніпуляції в соціальних мережах, зокрема за допомогою ботів та фабрик тролів;
• кібератаки на урядові установи та критично важливі об’єкти інфраструктури.

Важливу роль у просуванні кремлівських інтересів відіграє також розгалужена мережа агентів впливу в країнах ЄС. Росія активно взаємодіє з політичними партіями, громадськими діячами, представниками культури та релігійних організацій, намагаючись поширювати вигідні їй наративи. В Європарламенті наголошують на зв’язках РФ із крайніми правими політичними силами, як-от «Австрійська партія свободи» чи «Альтернатива для Німеччини». Також зафіксовано співпрацю російських структур із деякими сепаратистськими рухами та окремими депутатами Європарламенту.

Друга резолюція ЄС, ухвалена 25 квітня 2024 року, стосується нових втручань РФ у виборчі процеси європейських країн. У документі зазначено, що під час виборчих кампаній Кремль активізує діяльність у соцмережах, зокрема на платформах «X» (колишній Twitter) і «TikTok». Російські інформаційні мережі дедалі частіше використовують штучний інтелект та автоматизовані акаунти для поширення дезінформації. Водночас розслідування спецслужб Польщі, Чехії та Бельгії виявили факти фінансування Москвою окремих депутатів і кандидатів до Європарламенту в обмін на трансляцію кремлівських меседжів та вплив на електоральні процеси.

Як протидіяти поширенню російської пропаганди

Російська інформаційна агресія має серйозні наслідки для України, включаючи загрози для національної безпеки, суверенітету, територіальної цілісності, демократичного розвитку, євроінтеграції та міжнародного престижу. Вона також спричиняє дестабілізацію суспільства, економічний занепад, руйнування довіри до державних інституцій та розкол у суспільстві.

Багато українців не володіють достатніми знаннями, навичками та компетенціями для ефективного сприйняття, аналізу, оцінки, створення, використання та поширення інформації в різних формах і контекстах. Це робить їх уразливими до російської пропаганди та дезінформації, що маніпулює їхніми емоціями, поглядами та поведінкою. Для підвищення рівня інформаційної грамотності та критичного мислення українського суспільства необхідно:

Розробити та впровадити національну стратегію інформаційної грамотності, яка визначатиме цілі, принципи, критерії, індикатори, механізми та ресурси для її реалізації.

Інтегрувати інформаційну грамотність та критичне мислення в освітні стандарти, програми, методики, матеріали та оцінювання на всіх рівнях і у всіх формах навчання.

Організовувати освітні заходи – тренінги, курси, семінари, вебінари, конференції, конкурси та грантові програми для різних груп населення, особливо для молоді, журналістів, педагогів, бібліотекарів і громадських активістів.

Створювати та підтримувати інформаційні ресурси, платформи й сервіси, що допомагатимуть громадянам знаходити, аналізувати та поширювати достовірну, збалансовану й перевірену інформацію.

Захист інформаційного простору та даних

Окрім інформаційної загрози, існує також проблема кібербезпеки, адже багато українців не знають, як захистити свої особисті, професійні, фінансові, медичні та політичні дані від російських кібератак, шпигунства та втручання. Це робить їх уразливими до цифрової агресії, яка може призвести до викрадення, підробки, блокування або знищення даних. Для посилення інформаційної безпеки необхідно:

• Розробити та впровадити національну стратегію інформаційної безпеки та захисту даних, яка визначатиме механізми та відповідальність у цій сфері.
• Забезпечити виконання законодавства щодо кібербезпеки, розробити та впровадити нормативні акти, що регулюють інформаційний захист, із запровадженням санкцій за їх порушення.
• Навчати громадян основам кібербезпеки, підвищувати їхню обізнаність щодо захисту персональних даних, використання антивірусного програмного забезпечення та безпечної поведінки в інтернеті.

Росія систематично веде інформаційну війну проти України, використовуючи маніпуляції, пропаганду та дезінформацію як невід'ємні складові своєї гібридної агресії. Інформаційна війна має на меті підрив довіри до української влади, дискредитацію Збройних Сил України, розповсюдження панічних настроїв та зниження рівня міжнародної підтримки. З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році масштаб дезінформаційних кампаній значно зріс, а російська пропаганда стала ще більш агресивною та системною.

Кремль використовує широкий спектр засобів інформаційного впливу: контрольовані медіа, соціальні мережі, психологічні операції, кібератаки та цензуру. Російські фейки та маніпуляції спрямовані не лише на українське суспільство, але й на міжнародну аудиторію, з метою створення вигідного для агресора інформаційного середовища.

Попри масований інформаційний тиск, Україна продовжує ефективно протидіяти дезінформації, зміцнюючи інформаційну безпеку, розвиваючи механізми оперативного спростування фейків та залучаючи міжнародних партнерів до боротьби з пропагандою. Відкритість, прозорість та довіра до офіційних джерел інформації залишаються ключовими чинниками у протистоянні ворожій інформаційній агресії.

Таким чином, інформаційна війна є одним із найважливіших напрямків сучасного протистояння, і її значення не можна недооцінювати. Усвідомлення методів інформаційного впливу та критичне мислення є важливими інструментами в боротьбі за інформаційну безпеку України та демократичного світу загалом.

Олена Стебніцька - pravdatutnews.com