Фото: Depositphotos
Тривала самотність тісно пов’язана з підвищеним ризиком розвитку деменції, тоді як періодичне відчуття самотності не має такого впливу. Про це свідчать результати масштабного дослідження, яке охопило два десятиліття спостережень, пише The Independent.
Самотність теж буває різною
Попередні дослідження свідчать, що самотність може посилювати симптоми деменції. Водночас досі недостатньо зрозуміло, наскільки сильною має бути соціальна ізоляція, щоб завдати найбільшої шкоди.
У новому дослідженні взяли участь 3777 людей віком від 65 років. Науковці розподілили їх на три групи залежно від того, як часто вони відчували самотність: ніколи, час від часу або постійно. Протягом наступних 20 років дослідники оцінювали ризик розвитку деменції.
З’ясувалося, що частота розвитку деменції суттєво відрізнялася між цими групами. Серед людей, які ніколи не відчували самотності, цей показник становив 33,1%, тоді як серед тих, хто потерпав від хронічної самотності, – 49,1%.
Порівняння результатів показало, що люди з хронічним відчуттям самотності мали майже на 40% вищий ризик розвитку деменції, ніж ті, хто ніколи не почувався самотнім. Водночас періодичне відчуття самотності не мало статистично значущого зв’язку з підвищенням ризику захворювання. Результати дослідження опубліковано в журналі Aging & Mental Health.
Отримані дані ставлять під сумнів припущення, що будь-який досвід самотності однаково небезпечний для когнітивного здоров’я.
"Це розмежування має вирішальне значення. Більшість людей у певний момент свого життя відчувають самотність, але саме тоді, коли вона стає хронічною та тривалою, може зрости ризик розвитку деменції", – зазначила Карін Перес, одна з авторок дослідження з Центру здоров’я населення Бордо у Франції.
Чому самотність погіршує здоров’я
Науковці припускають, що хронічна самотність може спричиняти тривале запалення в організмі через постійну активацію механізмів реагування на стрес та імунних процесів.
"Вона також пов’язана з недостатньою фізичною активністю та нездоровим харчуванням, що сприяє розвитку серцево-судинних захворювань і діабету – обидва стани є чинниками ризику деменції. Крім того, брак соціальних контактів обмежує когнітивну стимуляцію, а невирішений соціальний стрес з часом призводить до накопичення біологічного зношення організму", – пояснила Перес.
Родина не завжди рятує від самотності
Дослідження також засвідчило, що хронічну самотність можуть відчувати навіть люди, які живуть із партнерами або у великих сім’ях. Майже 30% учасників із цієї групи не жили самі.
"Це свідчить про те, що така вразливість може бути пов’язана також із незадовільними стосунками, тягарем догляду за іншими або відсутністю змістовних занять", – пояснила провідна авторка дослідження Іванна Саймон.
Вона наголосила, що медичні працівники, соціальні служби та представники влади не повинні оцінювати соціальні ризики виключно за умовами проживання людини. Важливо також враховувати її власне відчуття зв’язку з іншими людьми та самотності.
Дослідники закликають застосовувати комплексний підхід до подолання хронічної самотності та профілактики деменції.
"Оскільки деяким ситуаціям, що спричиняють самотність, потенційно можна запобігти або змінити їх, це може стати важливою мішенню для втручань, спрямованих на підтримку здорового когнітивного старіння", – підсумували науковці.
Юрій Никорак, pravdatutnews.com






