Президент США нечітко висловився щодо того, як виглядає перемога для обох союзників, залишивши їхнім лідерам можливість переслідувати власні цілі.

Кілька днів тому обидві країни виклали позиції, засновані на ідеї, що вони беруть участь в екзистенціальній боротьбі, в якій перемога вимагає ескалації застосування сили. Сполучені Штати закликали обидві країни не робити цього. Прем'єр-міністр Ізраїля Беньямін Нетаньягу проігнорував цей заклик, а Володимир Зеленський залишив США, вочевидь, без згоди Джо Байдена на те, що західна зброя може бути використана для завдання глибоких ударів по Росії. Більше того, український президент побачив тривожні ознаки того, що його вплив на Заході слабшає, повідомляє Марк Урбан, кореспондент газети  The Times.

Президент США ніколи не був особливо налаштований на застосування сили й в певному сенсі уособлює невпевненість Заходу в застосуванні насильства для того, щоб змусити противника поступитися або змінити курс. Для військових, та й для лідерів України та Ізраїля, ескалація — необхідна складова прагнення до перемоги.

Автор стверджує, що візит українського лідера до США цього тижня називали вирішальним або переломним моментом для його плану перемоги. Але коли Володимир Зеленський їхав з заводу з виробництва боєприпасів у Пенсильванії до залів Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку, з'являлися брифінги чиновників адміністрації, які виступали проти його плану перемоги, адже в ньому "відсутня всеосяжна стратегія".

Українські лідери часто критикують своїх союзників за те, що вони не беруть на себе зобов'язань щодо перемоги. Зазвичай ці думки озвучуються приватно, хоча іноді й публічно.

Хоча президент Байден, схоже, відповів на це, пообіцявши, що "Сполучені Штати нададуть Україні підтримку, необхідну їй для перемоги в цій війні", визначення перемоги є нечітким, а підтримка цієї ідеї, як би вона не була сформульована, зменшується серед союзників, — пише Урбан.

Ключовим моментом у боротьбі західних союзників за збереження "стратегічного терпіння"стала непевність президента Байдена у визначенні успіху і його небажання робити це в термінах поразки Росії. Урбан зазначає, що Зеленський відчуває, що його стримують. Таке ж нарікання лунає і з боку ізраїльтян, але Нетаньягу вважає, що може ігнорувати подібні прохання США, продовжуючи отримувати їхню зброю.

З американського погляду це виглядає як невдячність, враховуючи, що Байден зробив усе можливе, щоб допомогти Україні та Ізраїлю. І намагаючись визначити, наскільки йому слід підтримувати їхні військові цілі, президент має оцінити ризик ядерного конфлікту з Росією або протистояння на Близькому Сході, — пише кореспондент.

Автор вважає, що позбавлений чітких вказівок США щодо того, як може виглядати перемога і яка людська ціна є прийнятною для її досягнення, Нетаньягу скористався ситуацією, тоді як Зеленський знесилився.

Нагадаємо, У ГУР розповіли як діє українське підпілля в окупації

Андрій Самойленко - pravdatutnews.com