У новому випуску програми "Live Lviv" ведучий Олег Корейба поспілкувався з українським музикантом, лідером групи ВВ Олегом Скрипкою, який розповів про фестиваль "Країна мрій" та музичне майбутнє в Україні.
 

Приїхали до Львова із «Країною мрій». Скільки часу Ви будете у Львові?

В мого колективу відбувається якась певна євроорієнтація. До війни ми грали переважно в Росії чи на Сході України, в Криму. Зараз ми все більше та частіше граємо на Заході. Львів нещодавно відкрився для концертів, раніше не було так багато концертів саме у цьому місті. Зараз у Львів запрошують і це добре, є декілька проектів різних і всі у Львові, які дуже гарно сприймаються. Також відбулася моя давня мрія, адже ми заснували фестиваль «Країна мрій» майже 20 років тому. Десь років 15 ми почали робити його також різдвяним, але Різдво, особливо в Києві, не так сприймалося.

В нас була мета, аби не було мішанини між Санта-Клаусом, Мікі-Маусом і снігурками, це все на купу. Просто, щоб люди знали в центрі, на Сході України, що є Святий Миколай, вертеп, водіння кози, Маланка і воно пішло дуже добре. У Львові люди більш культурно-освічені й традиційні. Ми перший раз започаткували це свято тут на багато днів, я дуже втішений і втішені багато артистів, які не є таким шоубізнесом, який крутиться скрізь по дискотеках і так далі, але ці люди якраз і є культурним прошарком.

Фестиваль мав перерви. Чому так відбулося?

Настали такі часи, то війна, то карантин. Мені здалося, що в певний момент Україна занурилася занадто в естрадну попсу, але зараз воно повертається, люди цікавляться іншими жанрами музики, Львів принаймні точно. Я вже кілька років поспіль, може чотири, на Різдво приїжджаю до Дніпра. Перший раз буду колядувати в Одесі. В мене був дуже хороший проект, галицький джаз, я співав пісні Веселовського і чомусь це дуже добре пішло в Одесі, тому я багато виступав саме з цим проектом, і в опері Одеській.

Чому українці не споживають своє? Свою музику?

Це питання виживання нації й була запущена програма на її руйнування, треба називати речі своїми іменами, це інструмент демонтажу країни. Ми чуємо всі тези, що ми ніби не є народ, не є країною і тому подібне, в тому числі запущена така програма, що українці до цього часу не шанують та не знають своє. Також у нас дуже слабко працює внутрішньокультурний ринок. Просто потрібно про це говорити й треба працювати, необхідна ефективна державна програма, а для того, щоб вона була ефективною, потрібно поставити задачу, вона поки що не поставлена, тому що не зроблений аналіз, що відбувається.

Я дуже часто чув таку фразу «це зараз не на часі». От ти приходиш на фестиваль із традиційною музикою, а тобі кажуть, що «це не на часі», а коли чужі танки вже будуть вздовж Дніпра їздити, тоді буде на часі напевно. Але дозріваємо, принаймні на дискотеках Львова майже не звучить російська мова.

Чи вдалося Вам провести концерти онлайн? І чи були вони успішні?

Я проводив концерти онлайн, навіть відіграв декілька корпоративів у такому режимі, тобто ми зробили з ВВ презентацію альбому. Також зіграли концерт з ВВ онлайн і я проводив антивірусні вечорниці. Успішний проект, тому що в мене був спонсор, це була й винна дегустація, тобто музична винна дегустація онлайн, корпоративи з вином. Якщо, наприклад, я, як глядач приходжу на концерт, то я занурююсь в атмосферу і концерт може бути півтори, дві, три години, тому що я знаходжусь саме там, а якщо я в онлайні й водночас на кухні смажу яєчню і там хтось прийшов, там собака загавкала, ти не можеш нормально слухати людину. Не дарма, розриває Інстаграм 15 секунд, тому що онлайн-увага, вона елементарна, 15 секунд і все, а коли людина знаходиться офлайн, вона це відчуває по-іншому.

Ви маєте власний бізнес. Ви це будуєте на імені чи через цікавість?

Я дотримуюсь такої тези, що спочатку духовне, тоді матеріальне виникає, як автомат, тому що первинне — це духовне. Те, що я роблю, воно називається бізнес, але в ньому є певна місія. Це є культурний фронт. Перше, що я зробив у офлайні — виступив на фестивалі. Фестивалі теж приносять кошти, вони є успішними. Артистів у нас в Україні є дуже багато, у нас немає сцени, де ці артисти можуть виступати й відомі, і менш відомі, і молоді, і немолоді, тому продукувати ще більше артистів, це як насаджати картоплі, яку немає куди складати. Тому у нас проблема зі сценою. Фестивалі — це куди люди приходять і розуміють, що вони хочуть слухати, адже це етніка, вертеп, що це традиція і відповідно традиційні страви.

В мене була висока мета розвивати українську високу кухню. Був створений ресторан «Канапа» — висока авторська українська кухня, яка базована саме на традиціях, Київщини, центральної України і він відкрився якраз, коли почалася війна, багато ресторанів закрилось, а наш дуже добре працював і досі він в тренді. На сьогодні — це тренд української високої кухні, у Львові ми точно можемо знайти багато закладів, де українська кухня дуже класно представлена. Сьогодні нам важко це уявити, але це так, що десять років тому такого ще не було.

Я вирішив зайнятися вином. Якщо поглянути на карту світу, там, де цивілізовані країни, то вони мають виробництво хорошого вина. Тому якщо ми хочемо бути однією з таких країн, нам треба мати якісне вино, тому що це частина культури. У нас є об’єднання виноробів, які роблять хороше вино, тому я є пропагандистом хорошого українського вина, виробляю його на Закарпатті.

Чи був період творчого затишшя?

Була така паніка, коли оголосили локдаун. Я зайнявся духовністю, підтягнув свої напрацювання та став проводити свої курси медитації. Тому в мене ці роки пройшли в медитаціях, я придумав рок-медитації, які я назвав «вайб душі», це медитація під рок-бенд. Дуже цікаво в мене йде паралельно авторське вино й авторські медитації й в мене два рази збіглося, коли я приїжджав у Львів на фестиваль сира і вина і по закінченню фестивалю в мене йдуть курси медитації, тому пити не дуже бажано. Я утримувався і не пив взагалі, я нюхав вино, але не споживав, тобто це теж таке випробування, яке я пройшов.

Яка ваша улюблена пісня гурту ВВ?

Це питання риторичне до будь-якого виконавця, тому що всі пісні вони є улюбленими. Є нова пісня, яка наразі випускається, тому зараз моя улюблена пісня — це «Новий рік». Ми 35 років грали й писали пісні й нарешті випустили пісню під назвою «Новий рік». В нас вже є знятий кліп, презентація була, вона вже є в Youtube, на телебаченні.

Яке святкування Нового року Вам запам’яталося найбільше?

Новий рік відрізняється від Різдва тим, що Різдво є класичним, канонічним, традиційним. А от Новий рік ніколи по сценарію не проходить, взагалі це свято виходить будь-як. Коли ми зібралися з ВВ перший рік, нас ще було троє, ми тільки створювали наш репертуар і ми поїхали на районі в Києві до друзів басиста, взяли в нього самогон і зайшли в багатоповерхівку, їхали на 15 поверх, ліфт застряг між 4 і 5 поверхом. Вилізти не можемо, двері не відчиняються і ми з цим самогоном, а закуски немає взагалі.

Ми якось в тому ліфті провели старий, зустріли новий. Десь о 00:15 оживає під’їзд, хтось починає ходити й добра душа просунула нам ковбасу в цю дірку дверей ліфту. Ми розуміємо, що в Новий рік ніяка служба вже не приїде. Наш гітарист Юра був маленького зросту і Саша бас-гітарист, який був дуже високий каже, що нагорі є така точка у дверях, треба туди бити й двері відкриються. І ми після самогону взяли цього Юру і почали ним вибивати двері, як вибивають ворота у фортецях. І на наш подив двері відкрилися, я не раджу всім бити сучасні ліфти, але радянські відкривалися саме так.

Які у Вас є різдвяні традиції?

В нас на Новий рік та Різдво є традиція — грати на сцені й ми музиканти безумовно любимо свою роботу і бути на сцені. Традиційно ми збираємося великою родиною: тости, побажання і так далі. Нічого такого особливого, адже свято — це наша робота і це наша робоча ситуація. Але обов’язково чи я, чи дружина робимо кутю і кожного року в нас вона виходить нова. Ми її стараємося робити оригінальною з різними цікавими інгредієнтами.

Чому не пішли у політику? І чи Вас кликали?

Я політикою особливо не цікавлюся, бо для того, щоб нею цікавитися, потрібно в ній розбиратися і мати талант. Я не маю таланту, як політика і доступу до інформації теж, тому я розумію, що цікавитися політикою — це просто псування настрою і нервів. Інформація побудована таким чином, щоб збуджувати людину, це як дешевий алкоголь. Тому щоб не поламати психіку потрібна інформаційна гігієна. Моя теза — кожна людина мусить займатися тим, до чого в неї є хист, талант, професіоналізм. В нас в Україні багато людей займаються своїм фахом не професійно, але з часом це вирівняється, я бачу, що все більше професіоналів приходять в будь-яку сферу. В мене старший син цікавиться політикою, він реально хоче цим займатися.

Карина Бовсуновська — pravdatutnews.com