Фото: Pexels

Науковці зі Швейцарської вищої технічної школи Цюриха (ETH Zurich) створили невеликих роботів, які рухаються завдяки живій м’язовій тканині. Вони здатні стрибати, плавати, пересуватися поверхнею та хапати предмети.

Про це пише Swissinfo.

Як працюють біороботи

Раніше м’язова тканина, вирощена в лабораторії, скорочувалася недостатньо сильно, щоб забезпечувати помітні рухи роботів. Тому дослідники вирішили змінити підхід до її створення.

Науковці спроєктували м’язову тканину з клітин мишей і м’який каркас із гідрогелю як єдину систему. Спочатку її форму змоделювали на комп’ютері, а потім виготовили каркас за допомогою 3D-друку.

Спеціальний алгоритм допоміг визначити конфігурацію, за якої скорочення м’язів забезпечує найбільший механічний ефект. У результаті створені приводи завдовжки близько 1,5 сантиметра змінюють форму до 11 разів ефективніше, ніж попередні системи з порівнянною кількістю м’язової тканини.

Під час стрибка робот піднімається приблизно на п’ять міліметрів — це близько третини його довжини. Версія, яка пересувається бігом, розвиває швидкість 6,2 міліметра за секунду. За співвідношенням швидкості до розміру тіла це найкращий результат серед раніше відомих біороботів такого типу.

Чому технологію поки не можна використовувати повсюдно

Попри успішні результати, розробка ще далека від практичного застосування за межами лабораторій. Живі м’язи потребують поживного розчину, який підтримує їхнє функціонування.

Для створення більших біороботів дослідникам необхідно розробити штучну судинну систему. Вона має забезпечувати доставлення кисню та поживних речовин до тканин і виведення продуктів обміну.

Результати дослідження опублікували в науковому журналі Nature Communications. Робота демонструє, як поєднання біології, матеріалознавства, комп’ютерного моделювання та робототехніки може допомогти створювати системи, що рухаються завдяки живим тканинам.

До слова, ШІ розробив віруси для лікування інфекції: їх уперше ввели людині.

Софія Сімонова - pravdatutnews.com