У перемозі України переконані 95 відсотків наших громадян.

На першому місці в українців зараз — віра в перемогу. Від початку війни вона зросла. Якщо в січні трохи більше 50 відсотків українців вірили, що армія може дати відсіч ворогу, то в квітні їх стало 95, - каже засновник та керівник cоціологічної групи "Рейтинг" 44-річний Олексій Антипович.

Нація одностайно позитивно та войовниче налаштована на майбутнє України. Майже третина вірять, що для перемоги потрібно два-три тижні. Стільки ж — що кілька місяців. Зросла кількість людей, які вважають, що для подолання ворога знадобиться від кількох місяців до року.

Змінилася самооцінка українців. Знизився рівень комплексу меншовартості. До війни чимало людей соромилися визнавати себе українцями, не бажали спілкуватися українською й пасували перед росіянами за кордоном. Бути українцем зараз — престижно. Не лише в Україні, а й за кордоном.

Соціологічна група провела опитування — яке місце займає наша держава серед інших європейських країн.

Якщо колись 10 відсотків називали себе лідерами в Європі, то зараз так думає третина. Як колись, так і зараз 40 процентів українців вважають себе середняками. Раніше половина наших громадян називали Україну аутсайдеркою на тлі інших європейських держав, зараз із цим згодні лише 15 відсотків.

Зросла готовність чинити опір. Зібраність у кулак сили й волі. Кожен на своєму місці працює на перемогу. Хтось волонтерить чи плете маскувальні сітки, хтось — в армії й теробороні, хтось чинить інформаційний спротив чи допомагає грішми. Тільки кожен п'ятий українець не може допомагати. Переважно — це люди літнього віку й жінки.

Немає розколу в суспільстві. Колись ділили Україну, як кому заманеться — на чотири регіони, на вісім чи 10. Зараз таких відмінностей між українцями немає. Росія для всіх ворог. Окупант нас об'єднав. Тут немає різниці між думками чоловіків, жінок, молоді й середнього та старшого покоління. Мешканцями міст і сіл. Схід і захід нарешті разом. Це стосується й української мови, як єдиної державної. Також європейського вектору розвитку. 91 відсоток українців підтримує вступ України до Євросоюзу. Єдність виливається в спротив, який кожен чинить на своєму місці.

Так з цією війною говоримо про втрату роботи багатьма українцями, агресивність, апатію. Втім майже 80 процентів вважають, що державні справи в Україні рухаються в правильному напрямку. Традиційно українець критичний до влади.

Раніше понад 70 відсотків вважали владу неефективною. Тепер картина змінилася. Ми визнаємо, що є війна й величезні проблеми, одначе боремося, а отже, рухаємося в правильному напрямку.

Соціологи запитали в українців: що робитимете передовсім після війни?

Були відповіді — шукатиму нову роботу, отримаю другу освіту, заведу домашню тварину.

Втім найперша — поїду подорожувати Україною. Люди усвідомили себе українцями й хочуть заново відкрити свою землю. Це прекрасні показники. З ними ми без перемоги з війни не вийдемо. Питання тільки ціни й часу.

Чоловіки здебільшого залишилися в Україні. Виїхали переважно жінки й діти. Розбиті будинки, селища і міста...

На середину березня 40 відсотків наших земляків стверджували, що більше ніколи не відновлять стосунки з ними. Думаю, після злочинів рашистської орди в Маріуполі, Бучі й Бородянці ці показники зросли.

За даними соціологічної групи нині українці потребують допомоги й особливо від міжнародного співтовариства

Передовсім необхідна зброя. Довго говорили про закриття українського неба засобами країн — членів Північноатлантичного альянсу. Минув місяць і стало зрозуміло, що ніхто за нас не воюватиме. Дипломатична й гуманітарна підтримка — це добре. Але збройної — недостатньо. Українці вміють бути вдячними державам-партнерам. Серед найприхильніших до нас називають Польщу, Литву, Велику Британію й США. Нейтральними українці вважають Китай. Ворожими — Росію й Білорусь.

Якщо війна затягнеться на кілька років, то зміняться суспільні настрої.

Люди почнуть шукати себе в зміненому світі. Він буде не завжди приємний. Доведеться змінювати професію, місце проживання, терпіти матеріальні труднощі й неможливість спокійного життя.

Що важче нам дається перемога, то ціннішою вона буде. Більше цінуватиметься держава Україна. Кожен українець цінуватиме свою роль у цій битві за незалежність. Буде й частина розчарованих. Чому чоловіки зараз спокійніші? Бо вони можуть піти на війну й стріляти ворога. Чому жінки тривожніші? Тому що не всі з них можуть піти за чоловіками.

Серед українців зростає підтримка вступу до ЄС, свідчать дані оприлюдненого 5 квітня опитування соціологічної групи "Рейтинг". У перші дні війни відбувся ріст із 68 до 86 відсотків, на кінець березня — 91 процент. На початку відкритого наступу Росії підтримка входження України до Альянсу зросла з 62 до 76 відсотків, на кінець березня вона становить 68 відсотків. Наближається до довоєнних показників.

Це пошук захисту. Бажання посилення заради безпеки. Українець вступив би куди завгодно, тільки б урятуватися від окупанта. До НАТО нас зараз не беруть, а ЄС пропонує статус кандидата на членство. Хоча його набуття перспектива теж не миттєва, однак вона — ближча й реальніша. Зрозумівши, що НАТО не воюватиме за нас, українці стали стриманіші в ставленні до Альянсу.

95 відсотків жителів України вірять у перемогу над Росією. Віра ґрунтується не тільки на позитивних новинах, а й на тому, що кожен щось робить для перемоги.

83 відсотки громадян виступають за те, щоб українська була єдиною державною мовою в країні. Війна остаточно зняла мовне питання?

Ідеологічно питання української мови в Україні вирішене. Втім на побутовому рівні існуватиме ще довго. Будуть україномовні, російськомовні й двомовні українці.  Українська переважатиме в Україні. Носії російської живуть у Харкові, Донбасі, які зараз бомблять найбільше. Путін фізично винищив значну частину російськомовного населення, яку декларував захищати.

Злата Новосельська - pravdatutnews.com