Фото: Mesner et al. / Nature, 2026

Заражені ВІЛ імунні клітини під час контакту зі здоровими можуть змінювати їхню внутрішню сигналізацію так, що ядерні пори стають більш проникними для вірусу. Це частково пояснює, чому в організмі ВІЛ швидко поширюється, хоча в лабораторних умовах неактивні клітини заражаються значно складніше.

Про це йдеться у дослідженні, опублікованому в журналі Nature.

Чому це досліджували?

У людей із ВІЛ-інфекцією часто виявляють неактивні Т-лімфоцити, які вже містять вірус. Водночас у лабораторії такі «сплячі» клітини зазвичай погано заражаються. Це й стало ключовим питанням для науковців: як саме вірус ефективно поширюється в живому організмі.

Як проводили експерименти?

Дослідники працювали з культурами Т-лімфоцитів і ВІЛ, відстежуючи:

• кількість заражених клітин
• вірусне навантаження
• механізми контакту між клітинами

проникнення вірусу всередину клітин за допомогою мікроскопії надвисокої роздільної здатності

Вони спостерігали, як інфіковані та здорові клітини взаємодіють між собою, і як це впливає на подальше зараження.

Що з’ясували вчені?

Результати показали, що контакт із зараженою клітиною змінює внутрішні сигнальні процеси у здоровій Т-клітині. Зокрема, впливає на ферменти, які регулюють відкриття і закриття ядерних пор — «воріт» у ядро клітини.

Через це ядерні пори стають більш проникними, і вірус отримує легший доступ до генетичного матеріалу клітини.

Дослідники також встановили, що ключову роль у поширенні вірусу відіграє саме безпосередній контакт між клітинами, а не лише вільні вірусні частинки.

Як вірус обходить захист клітин?

Виявилося, що модифікації вірусних білків на поверхні інфікованих клітин можуть впливати на передачу вірусу між Т-лімфоцитами. У деяких випадках це навіть блокує передачу, але за інших умов контакт, навпаки, підвищує сприйнятливість здорових клітин до інфекції.

Що це означає?

Автори дослідження припускають, що в організмі активні імунні клітини можуть поглинати вірус, а потім переходити у стан спокою, одночасно змінюючи поведінку інших клітин і підвищуючи їхню вразливість до зараження.

Це може пояснювати різницю між поведінкою ВІЛ у лабораторних умовах і його швидким поширенням в організмі людини.

До слова, мозок під наркозом продовжує обробляти мову та звуки — нові дані нейронауки.

Юрій Маркевич – pravdatutnews.com