Молодий комбриг Габінет та мобілізовані 50+. Фото: скріншот із відео та Генштабу ЗСУ. Колаж: pravdatutnews.com

Типовий новоприбулий боєць у ЗСУ в 2026-му - це старший чоловік із певними захворюваннями, імовірно, "бусифікований". Так узагальнено описав цьогорічних мобілізованих командир 5-ї окремої важкої механізованої бригади підполковник ЗСУ Руслан  Габінет (Граніт) в інтерв'ю Радіо Свобода.

Коли сьогодні говорять про мобілізацію, то образ новоприбулого бійця вже не схожий на картину 2022 року, коли лави армії поповнювалися переважно молодими добровольцями, які самі приходили до військкоматів. Тепер, у 2026‑му, командири описують середньостатистичного мобілізованого як чоловіка старшого віку, часто з хронічними проблемами зі спиною чи колінами, іноді навіть «бусифікованого» — тобто привезеного примусово.

Але й серед таких є ті, хто, попри біль і втому, готовий навчатися, тренуватися й виконувати завдання. Комбриг Руслан Габінет згадує приклади 60-62-річних воїнів, які самі просили перевести їх із тилових підрозділів на бойові позиції й дуже гідно виконували обов’язки.

Водночас він визнає: стан здоров’я у більшості поганий, незалежно від того, чи це добровольці, чи ті, кого привезли з ТЦК. Є навіть бійці з ампутаціями, які все одно знаходять спосіб бути корисними. І тут питання не лише у фізичних можливостях, а й у тому, як люди самі подають себе: одні кажуть «я непридатний», інші — «я хочу, я піду».

Порівнюючи мобілізованих 2022 і 2026 років, він розповів, що різниця полягає в тому, що на початку посномасштабного вторгнення здебільшого люди приходили добровільно –  "мотивація тоді зашкалювала".

"У 2022 році, коли я був командиром батальйону, до мене зверталися бійці і казали: "А чому ми не можемо піти поштурмувати ту позицію? Ми знаємо, що там є противник". Я відповідав: "Не можна, у нас інше завдання". А вони: "А ми готові піти поштурмувати". Я кажу: добре, командир роти, давай замисел на ці дії, подивимося, як ти підготуєшся. Якщо підготуєшся – можемо проводити. І вони це реально робили", - каже військовий.

Тепер же багато хто хоче, щоб «за нього воював хтось інший». Це відображає втому суспільства, яке вже четвертий рік живе у війні. Люди стоять на позиціях по 200 днів, і природно, що вони прагнуть завершення війни, але бажають, щоб це зробив хтось інший.

Граніт каже, що в жодному разі не толерує фізичний вплив під час затримання військовозобов’язаних. Мовляв, буває, що привозять людину, і вже зрозуміло, що перше, чого він хоче, – піти в СЗЧ. 

Але чим це спровоковано? Тим, що у нас багато хто хоче, щоб за них хтось інший щось зробив. Усі розуміють, що люди на позиціях стоять по 200 днів, усі розуміють, що війна всіх втомила і що ми хочемо її закінчити. Ми хочемо, щоб вона закінчилась на наших умовах. Але щоб це зробив хтось інший, не я, - пояснив командир.

Габінет звертає увагу й на зміну ставлення цивільних: суспільство почало «не дуже привітно» дивитися на людей у піксельній формі. Він згадує знайомого воїна, який зазнав кількох поранень, але після смерті дружини й через необхідність виховувати дитину був змушений перевестися до ТЦК. Там він зазнав агресії цивільних, які відмовлялися показувати документи й навіть вступали у конфлікт.

Командир говорить і про контраст із тим, що відбувається на окупованих територіях: там мобілізація відбувається жорсткіше, людей фактично затягують під загрозою зброї. В Україні ж головна проблема — мільйони ухилянтів, і саме це, на думку керівника Офісу президента Кирила Буданова, є страшною правдою, яку треба змінювати.

Таким чином, портрет мобілізованого 2026 року — це не лише статистика, а й історії про старших чоловіків, які попри хвороби й втому залишаються на позиціях, про тих, хто втратив родину, але продовжує служити, і про суспільство, яке втомилося від війни, але мусить усвідомити: захищати країну — це не чиясь чужа справа, а спільна відповідальність.

Нагадаємо, раніше керівник Офісу президента України Кирило Буданов розповідав, що треба змінити в мобілізації.  Він пояснив, скасувати її неможливо, бо потрібно доукомплектовувати військо. Єдине, що можна спробувати насправді реформувати, - це прояви нелюдського ставлення до людей під час примусового приводу, але саме прояви нелюдського відношення, а не сам факт приводу. Бо є ж інша страшна правда - в нас мільйони людей ухилянти, - сказав голова ОП журналістам. 

Юрій Никорак, pravdatutnews.com