Фото: pexels

Іспанські дослідники проаналізували дані майже 1900 родин і з’ясували: вплив тварин на психіку дітей може бути несподіваним і різнитися залежно від виду.

У межах проєкту INMA (Infancia y Medio Ambiente) науковці спостерігали за дітьми від періоду вагітності матерів до 7–8 років. Дослідження, опубліковане у World Journal of Pediatrics, аналізувало, як наявність собак, котів, птахів та дрібних тварин у віці 1 та 4–5 років пов’язана з емоційними та поведінковими особливостями у молодшому шкільному віці.

Найбільш дискусійним став висновок щодо котів. Наявність кота у родині у віці дитини 4–5 років статистично пов’язали з підвищеним ризиком як інтерналізаційних проблем (тривожність, депресивні симптоми, замкнутість), так і екстерналізаційних (агресія, порушення правил) у 7–8 років.

Дослідники припускають кілька можливих причин. Коти менш схильні до постійної соціальної взаємодії, ніж собаки, що може обмежувати емоційний контакт із дитиною. Також розглядається фактор токсоплазмозу — інфекції, носіями якої можуть бути коти, і яка у деяких випадках пов’язується з ризиком психічних розладів.

Водночас присутність собак і птахів не продемонструвала суттєвого позитивного чи негативного впливу на психічне здоров’я дітей цього віку.

Найбільш несподіваний результат стосувався дрібних тварин — гризунів, рибок та рептилій. Їхня постійна наявність виявилася пов’язаною зі зниженням ризику внутрішніх емоційних труднощів. Вчені пояснюють це тим, що догляд за такими улюбленцями легше структурувати: він вимагає регулярності та відповідальності, але не створює надмірного емоційного навантаження.

Автори наголошують, що формування емоційної прив’язаності триває до 18 років, а вплив тварин — складний і багатофакторний процес. Сам факт появи улюбленця в домі не є автоматичною гарантією покращення ментального здоров’я дитини.

До слова, .як колір, форма та розмір тарілок впливають на апетит: які для схуднення, а які – навпаки.       

Юлія Люшньова - pravdatutnews.com