Фото: УКРІНФОРМ

Павло Тичина — ім’я, що викликає водночас захоплення і суперечку. У ньому поєднались геніальність митця й трагедія часу. Його називали «музою революції», «українським Верленом», «поетом-кларнетистом». І водночас — «вірним слугою радянської влади».Але за офіційними титулами й гаслами — була глибока особистість. Людина, яка намагалася зберегти українське слово, навіть тоді, коли його забороняли. Людина, що збудувала власним талантом частину української культурної нації.

Ранній Тичина: чиста музика українського відродження

Коли у 1918 році світ побачили «Сонячні кларнети» — здавалося, що в українській поезії народився новий стиль. Мелодійна, філософська, символічна поезія Тичини була справжнім проривом. Він говорив про любов, світло, надію.

Цікавий факт: Тичина мав абсолютний музичний слух і навчався у Чернігівському духовному училищі, де співав у хорі. Музика залишилась з ним назавжди — вона звучить у його строфах, паузах, навіть у ритмах мовчання.У той період він підтримував українське національне відродження, писав про український простір, символіку, біль і мрію. Був справжнім інтелектуалом свого часу.

Вибір або виживання: ким став Тичина у радянські роки?

Зі встановленням радянської влади Тичина опинився в пастці. Він залишився в Україні, на відміну від багатьох інших митців, і обрав складний шлях — виживання. Його поезія стала інструментом ідеології. У нових збірках з’явились гасла, партійна риторика, «правильні» образи.Він отримав звання, посади, владу. Був міністром освіти УРСР, академіком, депутатом. Але чи був він щасливий?

Сучасне переосмислення: Тичина у виставі театру МУР

У 2025 році театральна організація МУР представила глядачам потужну виставу про українських поетів, серед яких — постать Тичини. І це зовсім інший Тичина: живий, внутрішньо розколотий, трагічний.На сцені він — герой, який веде боротьбу не з зовнішнім ворогом, а з самим собою. Він стоїть між власним голосом і примарою смерті. Він хоче залишитися українським поетом, але розуміє, що це може коштувати йому життя.

Цікавий момент: у виставі одночасно два актори грають постать Тичини.Один-молодий,натхнений,український поет.Другий-старший,розчарований,розбитий,міністр УРСР.

Внесок у українську культуру — не лише поетичний

Попри всі компроміси, Тичина зробив багато для розвитку української культури:

підтримував українську мову у шкільній освіті під час свого міністерства; перекладав твори світової літератури українською; відстоював (наскільки це було можливо) українські традиції в умовах русифікації; надихнув покоління нових митців, які зростали на його ранніх текстах.

Роксолана Маїк - pravdatutnews.com