Фото: особистий архів Ангеліни Каташинської

ПравдаТУТ News поспілкувалися зі співачкою, яка продовжує творити та розвиває власний музичний гурт Просто Endji, – про конфлікт із продюсером, причини виходу із проєкту, питання авторського права та новий етап у її музиці.

Вихід із проєкту та внутрішні причини

– Чому Ви залишили Angy Kreyda в момент, коли пісня «Враже» стрімко набирала популярність?

Напруга всередині команди з’явилася ще давно. Раніше я могла щось не помітити, промовчати, але з часом ситуація дійшла до точки, коли терпіти далі було неможливо. Я відкрито озвучила те, що бачила і знала, –  і це не було сприйнято. Після цього наші шляхи розійшлися, причому не найкращим чином.

– Це було професійне, емоційне чи людське рішення?

Це був мікс цього всього. Усе разом.

– Що для Вас означало залишити позаду вже впізнаваний бренд і почати все з нуля?

Найважчим було не прощання із назвою Angy Kreyda, а з піснею. «Враже» стала найбільш упізнаваним треком, її знали всюди. Мені було боляче усвідомлювати, що я більше не можу її виконувати. Але будь-який шлях має продовження – я просто усвідомила, що час рухатися далі.

Фото: особистий архів Ангеліни Каташинської

Створення «Враже» та момент натхнення

– Розкажіть про свої моменти натхнення. Як народилася музика до «Враже»?

Я була в батьків, коли продюсер надіслав мені доволі об’ємний текст Людмили Горової. Я довго намагалася придумати мелодію, але безуспішно. Аж поки одного дня, сидячи перед пічкою та дивлячись на вогонь, раптом відчула, що потрібно взяти баян. Сіла, зіграла перші ноти – і мелодія з’явилася буквально за кілька хвилин. Я записала її на диктофон і відправила. Це був дуже сильний момент натхнення.

– Який це стан для музиканта – натхнення?

Музикант може бігати по хаті від радості, а рідні дивляться й не розуміють, що відбувається. Так і було: я тішилась кожній нотці, а рідні тільки лише згодом зрозуміли, що в той момент мною було створено дійсно щось особливе.

Конфлікт із продюсером та розбіжності

– Коли саме між Вами та продюсером почалися суперечності?

Вони виникали ще задовго до мого виходу: і дрібні, і суттєві. Ми сперечалися, мирилися, але питання з часом лише накопичувалися. Частина стосувалася творчих рішень, частина – контролю над проєктом. Я ставила запитання, але відповідей практично не отримувала.

– Чи можна сказати, що просто не зійшлися характерами?

У певному сенсі так. Я була людиною, яка хотіла створювати музику та розвивати проєкт. А він – людиною, яка з 90-х добре знає всі юридичні й технічні нюанси індустрії. На той момент я не розумілася на авторському праві та багатьох процесах, і це створювало певну нерівність у співпраці.

Втрата прав на пісні та юридичний тиск

– Ви казали, що втратили права на пісні, які виконували як солістка Angy Kreyda. Як це сталося?

Я втратила права не тільки як виконавиця, а й як автор. Він постійно повторював, що я не зможу виконувати ті пісні. А після розриву я отримала офіційну претензію через юристку: що я не маю права виконувати «Враже» та інші пісні. Цей лист досі лежить у мене.

– Вас свідомо ввели в оману?

Я нічого не підписувала. Він просто оформив авторство на себе – через юристів і гроші. У нього є всі документи, а в мене лишилися тільки свідки, листування, текст. Голосові повідомлення, на жаль, зникли.

– Ви могли піти до суду?

Могла. Але це роки, великі витрати і багато нервів. На цьому етапі я цього не потягну і не хочу вичерпувати власний ресурс на суди.

Емоції після заборони виконувати власні пісні

– Як Ви пережили момент, коли дізналися, що Вас офіційно позбавили права співати «Враже»?

Було сумно і важко, бо ця пісня багато для мене означала. Але мене підтримали люди – і саме ця підтримка витягнула мене з того стану.

Свобода після продюсерської «клітки»

– Що змінилося, коли Ви отримали творчу свободу, але із цим тягар відповідальності?

Це дуже класне відчуття – коли тебе більше ніхто не контролює і не диктує, що співати і як робити. Я працюю власними силами, у своєму ритмі. Якщо знайдуться люди, які захочуть підтримати – це чудово. Але зараз я навчилася більше покладатися на себе.

– Вам було страшно?

Було. Але поруч були люди, які щиро допомагали й підтримували. Без них цей період був би значно складнішим.

Фото: особистий архів Ангеліни Каташинської

Новий підхід до музики та текстів

– Чи змінився Ваш підхід до музики?

Так, дуже. Я хочу багатшого звучання: більше музики, більше інструментів, глибші й змістовніші аранжування – не три акорди «для галочки». У текстах тепер мої власні переживання, а не вигадані історії когось іншого.

Робочий процес сьогодні

– Яким зараз є Ваш робочий процес?

У мене немає класичної команди. Є люди, які підтримують. Ми співпрацюємо з гуртом The Кум, уже вийшла спільна пісня «Коуч». Музику я пишу разом із гітаристом Євгеном Соколовим. Це той формат, у якому я почувася вільно і природно.

Пісні, які особливо важливі

– Яка Ваша перша пісня, у якій ви відчули: "це повністю моя історія"?

У кожній моїй пісні є моя історія. Це завжди щось дуже особисте. А найважливіші треки – ті, що ще не вийшли. Вони ще у процесі.

– Яка пісня у Вашій теперішній творчості, на Вашу думку, найбільш недооцінена?

Їх мало, бо тільки починаю новий етап. Готуємо мою пісню «Залиш мені».

Реакція слухачів і сила музики

– Яким був момент, коли «Враже» почала жити своїм життям?

Це водночас і лякало, і приносило неймовірну радість. Коли телефонують знайомі й кажуть, що чують твою пісню на радіо, у магазині чи на заправці – усвідомлюєш масштаб. Це дуже сильне відчуття.

– Коли Ви востаннє відчули, що музика лікує?

Цієї осені, після концерту в Житомирі. Дві дівчини підійшли і сказали: "Своєю творчістю Ви залазите в душу". Такі слова надзвичайно підтримують і дають наснаги працювати далі.

Натхнення, колаборації та мрії

– Що Вас надихає писати нові пісні в такий складний час?

Думка про те, що музикою я можу дотягнутися до когось – підтримати, полегшити стан хоча б на мить. Коли люди пишуть, що пісня їм допомогла, з’являється найбільше мотивації.

– З ким би хотіли співпрацювати?

Є артистки, з якими мені хотілося б познайомитися й, можливо, створити щось спільне: Марія Бурмака, Марина Круть. На міжнародному рівні мене дуже надихає Josie Edwards – її стиль і образ мені близькі.

Головні уроки та особиста перемога

– Що б Ви сказали собі на початку творчого шляху?

Не зупиняйся. Твори. Не забивай собі голову зайвим – просто працюй і йди вперед.

– Яку найбільшу перемогу Ви вважаєте своєю зараз?

Те, що я не повернулася назад і не кинула музику. У найважчий момент я могла зупинитися, але продовжила – і це для мене справді важливо.

Попри конфлікт із продюсером, втрату прав на найвідомішу пісню та складний шлях заново, Просто Endji продовжує будувати власний музичний всесвіт –  чесний, емоційний і вільний від чужих рішень. Вона розпочала новий етап у своїй творчості, де кожна нота – її, кожне слово – прожите нею, а кожна пісня народжується без страху і тиску. І саме з цієї свободи формується її справжній голос, який уже знаходить свого слухача. Попереду – нові релізи, історії та, очевидно, найцікавіший розділ творчої біографії виконавиці.

До слова, Дорофєєва зізналася, що боялася писати пісні українською. Артистка пояснила, що натхнення черпала в піснях "Океану Ельзи".

Юлія Люшньова - pravdatutnews.com