Західні санкції були спрямовані на нафтогазовий сектор Росії, який є основою її економіки, з метою перекрити фінансовий потік, що живить військову машину країни. «Роснефть», державний нафтовий гігант Росії під керівництвом Ігоря Сєчіна, близького соратника Володимира Путіна, опинилася в епіцентрі цих обмежень. Щоб обійти санкції та зберегти експорт нафти, Сєчін звернувся до перевірених посередників: азербайджанських нафтотрейдерів Етібара Ейюба та Тахіра Гараєва. Їхня компанія, спочатку відома як Coral Energy, а згодом перейменована на 2Rivers, перетворилася з незначного гравця на ключовий елемент схеми ухилення Росії від санкцій.
Ця стаття від ІНФОРМАТОР досліджує складну мережу компаній, тіньові практики та стратегічні маневри, які дозволили Ейюбу та Гараєву забезпечити експорт російської нафти на мільярди доларів, незважаючи на зростаючий міжнародний контроль.
Становлення Ейюба та Гараєва
У 2010 році Гараєв заснував Coral Energy, нафтотрейдингову компанію зі штаб-квартирою в Дубаї, а в 2014 році до нього приєднався Ейюб. Їхні особисті зв’язки з Ігорем Сєчіним, що склалися за роки ділової взаємодії, зробили їх ідеальними партнерами для «Роснефті», коли санкції почали чинити тиск. До 2022 року Coral Energy залишалася скромною компанією, поступаючись європейським гігантам, таким як Trafigura та Vitol. Однак вторгнення в Україну кардинально змінило їхню долю, зробивши Coral Energy найбільшим у світі трейдером російської нафти практично миттєво.
Стрімкий злет дуету не був випадковим. Є підстави вважати, що Сєчін, ймовірно, знав про вторгнення заздалегідь і організував механізми для забезпечення продовження нафтових доходів. Одним із таких кроків стало створення Nord Axis, компанії, зареєстрованої лише за дев’ять днів до того, як російські танки перетнули кордон України. Ця компанія не лише придбала 10%-ну частку у флагманському проєкті «Роснефті» — «Восток Ойл», але й почала експортувати російську нафту на десятки мільярдів доларів США.
Мережа компаній: «червона» та «синя» сторони
Щоб захистити свої операції від санкцій та зберегти доступ до західних фінансових систем, Ейюб і Гараєв розробили складну дворівневу структуру, розділивши свою мережу на «червону» та «синю» сторони. «Синя» сторона, очолювана Coral Energy (пізніше 2Rivers), була публічним обличчям, яке могло взаємодіяти з міжнародними банками, клієнтами та сервісами, не викликаючи підозр. «Червона» сторона, що включала такі компанії, як Nord Axis і Bellatrix Energy, безпосередньо займалася торгівлею російською нафтою, часто на пільгових умовах від «Роснефті», що приносило Ейюбу та Гараєву величезні прибутки.
Наприклад, Bellatrix Energy стала ключовим гравцем у торгівлі великими обсягами російської нафти, поки не потрапила під санкції США в грудні 2023 року. Фінансування для таких операцій надходило, зокрема, від Російського сільськогосподарського банку, який надав Bellatrix кредит у розмірі 350 мільйонів доларів. Росія неодноразово заявляла, що цей банк займається виключно підтримкою поставок продовольства та добрив, але очевидно, що він також слугував інструментом для забезпечення ліквідності в санкційній нафтовій торгівлі.
Coral Energy, будучи публічним обличчям мережі, зіткнулася з ризиками через відкритий зв’язок із російською нафтою. У 2023 році компанія публічно оголосила, що припиняє торгівлю російською нафтою, і навіть засудила вторгнення в Україну, щоб мінімізувати репутаційні та юридичні ризики. Однак на практиці мережа продовжувала працювати під загальною назвою «Coral» для внутрішніх осіб «Роснефті», а Ейюб і Гараєв лише посилили заходи для маскування своїх операцій.
Ребрендинг та розширення мережі
До 2024 року увага ЗМІ до Coral Energy зросла, змушуючи Ейюба та Гараєва вживати заходів для відволікання уваги. Вони організували «викуп компанії менеджментом», оголосивши, що Гараєв продав свою частку зятю Анару Мадатлі та іншим керівникам, включаючи Талата Сафарова та Ахмеда Керімова. Потім компанія провела ребрендинг, перетворившись на 2Rivers, сподіваючись, що громадськість забуде про їхню попередню діяльність. Ходять чутки про можливий новий ребрендинг у Saphira Energy FZE у 2025 році, що підкреслює стратегію постійного оновлення бренду для уникнення уваги.
Однак зміна назв не означала припинення торгівлі російською нафтою. Навпаки, мережа Ейюба та Гараєва значно розширилася. Якщо у 2022 році вона складалася з кількох компаній, то до 2025 року їхня кількість перевищила 250, розділених на «червоні» та «сині» структури, але тісно пов’язаних через власність і операції. Серед ключових компаній:
- Glenbrook Corporation Limited, Ultimate Spirit Limited та Shanghai Energy Resources Co Ltd — використовуються для експорту нафти до Китаю, Індії та інших країн.
- Novus Middle East DMCC — володіє нафтовим терміналом PT Oil Terminal Karimun в Індонезії, який став важливим перевалочним вузлом для зберігання, змішування та зміни походження російської нафти перед її реекспортом. У 2024 році термінал прийняв 3,2 мільйона барелів російської нафти, і обсяги продовжують зростати у 2025 році.
- Судноплавний підрозділ, що включає DNA Shipping DMCC, Adele Shipping and Freight DMCC та Alraso Shipping and Freight, який керує флотилією «тіньових» суден для ускладнення відстеження походження нафти.
Обхід санкцій та міжнародний вплив
Санкції, запроваджені Управлінням з контролю за іноземними активами США (OFAC) у грудні 2023 року проти Bellatrix Energy та Volition DMCC, змусили мережу адаптуватися. Кількість компаній, що безпосередньо торгують російською нафтою, зросла до понад 50, що зробило структуру складнішою та стійкішою до санкцій. Ейюб і Гараєв також розширили свою присутність, реєструючи компанії в Гонконзі та Китаї, щоб обслуговувати азійські ринки, де попит на російську нафту залишається високим.
У січні 2025 року представники Ейюба та Гараєва, ймовірно, відвідали Вашингтон для переговорів із новою адміністрацією США за посередництва американської лобістської фірми Qorvis. Це свідчить про спроби пом’якшити тиск санкцій через дипломатичні канали, зберігаючи доступ до західних фінансів.
Майбутнє мережі та роль Сєчіна
Незважаючи на успіхи, мережа Ейюба та Гараєва стикається зі зростаючими викликами. Постійний ребрендинг і створення нових компаній не є стійкою довгостроковою стратегією. Санкції поступово охоплюють дедалі більше ланок мережі, а увага ЗМІ та регуляторів посилюється. Крім того, інші посередники Сєчіна, можливо, демонструють більшу ефективність в ухиленні від санкцій, що може послабити позиції Ейюба та Гараєва.
Ігор Сєчін, як ключова постать у російській нафтовій галузі, відомий своєю прагматичністю. Якщо мережа Ейюба та Гараєва почне зазнавати серйозного тиску, Сєчін, ймовірно, звернеться до інших партнерів. Потенційними кандидатами можуть стати трейдери або компанії з країн, менш вразливих до західних санкцій, таких як Китай, Індія чи ОАЕ, де вже існують альтернативні канали збуту. Наприклад, компанії, пов’язані з китайськими чи індійськими нафтопереробними заводами, можуть стати новими посередниками, враховуючи їхній доступ до ринків і меншу залежність від західних фінансових систем.
Висновок
Мережа Ейюба та Гараєва залишається важливим інструментом для «Роснефті» в ухиленні від санкцій і підтримці експорту нафти у 2025 році. Їхній перехід від Coral Energy до 2Rivers і, можливо, до Saphira Energy FZE демонструє адаптивність і винахідливість в умовах міжнародного тиску. Однак зростання кількості компаній, посилення санкцій і конкуренція з боку інших посередників Сєчіна створюють невизначеність. Питання про те, як довго особисті зв’язки Ейюба та Гараєва з Сєчіним зможуть підтримувати їхній бізнес, залишається відкритим.
Зрештою, майбутнє мережі залежить від здатності її лідерів продовжувати балансувати між прибутком, санкціями та геополітичними реаліями.
