Так сталось, що держава досі є власником виноробних заводів. Та чи купували ви хоч раз в супермаркеті вино, що виробляє держава? Я — ні. І ось чому. Про це пише начальник Регіонального відділення Фонду державного майна в Україні по Одеській та Миколаївській областях Олександр Славський для НВ Бізнес, передаємо в оригіналі.

Всі державні виноробні заводи в Одеській області передані в оренду. Те вино (якщо таке є), що випускається з майна державних винзаводів, виготовляється приватними гравцями:

• Котовський винзавод — в оренді до приватизації
• Ізмаїльський винзавод — в оренді до приватизації
• Болградський винзавод — в оренді до вересня 2022 року
• Одеський коньячний завод — в оренді до 2025 року
• Саратський винзавод — в оренді до 2028 року
• Одеський завод шампанських вин — в оренді до 2035 року
• І вже проданий Одесавинпром також був в оренді

Однак оренда майнових комплексів державних винзаводів — це відтягування рішення, що лиш загострює проблеми.

Для виробника бути орендарем означає бути тимчасово на цьому обʼєкті. Якщо він тут тимчасово, то рідко коли вкладає кошти у модернізації виробництва й нове обладнання (в реальності — купує нове, а державне залишається «висіти» у балансі), а ще рідше вкладає у ремонт та відновлення будівель (треба погоджувати з державою, а це бюрократична тяганина). Із практики виглядає так, що орендар майна «Одесавинпром» взагалі не використовував два майданчики у промисловому районі міста, а Одеський завод шампанських вин з січня 2018 року зовсім не випускає вино.

Для держави ми вимірюємо користь надходженнями до бюджету. Від оренди одного винзаводу держбюджет отримує від 25 до 550 тисяч гривень на місяць. Це близько 25 мільйонів від усіх винзаводів в Одеській області за рік. Майновий комплекс «Одесавинпром» купили за 234,9 млн грн + 47 млн грн ПДВ. Цю суму держава отримала б через багато років оренди.

Продаж є справедливим рішенням для виноробних заводів: підприємці стануть реальними власниками, а в бюджет надійде конкурентна ціна за майно. Без ілюзій, що держава досі виготовляє вино. І напевно, на місці деяких винзаводів зʼявиться щось інше. Принаймні в Одесі. Адже світ змінився і виготовляти вино на Французькому бульварі — це щонайменше логістично невигідно, а як максимум, то ганяти фури з сировиною, а потім з товаром по бруківці в історичному районі біля моря — це дивно.

Щодо винзаводів у районах, то може вони й продовжать працювати, якщо майбутній власник вважатиме це економічно вигідним. Але чим раніше ми приватизуємо майно заводів, тим більший шанс зберегти виробництво. Яскравим прикладом тут є давно приватизований (та звичайно модернізований) виноробний актив в Шабо. Приватні виробники відроджують виноробство й традиції, і ось їхню продукцію ви напевно бачили в магазинах.

І наостанок, розкажу про конкретні державні виноробні заводи в Одеській області:

ЦМК «Одесавинпром» орендувався однойменним ПрАТ з 1992 року.

Орендарі дійсно виготовляли вино на Французькому бульварі, та договір оренди закінчився наприкінці 2020 року й був пролонгований ще до осені 2021 (тобто до моменту приватизації). Це був перший значний обʼєкт в Одеській області, який продали через Прозоро.Продажі. На аукціон прийшло 12 учасників, а ціна зросла у понад 3 рази — з 65 до 234,9 млн грн. Найцінніше для мене як для мешканця міста те, що новий власник зобовʼязаний укласти охоронний договір на памʼятку архітектури (і вже уклав). А це означає збереження автентичності в історичному ареалі міста біля моря.

ЄМК «Одеський завод шампанських вин» також орендується однойменним ПрАТ з 1992 року.

Ці два винзаводи часто плутають, адже обидва в Одесі й знаходяться на одній вулиці — Французький бульвар. Колись це була околиця міста, що напевно межувала з полями виноградників. Однак зараз сировину потрібно було б доставляти через всю Одесу. Навіть орендар не випускає вино з січня 2018 року, але сплачує оренду і має дійсний договір до 2035 року. 1 лютого має відбутись аукціон зі стартовою ціною 87,4 млн грн. Покупець також буде зобовʼязаний укласти охоронний договір на памʼятки архітектури — вʼїзну арку та головний корпус, що гарантує збереження культурної спадщини міста.

Котовський виноробний завод на півночі Одещини та Ізмаїльський на півдні вже включені у перелік приватизації й ми робимо все можливе, аби завершити приватизації у цьому році. Кожний обʼєкт наче гордіїв вузол з нашарованих за десятиліття проблем, які потрібно вирішити, щоб оголосити аукціон. Для прикладу, часом під час інвентаризації знаходяться бомбосховища, про які навіть ДСНС не знали. Тож маємо реєструвати й виділяти окремо від обʼєкта приватизації. Часом на балансі є транспортні засоби без реєстрації. Це напівзгнивші автомобілі, які ніколи не заведуться, а щоб зареєструвати, необхідно доїхати у сервісний центр. Тож «очищення» обʼєктів може тривати довше, ніж хотілося б.

Також ми маємо в оренді Болградський виноробний завод та Одеський коньячний завод, де орендарями також є однойменні ПрАТ, а також винзавод у Сараті. Вони ще не включені у перелік приватизації, однак я впевнений, це єдиний шлях для державного майна виноробних заводів, що орендується приватними фірмами. Адже держава давно не випускає вино, це професійно і якісно роблять підприємці. І це на краще.

Нагадаємо, раніше працівники заводу "Зоря"-"Машпроект" поскаржилися на нестерпні умови праці.

Карина Бовсуновська — pravdatutnews.com