Гордий батько не стримував сліз. Фото: скрін із відео

Його історія — це лаконічна, проте щира, зі сльозами на очах, розповідь Радіо Свобода про вибір, який робиться серцем, і про батьківську гордість, змішану з тривогою.

💬 Сказав постфактум

Юрій Єхануров, прем’єр-міністр України у 2005–2006 роках, не стримував емоцій, коли говорив про рішення свого сина. Дмитро, 50-річний чоловік із досвідом роботи у сфері інформаційних технологій та Центрі протидії дезінформації при РНБО, самостійно вирішив піти до війська, не радячись із родиною.

Він просто сказав, що написав заяву і чекає визначення підрозділу, — згадує Єхануров.

Батько дізнався про це вже постфактум. Родина не відмовляла — лише підтримала. Дмитро починав службу як лейтенант, а нині має звання капітан. Його напрям — радіоелектронна боротьба (РЕБ), де він працює під командуванням відомого офіцера “Мадяра”, який очолює Сили безпілотних систем.

⚙️ Служба серед “Птахів Мадяра”

Підрозділ, у якому служить Дмитро Єхануров, відомий своїми точними ударами дронів і високими технологічними рішеннями. Сам “Мадяр” неодноразово заявляв, що після війни українцям доведеться жити в новій реальності — без ілюзій про повернення до “мирного життя” у старому форматі.

“Ми залишатимемось потенційною ціллю для російських спецслужб, але це не зупиняє нашу роботу”, — казав він.

Саме такі підрозділи сьогодні формують нову армію України — технологічну, гнучку, мотивовану. Історія Дмитра Єханурова — приклад того, як люди з цивільних професій стають частиною цієї трансформації.

❤️ Батьківська гордість і тривога

Юрій Єхануров не приховує, що переживає за сина щодня, але водночас пишається його вибором.

Я хвилююся, але не маю права його зупиняти. Це його рішення, його шлях, — каже він.

Для багатьох українців ця історія стане одним із символів справжньої відповідальності — коли навіть діти колишніх високопосадовців не шукають привілеїв, а йдуть захищати країну.

На тлі війни, коли частина політичних родин намагається вберегти своїх дітей від фронту, приклад Єханурових звучить особливо сильно. Це історія про чесність, вибір і людяність, яка нагадує: війна торкнулася кожного, незалежно від статусу чи минулого.

Син колишнього прем’єра служить там, де вирішується майбутнє України — у підрозділі, що веде боротьбу технологіями, дронами й розумом. А його батько, Юрій Єхануров, говорить про це не як політик, а як батько, який гордиться і водночас молиться за сина.

Юрій Никорак, pravdatutnews.com