Поршні від двигунів, металеві каркаси та безліч інших на перший погляд застарілих  і непотрібних залізяк  - усе це Андрій Риштун разом із однодумцями спершу вишукують в горах, а потім зносять додому. Таких деталей чоловік зібрав більше, ніж з десяти літаків часів Другої Світової.

Дослідник Андрій Риштун детально розповідає нам про кожен із своїх експонатів: «Є деталі, от припустимо, кисневий балон, на ньому чітко написана дата останньої поїздки 42-й рік, от вона є, відповідно літок впав десь за рік після того, бо якби його повіряли у 44-му, то можна сказати. Це є деталь парашутної системи, воно було отак на грудях, сюда кріпиться чотири ремні, коли ти хочеш зняти парашутну систему ти її так крутиш і ремні відщолкуються».

Дослідник розповідає: подібних експонатів у Карпатах багато, часом з пошуковими роботами допомагають місцеві, а інколи самим таланить натрапити на історичну знахідку.

«Як такої вони цінності не несуть, але вони для нас дорогі як пам’ять, кожна деталька пов’язана із конкретним літаком, конкретним походом, з конкретним місцем, на деяких місцях ми навіть встановлюємо пам’ятні знаки, якщо ми знаємо,хто там загинув», - Андрій Риштун, дослідник.

Рештки від сталевих птахів чоловік зберігає не лише в будинку, а й на вулиці. Одразу на подвір’ї дослідника можна побачити два збережених двигуни.

«Таких двигунів було три, але один місцевий здали на металобрухт, ми врятували два і привезли сюди, якщо глянути на сам двигун, то ми бачимо, що тут в турках гвинта крутилися і тут був сам пропелер, який тягнув літак вперед, а це все є поршні, з циліндрами, можна бачити, як воно виглядало», - Андрій Риштун, дослідник. Є і на задньому подвір’ї чимало цікавинок, які б припали до душі авіазнавцю.

«Це є мішки з деталями, в кожному мішечку є підпис, щоб часом не забути, де «Юнкес» і так дальше, відповідно, якщо так глянути, то видно елемент вихлопної труби, така велика гарна деталь, це все в хаті тримати не будеш, є від генератора катушечка, таких деталей є дуже багато, з алюмінію, блок генератора, бензонасос, підшипники, чого тут тільки нема», - Андрій Риштун, дослідник.

Андрій Риштун разом із командою вирушають у такі пошукові походи не з комерційною метою, в пріоритетах у них – з’ясувати нові деталі зі сторінок історії. Загалом вдалося зібрати близько п’ятиста кілограмів металу. Усе ця приватна колекція незабаром стане музейними експонатами. Для майбутнього музею чоловік вже навіть виділив ділянку, поряд з подвір’ям, а також замовив спеціальний купол, де все це і розмістить.

Дослідник Андрій Риштун зазначає: «В мене не стоїть задача зробити ще один музей у Львові, на якому я буду водити туристів і заробляти гроші, вхід буде безкоштовним, це я роблю виключно для душі, для себе, бо мені цим цікаво займатися».
 
Запрацює для відвідувачів такий музей із приватної колекції авіаційних деталей до кінця року.

Авторка: Валерія Паненко