Спорт завжди був важливою частиною життя людей. Це не тільки фізична активність, а й відображення цінностей суспільства. Багато століть він залишався переважно «чоловічою» сферою. Хоча ситуація поступово змінюється, проблема гендерної нерівності у спорті досі залишається актуальною.

Історично склалося так, що жінкам відводилася пасивна роль у спорті. Їхні можливості для занять спортом були обмежені, а досягнення часто недооцінювалися. Стереотипи про те, що спорт – це не жіноча справа, глибоко укорінилися в суспільній свідомості.

Гендерна рівність у спорті – це не просто питання справедливості. Це питання доступу до можливостей, здоров'я та самореалізації. Спорт має бути доступним для всіх, незалежно від статі.

Актуальність теми для українського суспільства

Хоча українки досягають значних успіхів у різних видах спорту, вони все ще стикаються з багатьма перешкодами. Стереотипи, недостатнє фінансування та дискримінація – це лише деякі з них.

Голова комісії "Жінки в спорті" Лариса Заспа у коментарі для ПравдаТУТ News розповіла:

Не зважаючи на те, що Олімпійські ігри в Парижі 2024 стали першою в історії Олімпіадою, на якій було досягнуто повного гендерного паритету у представництві спортсменів і спортсменок і збірна України була представлена збалансованим складом і здобули однакову кількість олімпійських медалей,  питання гендерної  рівності у залишається  актуальним. Стереотипи про «чоловічі» та «жіночі» види спорту, цей поділ не лише звужує можливості для самореалізації, а й створює нерівні умови для їхнього розвитку.

Голова комісії закликає привертати більше уваги до жіночого спорту, висвітлювати досягнення спортсменок, щоб суспільство знало про досягнення і щоб діти та батьки при виборі виду спорту були неупереджені.

Як зауважила Лариса Заспа, важливим питанням є також низьке представництво жінок на менеджерських посадах у галузі спорту. Кількість  жінок-тренерок, які працюють  в різних видах спорту є непропорційно низькою в співвідношенні з чоловіками і вони зазвичай обіймають посади помічників тренерів.

Жінки та чоловіки мають мати рівні можливості представництва  у всіх видах спорту, так і поза його межами, - підсумувала вона.

Гендерна нерівність у тренерській роботі та на керівних посадах в Україні

У спортивній сфері також помітна гендерна нерівність у тренерській роботі. Переважно тренерські посади займають чоловіки. Жінок-тренерок більше можна зустріти в таких видах спорту, як танці, гімнастика, фігурне катання та кінний спорт. Вони здебільшого працюють із жінками, підлітками та дітьми на місцевому та регіональному рівнях. Однак у професійному спорті жінки-тренерки трапляються дуже рідко, а якщо й працюють зі спортсменами високого рівня, то часто лише як помічниці чоловіків-тренерів.

Дослідження, проведені в рамках реалізації Проекту ҐОБ, показали, що у дитячо-юнацьких спортивних школах  чоловіки значно переважають серед тренерів: у Кіровоградській області їх 75% у літніх олімпійських видах спорту, 89% — у неолімпійських і 71% — у спорті для людей з інвалідністю. У Харківській області частка чоловіків-тренерів становить 68%, а у Дніпропетровській — 80%.

Домінування чоловіків серед тренерів може знижувати мотивацію дівчат відвідувати спортивні школи. До цього додаються психологічні бар’єри, ризик сексуальних домагань та брак жіночих прикладів успішної кар'єри у спорті.

Крім того, жінок мало на керівних посадах у спорті. Наприклад, серед вищого керівництва Міністерства молоді та спорту України є лише одна жінка. Інформація про жінок на рівні департаментів чи відділів недоступна.

Гендерний розрив у зарплатах

Незважаючи на численні спроби ліквідувати гендерну нерівність в оплаті праці, у більшості спортивних дисциплін ця проблема все ще існує.

У систематичному огляді 2010-2023 років, опублікованому у медіа “R:Ed”, проаналізували гендерні диспропорції в різних видах спорту. Для збору інформації використовувалися академічні бази даних.

Результати показали, що у спорті існує значна гендерна диспропорція в оплаті праці. Залежно від виду спорту чоловіки заробляють у середньому на 20-30% більше, ніж жінки.

Футбол демонструє найбільший розрив в оплаті праці. Гравці-чоловіки можуть заробляти у 500 разів більше, ніж їхні колеги-жінки.

Прикладом є порівняння призових фондів:

• Чоловічий Чемпіонат світу з футболу має фонд у сотні мільйонів доларів,
• У жіночому Чемпіонаті світу цей фонд значно менший.

Яка ситуація із зарплатами в Україні? На сайті Державної служби статистики України опублікували дані про різницю в оплаті праці між жінками та чоловіками за період 2015-2021 роки. Майже у всіх видах діяльності середньомісячна зарплата жінок є меншою, ніж чоловіків. Проте найбільший розрив зафіксували саме у розділі “Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок”, він склав 34,8%.

У всіх областях, де проводили гендерний бюджетний аналіз у сфері фізичної культури та спорту, виявлено розрив в оплаті праці між чоловіками та жінками саме на тренерських посадах. Наприклад, у 2015 році в Харківській області тренери ДЮСШ отримували на 50% більше, ніж тренерки. Це було зумовлено різницею в оплаті праці залежно від категорії та звання тренерів (Проєкт ГОБ, Харків, 2016, 84).

Як у спорті сексуалізують жіноче тіло

Сексуалізація жіночого тіла є поширеною тенденцією в усьому світі, найчастіше вона зустрічається у рекламі, де шляхом об’єктивізації жінок, залучають чоловічу аудиторію. Ця проблема проникає в усі сфери життя, включно зі спортом.

Сексуалізація жінок у спорті — це явище, коли увага до зовнішнього вигляду спортсменок переважає над їхніми професійними досягненнями. Це не просто питання естетики, а серйозна проблема, яка відображає глибоку нерівність у ставленні до жінок та чоловіків у спортивній сфері. Одним із найяскравіших прикладів об’єктивації жінок у спорті є спортивна форма, яка часто проектується з акцентом на зовнішню привабливість, а не на зручність чи функціональність.

Так у 2021 році аматорський клуб із Черкас представив домашню форму для жінок:

Звичайно, ця форма не призначена для гри на футбольному полі, проте є прикладом використання жіночого тіла для зацікавлення чоловіків.

Проте у професійному спорті, попри сучасні тенденції до забезпечення рівності та комфорту для всіх спортсменів, досі широко поширена практика створення жіночих костюмів, які більше орієнтовані на “естетику та красу”, ніж на функціональність та безпеку.

Спортсменки по всьому світу успішно боряться за можливість носити комфортну та практичну форму:

1. Німецька збірна з гімнастики на Олімпіаді-2020 (Токіо)

Гімнастки Німеччини (зокрема Сара Восс) вирішили виступати у повністю закритих комбінезонах замість традиційних купальників із відкритими ногами. Вони заявили, що таким чином протестують проти сексуалізації у спорті та хочуть показати, що жінки можуть вибирати те, у чому почуваються комфортно.

2. Збірна Норвегії з пляжного гандболу (2021)

На Чемпіонаті Європи жіноча команда Норвегії відмовилася носити бікіні, як того вимагали правила, і виступила в шортах. За це їх оштрафували на 1500 євро. Однак цей випадок викликав міжнародний резонанс, і навіть співачка Pink запропонувала оплатити штраф. Згодом Міжнародна федерація переглянула правила.

3. Серена Вільямс та її костюм-кетсьют (2018)

На турнірі "Ролан Гаррос" Серена Вільямс виступила у чорному облягаючому костюмі-кетсьюті, розробленому для підтримки кровообігу після пологових ускладнень. Організатори турніру заборонили такий одяг на майбутніх змаганнях, заявивши, що він "не відповідає традиціям тенісу". Це викликало хвилю критики через обмеження прав спортсменок на комфортну форму.

4. Протест англійських футболісток проти білої форми (2022)

Жіноча збірна Англії з футболу виступила проти вимоги носити білу форму через дискомфорт під час менструації. Згодом футбольна асоціація погодилася змінити колір форми на більш практичний.

Сексуалізація суперечить принципам рівності та свободи вибору. Спортивна форма має відповідати потребам комфорту та спортивних вимог, а не диктуватися гендерними стереотипами чи комерційними інтересами.

Гендерні упередження та сексуальні домагання до спортивних журналісток

Річард Дайч, американський спортивний журналіст,  висвітлює світ жінок-спортивних репортерів, багато з яких стикаються з переслідуваннями з боку гравців і тренерів у сфері спортивної журналістики. В одній із своїх статей він змалював невтішну реальність, у якій жінки-репортери змушені відчувати небезпеку в середовищі, що часто не має належних механізмів для їхнього захисту.

Ця проблема містить знайомі риси, характерні для випадків сексуальних домагань: атмосфера безкарності, де жертви частіше мовчки терплять, ніж отримують справедливість.

Журналістки, опитані Дайчем, розповідали про непристойні коментарі в роздягальнях, образливі висловлювання на аренах і небажані запрошення до готельних номерів, які вони отримували під час репортажів. Крім того, вони нерідко стикалися з обмеженим доступом до інформації та ігноруванням своїх скарг.

За даними опитування 2014 року серед жінок-журналістів, 64,8% з 921 респондентки зазнавали залякувань, погроз або жорстокого поводження на роботі чи в полі. У спортивній журналістиці існує особливо токсична тенденція змушувати жінок-репортерів замовчувати випадки сексуальних домагань.

В Україні проблема сексуальних домагань та гендерного насильства в спорті не є темою для публічного обговорення.

Крім цього, українські жінки, які працюють у сфері спортивної журналістики, часто стикаються з упередженим ставленням і гендерною дискримінацією. Одним із яскравих прикладів стала ситуація, що відбулася у травні 2018 року. Головний редактор журналу «Футбол» Артем Франков дозволив собі зробити принизливе публічне сексистське висловлювання, поставивши під сумнів професійність і здатність жінок працювати спортивними журналістками.

Як Україна змінює спорт для жінок

Гендерна нерівність у спорті залишається серйозною проблемою, проте в Україні спостерігаються значні успіхи у боротьбі за рівні можливості. В останні роки ця тема набуває все більшого суспільного розголосу, а на державному рівні впроваджуються конкретні ініціативи.

Незважаючи  на те, що більше 100 років пройшло як жінки здобули права приймати в Олімпійських іграх і за цей час відбувся великий прогрес у сфері прав жінок,  ще багато років потрібно працювати, щоб досягти рівних можливостей. Повині бути застосовані на державному рівні гендерно орієнтований підхід в галузі фізичної культури і спорту, проводити просвітницькі компанії з метою усунення гендерних стереотипів. Гендерна рівність є центральною темою Порядку денного 2020+5, - зазначає голова комісії "Жінки в спорті" Лариса Заспа.

Зміцнення лідируючих позицій жінок у спорті - мета гендерної політики НОК України.

Комісія «Жінки в спорті» НОК України  працює в цьому напрямку і вже затвердила  план заходів на 2025 рік.  Щоб щось змінюватись важливо діяти, впроваджувати сучасні зміни, організовувати освітні компанії та створювати сприятливе середовище для жінок у спорті і не тільки. Мати однакові можливості, права та обовʼязки, це і означає -гендерна рівність.

Олена Стебніцька - pravdatutnews.com