Фото: DepositPhotos

Дофамін – це нейромедіатор, що запускає “систему винагороди” в нашому мозку. Викид цієї речовини відбувається, коли ми отримуємо приємні емоції чи досвід. Як наслідок ми відчуваємо задоволення і хочемо надалі повторювати дії, які призвели до цих відчуттів. Це й пояснює, чому його так часто називають “гормоном щастя” або “хімікатом задоволення”.

Проте це не стільки про саме задоволення, скільки про очікування нагороди. Він також відповідає за мотивацію та азарт. Наприклад, коли вам надходить сповіщення на телефон, миттєво підвищується дофамін, відчувається азарт. Мозок передчуває, що там буде щось цікаве: повідомлення, лайк, цікава новина. Чи коли ми купуємо щось імпульсивно онлайн. Найвищий рівень дофаміну ми відчуваємо, коли вибираємо товар і клікаємо на кнопку “Купити”, а не тоді, коли посилка нарешті приходить і ми тримаємо її в руках.

Дешевий vs Дорогий дофамін

За способом отримання дофамін умовно поділяють на два типи: “дешевий” (легкий) та “дорогий” (складний). Звісно, цей поділ є суто умовним, адже сам дофамін завжди однаковий — змінюється лише спосіб його отримання.

Дешевий дофамін — це про швидке та легке задоволення. Воно не потребує від нас жодних зусиль, але провокує яскраву емоційну реакцію. Це відбувається у відповідь на дрібні стимули: скролінг у соцмережах, відеоігри, споживання солодощів, фастфуду, алкоголю тощо. Проблема в тому, що цей ефект короткочасний. Хімічний сплеск відбувається миттєво, але так само швидко й зникає, викликаючи бажання отримати нову “дозу”. Мозок звикає до цього і з часом перестає реагувати на прості радощі життя. Буденні корисні справи починають здаватися нудними та нецікавими, іноді виникає відчуття порожнечі.

На противагу виступає дорогий дофамін — це вже про відкладене задоволення та роботу на перспективу. Він виділяється у відповідь на складні або творчі процеси і вимагає від нас дисципліни та зусиль. Наприклад: регулярний спорт, вивчення мов, читання книг, доведення до кінця робочих проєктів чи опанування нових навичок. Миттєвий результат відсутній, але у цьому й полягає його цінність. Викид хімічної речовини відбувається порційно, не виснажує нервову систему і залишає після себе глибоке відчуття гордості за власні досягнення. Мозок навчається фокусуватися, зникає фонова тривожність, а буденне життя знову набуває сенсу та яскравості.

Як зародився тренд на дофаміновий детокс

Уже кілька років у соцмережах активно тримається тренд на “дофаміновий детокс”. Він ґрунтується на тому, що сучасна людина отримує забагато швидкого задоволення, яке погано впливає на наше самопочуття, увагу та поведінку, тому такий детокс здається нам вкрай необхідним. На тлі цього навіть виникли челенджі, у яких користувачі мінімізують час, проведений у соцмережах, відмовляються від фільмів, серіалів, музики чи алкоголю. Також популярною є практика, коли люди ставлять таймер і просто сидять, нічого не роблячи. Здебільшого це короткі паузи на 10 чи 30 хвилин посеред дня, щоб перезавантажитись. Проте є й ті, хто наважується на масштабніші експерименти, повністю ізолюючи себе від будь-якої стимуляції на 24 години. Вони переконані, що це допоможе їм позбутися “дофамінової залежності” та стати більш зосередженими й продуктивними у буденних справах.

 Чи можна бути залежними від дофаміну?

Термін “дофаміновий детокс” або “дофамінове голодування” ввів психіатр із Каліфорнії Камерон Сепа. Проте сам лікар казав, що не варто сприймати цей термін занадто буквально:

Назва — дофамінове голодування — дещо неправильна. Це радше стимуляційне голодування. Але назва досить добре працює. Дофамін — це просто механізм, який пояснює, як залежності можуть посилюватися, і створює влучну назву. Назву не слід сприймати буквально.

Насправді ідея детоксу зводиться до того, що іноді треба уповільнитись. Коли ми зменшуємо темп і вчимося помічати прості речі, нам стає набагато легше контролювати імпульсивну поведінку. Однак цю ідею значно спотворили. Згадаймо навіть тренд на повну ізоляцію на добу. Люди буквально закликають один одного до реального голодування, сподіваючись позбутись “залежності від дофаміну”.

Але правда полягає в тому, що людина не може бути залежною від дофаміну, адже це частина нас. Мозок виробляє його для того, щоб ми могли елементарно підвестись із ліжка, рухатись та мислити.

Водночас, через надлишок дешевого дофаміну ми можемо розвинути неабияку залежність від дій чи речовин, які спричиняють неприродно великий викид цієї речовини. Поступово це змінює роботу нашого мозку.

Не варто відмовлятись абсолютно від усіх речей, які приносять вам задоволення. Натомість доцільно внести впорядкованість у своє життя, але поступово. Важливо знайти баланс між “легким” та “складним” задоволенням. Спочатку може бути складно, але згодом ви побачите приємний результат, який поверне вашому буденному життю його справжню яскравість та смак.

Ангеліна Фурман (практикантка) – pravdatutnews.com