Про особливості відбору, потребу у фахівцях тилу та важливість довіри між військом і суспільством розповів Віктор Панченко, сержант-менеджер групи рекрутингу осіб із цивільного населення 7-го центру рекрутингу ОК «Захід»

За словами Віктора Панченка, головне завдання рекрутера — знайти для людини місце, де вона зможе ефективно виконувати свої обов’язки. Для цього під час відбору враховують не лише освіту кандидата, а й його професійний досвід, здібності та навички, здобуті в цивільному житті.

Наприклад, людина, яка вміє ремонтувати автомобілі, може долучитися до ремонтного батальйону або підрозділу забезпечення. Водночас під час спілкування можуть виявитися інші здібності й зацікавлення, які допоможуть обрати відповіднішу військову спеціальність.

Панченко навів приклад жінки з Миколаєва, яка хотіла стати кухарем, хоча не мала відповідної освіти. Під час розмови з’ясувалося, що вона також зацікавлена в роботі операторки безпілотників. Зрештою жінка обрала саме цей напрям.

«Треба розуміти чітко завдання, мою задачу, що хоче людина. Тому в процесі спілкування я виявляю ці потреби, що хоче кандидат, і вже від цього відштовхуюсь», — пояснив Віктор Панченко.

Як відбувається відбір кандидатів

За словами сержанта-менеджера, люди можуть побачити рекламу військового рекрутингу в соціальних мережах, перейти на сайт, обрати бажану посаду та залишити заявку. Після цього з ними зв’язуються рекрутери, розповідають про умови служби й відповідають на запитання.

Далі передбачені взаємодія з військовою частиною, оформлення особової справи та проходження військово-лікарської комісії. Також оцінюють, чи відповідає стан здоров’я кандидата вимогам обраної посади.

Віктор Панченко наголошує на важливості пояснення всіх етапів ще до вступу людини на службу. Кандидат має розуміти свої майбутні обов’язки й умови, а також мати змогу поставити запитання та отримати необхідну інформацію.

«Головне, що це все за власним бажанням. За цим і є майбутнє», — наголосив він.

На думку представника 7-го центру рекрутингу ОК «Захід», мотивація впливає на професійний розвиток військовослужбовця та ефективність виконання завдань. Водночас до кожного кандидата потрібно підходити індивідуально.

Які військові посади обирають добровольці

За спостереженнями Панченка, серед кандидатів є молоді люди, які цікавляться контрактом 18–24. Вони розглядають різні напрями служби, зокрема роботу в тилових підрозділах.

До рекрутингового центру також звертаються юристи, фінансисти, діловоди та жінки, зацікавлені у військових спеціальностях. Серед напрямів, які обирають жінки, — адміністративна робота, юридична сфера та робота операторок безпілотників.

Піхотно-штурмові посади, за словами сержанта-менеджера, частіше обирають кандидати, які вже мають досвід участі в бойових діях. Люди без такого досвіду проходять підготовку перед виконанням завдань. До навчання залучають інструкторів із бойовим досвідом.

Рекрутинговий центр працює і з кандидатами віком 45–55 років. Вони можуть розглядати тилові спеціальності, однак можливість обіймати конкретну посаду залежить від вимог військової частини, стану здоров’я та фізичних можливостей людини.

Чому війську потрібні фахівці тилу

Потреба у фахівцях тилу залишається постійною. Війську необхідні технічні спеціалісти, кухарі та працівники адміністративних підрозділів, які забезпечують його щоденну роботу.

Віктор Панченко пояснив, що військо функціонує як єдиний механізм, у якому важливі як бойові, так і тилові посади. Тому під час рекрутингу враховують не лише бажання кандидата, а й потреби конкретних військових частин.

Водночас не кожна людина може обійняти обрану посаду. Перешкодою можуть стати стан здоров’я або невідповідність установленим вимогам. Такий відбір важливий і для самого військовослужбовця, і для підрозділу, до якого він долучається.

Як рекрутинг допомагає будувати довіру

Одним із викликів у роботі рекрутингових центрів Панченко назвав відновлення довіри між військом і суспільством. На його думку, цьому сприяють відкрита комунікація, чесне пояснення умов служби та індивідуальний супровід кандидатів.

Людина може вказати бажану військову частину й посаду. Після цього рекрутери спілкуються з представниками підрозділу та погоджують кандидатуру. Також кандидат має можливість особисто поспілкуватися з представниками частини, щоб з’ясувати деталі майбутньої служби.

Окремо сержант-менеджер звернув увагу на мотиваційні контракти, у яких визначають строк служби та посаду військовослужбовця. Зокрема, контракт 18–24 передбачає визначений період служби. Конкретні умови залежать від положень відповідної програми та підписаного контракту.

Рекрутери супроводжують кандидатів на різних етапах — від першого звернення до підготовки документів і направлення до військової частини. Такий підхід має допомогти людині впевненіше ухвалити рішення про службу.

«Наша задача зробити так, щоб кандидат був максимально впевнений у тому, що він прийде до нас», — підсумував Віктор Панченко.

На його переконання, відкритий діалог, увага до потреб кандидатів і врахування запитів військових частин сприятимуть розвитку добровільного рекрутингу та зміцненню довіри між військом і суспільством.

Стрілець Діана - pravdatutnews.com