Українці за кордоном. Фото: з відкритих джерел 

Найбільше їх у Німеччині — понад 312 тисяч, далі Польща (153 тисячі) та Чехія (129 тисяч). Це на 15,6% більше, ніж рік тому, пише видання "Слово і діло.

Війна змінила карту життя українців. За офіційними даними, сьогодні понад мільйон чоловіків призовного віку мешкають за межами країни. Найбільше їх у Німеччині — понад триста тисяч. Там вони отримали тимчасовий захист, знайшли роботу, облаштували побут. Польща стала другим прихистком — більше ніж півтори сотні тисяч українців оселилися поруч із кордоном, а Чехія — третя, з майже 130 тисячами чоловіків, які тепер живуть у цій країні.

Загалом у Європейському Союзі таких чоловіків понад 1,4 мільйона. Це цифра, яка зросла за рік майже на шістнадцять відсотків. Причина проста: правила виїзду для окремих категорій українців були послаблені, і багато хто скористався можливістю виїхати.

Румунія та Іспанія теж стали новим домом для десятків тисяч українців — понад 70 тисяч у першій і понад 63 тисячі у другій. Далі йдуть Нідерланди, Словаччина, Ірландія, Норвегія, Болгарія. У кожній із цих країн тепер живуть десятки тисяч наших співгромадян.

Цифри говорять самі за себе: від 24 до 35 тисяч чоловіків оселилися в Австрії, Бельгії, Фінляндії. Навіть у невеликих країнах, як-от Люксембург чи Мальта, є українці, які отримали тимчасовий захист.

І ця статистика має не лише сухий вимір. Вона означає, що Україна втратила значну частину працездатного населення, яке могло б працювати тут, але змушене шукати безпеку й стабільність там.

Не дивно, що тема повернення цих чоловіків стає політичною. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив, що Берлін допомагатиме Києву повернути українців призовного віку. Президент Володимир Зеленський погодився: «Українські чоловіки мають допомагати своїй країні». І тепер профільні служби двох держав працюють над тим, щоб знайти механізми повернення тих, хто виїхав незаконно.

Ця історія — не лише про цифри. Вона про вибір, який зробили сотні тисяч людей. Про страх і надію, про прагнення безпеки й водночас про тягар відповідальності перед країною. І кожна цифра тут — це чиєсь життя, чиясь доля, чиясь розділена родина.

Юрій Никорак, pravdatutnews.com