25 серпня у світі відзначають День фармацевтичного працівника. Офіційно свято було затверджено у Туреччи ні в 2009 році. Саме в Стамбулі була заснована Міжнародна фармацевтична організація, яка є партнером ВООЗ.  В Україні свято вперше відзначили 1999 року.

Журналісти ПравдаТУТ News поспілкувались із фармацевткою Оксаною Богонюк та дізнались про складнощі та особливості цієї роботи.

• Отож, що входить до обов’язків спеціаліста?

Фармацевти ‒ це перші спеціалісти, до яких звертаються пацієнти. До нас є найбільша довіра, тому що, в основному, коли людина хвора, вона не має часу або не хоче йти до лікаря і, відповідно, перше, що вона робить ‒ йде до аптеки. За статистикою 86% пацієнтів одразу звертаються в аптеку, а тоді вже йдуть до лікаря.

Основні наші обов'язки ‒ це надати фахове обслуговування пацієнту, визначити його проблему і зробити так, щоби йому стало легше. Тут дуже тонка межа між “продати ліки” і “відправити до лікаря”, важливо її ніколи не переходити.

• Про межу. Чого не мають права робити фармацевти?

Виконувати все, що просять люди (посміхається - ред.) 

Бувають різні випадки. Часто клієнти приходять міряти тиск і буває, що одразу просять вколоти препарати для його зниження. Або мають біль у спині, скажімо, і теж хочуть, аби ми зробили ін’єкцію.

Треба розуміти, що ми не лікарі і таку послугу не маємо права надавати, тому що це може загрожувати життю людини. Тобто, якщо з людиною щось трапиться або вона відчує себе гірше, то винними будемо ми. Загалом можемо надавати лише першу невідкладну допомогу і далі скеровуємо людей до лікаря, або викликаємо швидку медичну допомогу.

У мене якраз був такий випадок з жінкою. У неї були проблеми з тиском, як фахівець я знала, що можна б було зробити, і чим їй допомогти, але попри те, я не могла надати їй цю послугу, тому що, наприклад, не знаю як її організм відреагує на ці ліки і ін'єкції, можливо є якісь особливості, про які вона також не здогадується. Я запропонувала викликати швидку допомогу, проте пацієнтка відмовилася. Відповідно, ми вже нічого в цьому випадку не можемо зробити.

• Хто є найчастішими клієнтами аптеки? Якщо говорити про зріз часу до і після початку повномасштабної війни.

Якщо брати динаміку до війни і після її початку, то у 2022 році часто закуповувались старші люди, переважно вони брали звичайні заспокійливі. На третій рік війни, щоб придбати седативні препарати, приходять люди середнього віку або ж молодь. І молодь все частіше купує антидепресанти.

Звісно, серед покупців - багато військових. І з ними насправді сумна історія - адже переважно ці люди хочуть купити сильні знеболювальні препарати. Вони приходять за ними, але ми, на жаль, не можемо їх продати просто так, без рецепту. І тут ми, фармацевти, постаємо перед дуже складним рішеням. Адже, з одного боку, є закон. А з іншого людина, до прикладу, з ампутацією - а це уявіть які болі. 

• Мабуть ще одна болюча тема. Антибіотики… Чи правда, що українці люблять ними лікуватися - треба чи не треба?

О так, в Україні люди часто мають звичку лікуватись одразу антибіотиками. Знаючи це, ми спочатку запитуємо пацієнта, який в нього стан. Аналізуємо. І лише тоді вже дивимося, чи дійсно необхідний пацієнту антибіотик. До прикладу, якщо це не просто застуда, і в пацієнта було вже це захворювання, лікар виписував людині певні препарати, тоді ми можемо дати схожий антибіотик. Але зазвичай рекомендуємо порадитись із доктором, а не займатись самолікуванням. Бо, як я казала, часто в аптеку біжать “перед” лікарем, а не до…

• Чи є у фармацевтів “особливі” періоди, окрім відомих пересічним людям сезонів грипів і застуд?

Коли приходить весна-літо молодь переходить на більш зручний транспорт - самокати, скутери, велосипеди - і це часто стає причиною номер один травмувань. Відповідно, часто водії звертаються по допомогу саме до нас.

Був у мене випадок, коли в аптеку прийшли хлопець з дівчиною, вони впали з самоката. Я зупинила кров у неї, але довелось таки викликати швидку, аби дівчині зашили губу. Також звертався й кур’єр, який на скутері розвозив їжу, він також травмувався.

• Які загалом є виклики професії?

З початком війни дуже багато досвідчених фармацевтів повиїжджали, деякі з них повернулись, інші - ні. Сфера фармації потребує фахівців, діти, які зараз вчаться і стажуються, мають проблему з комунікацією, вони бояться, але це не їхня провина - ковід і дистанційне навчання даються в знаки. 

Добре, коли у мережах є навчальні аптеки, де новеньким допомагають, вчать їх. Це мінімізує стрес, на відміну від практикування одразу в аптеці.

Якщо говорити про вже працюючих спеціалістів, то одним із викликів є те, що ти ніколи не почуваєш себе повністю в безпеці. Зокрема, через людей, які є агресивними через прийом наркотичних речовин. У мене трапляються випадки з погрозами ‒ це дуже страшно. Ми працюємо до вечора і коли закриваєш аптеку, то залишаєшся сам на сам на вулиці, адже у нас немає охорони, є лишень тривожна кнопка всередині. І от цей момент, коли виходиш з роботи після погроз - це дуже стресово. 

Але є й діаметрально протилежні історії. За майже 8 років роботи маю багато своїх пацієнтів, одна з яких є старшою жінкою, вона завжди дзвонить до мене і консультується щодо препаратів і назначень лікаря, приходить, коли є лише я на зміні, і мені це дуже приємно- значить я на правильному шляху, бо довіра пацієнта і його здоров’я - це перше і найголовніше, що є в нашому фасі.

• Отже, якби можна було повернутися в часі, то професію би Ви не змінили?

Ні, як би важко не було, скільки би часу і терпіння вона не забирала, я точно знаю, що я на своєму місці, це моя професія, і цьому включно й люди, які приходять лише до мене і за моїми порадами.

Нагадаємо, Німеччина прийняла на лікування вже 1173 українських військових та цивільних