Краса завжди відігравала значну роль у житті людства. Вона надихала митців, поетів, філософів та просто звичайних людей. Проте уявлення про красу завжди змінювалися разом з історичними епохами, культурними особливостями та суспільними вподобаннями: те, що в одному столітті вважалося вершиною привабливості, в іншому могло сприйматися як вади. Від пишних форм античних богинь до вигострених стандартів доби Instagram — кожна епоха диктувала свої правила.

ПравдаТУТ News розповідає, як змінювались ідеали краси упродовж століть

Давній світ: Ідеали краси та моди Стародавнього Єгипту та Греції

Стародавній єгипет

Незважаючи на те, що Стародавній Єгипет був однією з найдавніших цивілізацій світу, а більшість населення становили землероби, єгиптяни уже тоді надавали великого значення гігієні та зовнішньому вигляду. Більшість з них милися, використовуючи мило з тваринного жиру та крейди. Чоловіки голили все тіло, але часто носили штучні бороди з овечої вовни, вони приховували неприємні запахи ароматичними мазями. Одяг виготовляли з простих лляних тканин, пофарбованих у білий колір. Чоловіки з вищих верств суспільства, як і жінки, носили перуки, прикрашали себе ювелірними виробами та користувалися косметикою. Діти зазвичай залишалися без одягу до підліткового віку — приблизно до 12 років. У цьому віці хлопчикам робили обрізання та голили голову.

Ідеал жіночої краси до прикладу в Стародавній Греції стало початком сучасним канонам жіночої краси. Справжніми красунями у ті часи вважалися високі стрункі жінки, з широкими плечима, плоскими грудьми та довгими ногами. Однією з особливостей тодішнього ідеалу було збереження дитячих рис обличчя, з цією метою жінки фарбували щоки та губи соком ірису, який надавав обличчю свіжості та дитячого рум'янцю. Щодо шкіри, вона мусила бути бездоганною: блідою та чистою.

Зачіски у Староданьому Єгипті були різноманітні, дівчата заплітали волосся у кіски, у жінок було модно носити чубчик і довге волосся з боків, підстрижене під кутом. Також єгиптянки полюбляли пишні зачіски, проте їхнє власне волосся не завжди дозволяло досягти бажаного ефекту. Щоб вирішити цю проблему, жінки голили голову налисо та одягали перуки, виготовлені з вовни. Для більшої пишності перуки нашаровували.

Жіночий стиль одягу в Стародавньому Єгипті вирізнявся оригінальністю, зокрема через використання прозорих тканин. Основним матеріалом для пошиття одягу був льон, іноді – вовна. Льон широко застосовувався в ткацтві: з нього створювали як грубі полотна, так і надзвичайно тонкі, майже прозорі тканини, схожі на марлю. Одяг, як правило, мав білий колір – яскраві барви та орнаменти майже не використовувалися. Жіночі сукні мали простий крій – вони були довгими, доходили до щиколоток і трималися на широких бретелях. Дослідниця Мерц зазначає, що фасон сукні був спеціально створений для того, щоб щільно прилягати до тіла, підкреслюючи фігуру. Часто такі сукні шили з дуже тонкого матеріалу, тому вони були напівпрозорими. Єгиптянки нерідко оголювали груди, однак це не було акцентом – груди не підкреслювали навмисно.

Греція

На ідеали краси у давньогрецькій культурі вплинула присутність богів, які прийняли людську подобу. Одним із найяскравіших втілень довершеності в античному мистецтві є скульптурний образ Афродіти. У той період велике значення надавали фізичній досконалості – ідея гармонії тіла активно пропагувалася. Греки навіть створили спеціальну формулу жіночої краси, яка визначала ідеальні пропорції між розмірами ступнів, долонь та інших частин тіла. Жіноче обличчя вважалося красивим, якщо воно було симетричним, з правильними рисами, великими очима та прямим носом. Цікаво, що прагнення до симетрії в Стародавній Греції стосувалося навіть брів. Людей із зрощеними бровами — коли вони з'єднувались посередині — вважали особливо привабливими, оскільки така риса підкреслювала гармонійність обличчя.

Ті, у кого природно не було зрощених брів, домальовували їх: простір між бровами зафарбовували чорною підводкою або тінями. Жінки застосовували цю техніку не лише для створення ефекту симетрії, а й щоб виразніше підкреслити очі та зробити вії більш помітними. Як і в Давньому Єгипті, у Греції ідеалом краси була бліда шкіра. Щоб зберегти омріяну світлу шкіру, заможні грецькі жінки вдавалися до нанесення пудри на основі свинцю, що могло викликати затримку розвитку, безпліддя та деменцію.

У Стародавній Греції чоловічу красу переважно оцінювали за статурою. Ідеалом вважалося атлетичне тіло з добре окресленими, округлими м’язами та майже повною відсутністю жиру. Особливо привабливими вважалися чоловіки з рудувато-світлим волоссям і пухкими губами. Також у грецькому суспільстві велике значення надавали широким формам сідниць як у чоловіків, так і у жінок.

У Стародавній Греції одяг виготовляли переважно з льону та вовни. Лляні речі були зручними для літньої спеки, а вовняні — для холоднішої пори року. З часом у моду ввійшли також шовкові та бавовняні тканини. Основним елементом вбрання як у чоловіків, так і в жінок був хітон — довга сорочка з напуском, яку підперізували поясом. Її довжина залежала від віку та статі людини. Поверх хітона накидали гіматій — своєрідний плащ. Чоловіки також носили хламиду — короткий вовняний плащ. Взувалися здебільшого у сандалі або ходили босоніж. Головні убори були не в моді, однак іноді голову прикривали частиною гіматія.

Жінки прикрашали себе золотими й срібними ювелірними виробами, користувалися пудрою, ароматичними оліями та парфумами для догляду за волоссям. У той час як чоловіки носили коротке волосся й голили бороди, жінки відрощували довге волосся та вкладали його в зачіски.

Середньовіччя: Вплив церкви, аскетизм та уявлення про красу

Протягом майже всього Середньовіччя церква мала значний вплив на повсякденне життя людей, зокрема й на їхній зовнішній вигляд. Попри поширену думку про нехтування гігієною, поблизу великих монастирів та місць паломництва існували купальні. Бідні користувалися громадськими лазнями, тоді як заможні мали змогу насолоджуватися особистими ваннами.

Уявлення про жіночу красу в ті часи полягало в образі тендітної, майже змарнілої дівчини з дуже блідою, майже прозорою шкірою. Її обличчя мало подовжену форму, було обрамлене світлим, хвилястим волоссям. Маленький, стриманий рот і великі, трохи вирячені очі вважалися привабливими. Щоб досягти такої блідості, жінки натирали шкіру лимонним соком, а подекуди навіть вдавалися до кровопускання.

Аскетизм пронизував усі аспекти середньовічного життя, зокрема й уявлення про жіночу красу. Ідеалом вважалося худорляве тіло, невеликі груди, тонкі руки й ноги. Щоб відповідати цим стандартам, дівчатам з дитинства туго перемотували груди. Жіночий одяг був скромним і стриманим. Виявити індивідуальність дозволялося хіба що через зачіску чи головний убір: у моді були солом’яні капелюшки, високі конічні шапки, а також капюшони. Знатні жінки іноді вплітали у волосся штучні пасма або волосся померлих, що викликало осуд. Католицька церква вважала макіяж гріхом, але жінки все ж доглядали за собою — наносили маски на обличчя, фарбували й завивали волосся.

Великий вплив на образ жінки мав культ Діви Марії. Вагітність навіть стала своєрідною модою. Якщо жінка не була при надії, вона підкладала спеціальні подушки або носила сукні з драпіруванням на животі, щоб імітувати вагітність.

Ідеальний чоловік у Середньовіччі — це глибоко віруюча людина. Ознакою благородства вважалося гладко виголене обличчя, хоча носити вуса чи бороду теж було прийнятно. Волосся зазвичай спадало на плечі.

Чоловічий одяг зазвичай був однотонним, проте прикрашався вишивкою та коштовностями. У цей період з’явилися й швидко увійшли в моду носові хустки. Чоловіки також активно доглядали за собою: фарбували й завивали волосся, мили його у цирульників, використовували засоби проти облисіння, боролися зі зморшками й намагалися поліпшити колір обличчя. Усе це робилося з однією метою — подобатися жінкам.

Епоха Відродження: Гуманізм, культ краси та нові ідеали

Епоха Відродження — це час, коли людська краса, інтелект і творчість поєдналися у єдиному ідеалі. Людина цього періоду вже не вважалася грішною та обмеженою, як у Середньовіччі. Навпаки, вона сприймалась як вільна, розумна, моральна та творча істота, наділена безсмертною душею. У центрі всього — гуманізм, культ знань і краси. Це відображалося не лише в мистецтві, а й у зовнішньому вигляді, поведінці та навіть у повсякденному догляді за собою.

Ідеал жінки епохи Ренесансу був близький до образів, які ми бачимо на полотнах відомих художників того часу, зокрема в «Мона Лізі» Леонардо да Вінчі чи «Народженні Венери» Сандро Боттічеллі. Пишна постать із м’якими, округлими формами — повні руки, широкі стегна, великі груди, тонка талія — усе це символізувало здоров’я, плодючість і жіночність. Обличчя мало бути блідим, з високим чолом (жінки навіть голили волосся на лобі, щоб зробити його вищим — вважалося, що це ознака інтелекту).

Волосся цінувалося світле, хвилясте, вільно укладене. Щоб досягти бажаного кольору, дами вибілювали волосся на сонці або використовували народні засоби: яблучний сік, галун, відвари з волоського горіха. Зачіски були складними — з плетіннями, сітками, прикрасами. А от волосся на тілі намагались видаляти, зокрема з гігієнічних міркувань, щоб уникнути вошей.

Вперше за довгий час жіночий одяг став відкритішим — з’явилось декольте, яке оголювало шию, плечі й верх грудей. Зовнішність жінки мала бути не лише красивою, а й витонченою: важлива була постава — пряма спина, плавні, впевнені рухи.

Красива шкіра — це біла шкіра. Для її відбілювання жінки використовували свинцеву або ртутну пудру — сьогодні ми б сказали, що це було небезпечно, але тоді мода вимагала жертв. Для рум’ян використовували кіновар — червоний мінерал на основі ртуті. Також у цей період з’явилися перші поради щодо зовнішності: як доглядати за тілом, як робити зачіску, як підібрати одяг відповідно до соціального статусу.

Чоловік Ренесансу — це поєднання сили й розуму, він — освічений, мужній, стриманий і впевнений у собі. Його зовнішність також мала значення. Чоловіки носили або коротку стрижку «під горщик», або довге волосся до плечей. Бороду доглядали ретельно: підстригали, поливали парфумами, укладали воском чи крохмалем.

Форма чоловічого одягу створювала враження перевернутого трикутника — вузькі стегна і широкі плечі. Для цього використовували об’ємні рукави. Вбрання прикрашали дзвіночками, намистом, коштовностями. Молоді чоловіки навіть носили сережки у вухах — іноді сережку, іноді просто кольоровий шовк, продітий у дірку.

Догляд за шкірою для чоловіків був не менш важливим: вони користувалися масками проти зморшок, вибілювали обличчя тими ж засобами, що й жінки. Зовнішній вигляд був частиною самовираження, свідченням інтелектуального і соціального рівня.

Бароко: Розкіш, декоративність та нові стандарти краси

Епоха Бароко принесла з собою справжню революцію в повсякденне життя міських мешканців. В цей час з’явилися нові, досі небачені розваги: прогулянки у мальовничих парках, кінні поїздки, феєрверки та розкішні бали-маскаради, які захоплювали своєю урочистістю і видовищністю. Відображенням модних ідеалів став і жіночий образ, який вимагав особливої уваги до зовнішності. Жінки прагнули зберегти блідість обличчя, вважаючи її ознакою витонченості, тому щедро покривали шкіру сумішшю свинцевих білил та яєчного білка. Щоки та губи, навпаки, підкреслювали яскравим червоним кольором, створюючи контраст, що додавав обличчю виразності.

Особливої популярності набули декоративні мушки — маленькі накладні «родимки», які не лише прикрашали, а й служили своєрідним кодом: мушка на правій щоці означала, що жінка заміжня, на лівій — заручена, а біля ока натякала на романтичний зв’язок. Ідеал жіночої краси в добу Бароко уявлявся як висока, струнка постать із граційною «лебединою» шиєю, похиленими назад плечима, тонкою талією, пишними стегнами та довгим хвилястим волоссям, що гармонійно завершувало елегантний силует.

У жіночому вбранні цього періоду основою залишався корсет із китового вуса й металевих вставок. Його форма змінювалася протягом століття. Хоч нижня частина сукні не мала жорсткого каркасу, вона виглядала пишною завдяки кільком шарам накрохмалених спідниць. Нижнє плаття складалося з корсажу й спідниці. Особливістю ліфа була знімна вставка трикутної форми, мереживний комір і довгі рукави, широкі вгорі й з високими мереживними манжетами. Поверх одягали розпашний роб — просторий верхній одяг із короткими рукавами й високою лінією талії. Він застібався на ґудзики, залишаючи перед відкритим.

У другій половині століття жіночий силует змінився: рукави стали коротшими, з мереживними оздобами. До ліфа пришивали дві спідниці: нижню легку фріпон і верхню модест, зшиту з важких тканин. Верхню спідницю спереду розрізали, драпірували, прикрашали мереживом, рюшами, китицями. Роб носили тільки дворянки. Образ доповнювали світлі панчохи, рукавички, шарфи, ювелірні прикраси з перлів, діадеми. Взуття шили з кольорової шкіри, парчі чи оксамиту на високих підборах, з прикрасами.

Жіночі зачіски були різними: від простих із косами до високих, пишних укладок «фонтанж» із локонів і накрохмалених стрічок.

Чоловічий одяг складався з сорочки, куртки, штанів, капелюха й взуття. Сорочки щедро прикрашали мереживом. У моді були короткі куртки та ренграли — пишні штани-спідниці. Наприкінці століття з’явився жюстокор — подовжений приталений одяг військового крою.

Чоловіки носили кольорові панчохи, туфлі на підборах із бантиками, а капелюхи поступово набували трикутної форми.

Індустріалізація: Мінливість моди та нові тенденції XIX століття

Мода XIX століття відзначалася своєю мінливістю. Стилі одягу, уявлення про ідеальну фігуру, зачіски, макіяж і навіть ставлення до власного тіла постійно змінювалися. Значний вплив на європейські тенденції мала вікторіанська Англія.

Одяг поступово перестав бути лише показником соціального статусу і почав слугувати способом вираження індивідуальності. Завдяки розвитку науки й техніки з’явилася можливість прикрашати тканини різноманітними візерунками й фарбувати їх у яскраві кольори. У жіночому гардеробі все частіше почали з’являтися елементи чоловічого вбрання — панянки стали носити сорочки, жилети та куртки. У першій половині XIX століття популярності набули сукні вкороченої довжини. Жорсткі корсети поступово зникали з моди, натомість сукні стали відкривати зону декольте й ключиці. У той час еталоном краси вважалися похилі плечі, тонка талія та пишні стегна.

Тренд на вибілену шкіру поступово зійшов нанівець, натомість популярності набуло фарбування волосся — хоча фарби й надалі виготовляли з використанням шкідливих речовин, таких як свинець чи азотнокисле срібло. Дівчата прикрашали зачіски стрічками та живими квітами. Модними стали чубчики та локони у вигляді «ангельських кучерів».

Чоловіча мода також зазнала змін. Лосини, панчохи й бриджі поступилися місцем довгим штанам. Короткі штани з панчохами почали носити лише на урочисті заходи — бали чи офіційні прийоми. Обов’язковим аксесуаром чоловічого образу стали підтяжки. А стиль джентльмена доповнювали білі рукавички, тростина і кишеньковий годинник на ланцюжку. Чоловіки слідкували за своїм виглядом — у моді було гладко виголене обличчя з бакенбардами.

Ідеали XX століття: Від емансипації до індивідуальності

У 20-ті роки ХХ століття у світі моди відбулися разючі зміни. Жінки почали відмовлятися від пишних форм і традиційних корсетів, які панували в попередні десятиліття. В ідеал жіночої краси поступово входила витончена, струнка фігура з тонкою талією та довгими ногами. Короткі зачіски — каре або "гарсон" — відкривали шию та робили образ більш легким і витонченим. Особливу увагу жінки приділяли макіяжу: очі часто підводили темним олівцем, надаючи погляду виразності, брови вищипували до тонкої ниточки, а шия майже обов'язково прикрашалася довгим намистом із перлів. Стиль одягу також зазнав змін — сукні ставали коротшими, прямого крою, із заниженою талією, що давало свободу рухів і символізувало нову епоху емансипації.

Проте після закінчення Другої світової війни смаки знову змінилися. Виснажені роками нестачі продовольства та тяжкого життя, люди прагнули до стабільності, затишку та здорового вигляду. Надто худі фігури почали асоціюватися із бідою та хворобами. Чоловікам знову почали подобатися жінки з більш округлими, м’якими формами — вгодовані, але все ж доглянуті й підтягнуті.

А вже у 60-х роках, коли світ поступово відійшов від воєнних страхів і економіка почала відновлюватися, мода знову зробила крутий поворот. Ідеалом краси стали тендітні, дуже худі моделі на кшталт Твіггі, а разом із ними — мінімалістичні силуети, короткі сукні, легкі тканини, яскравий макіяж та підкреслена індивідуальність. Такий образ, заснований на молодості, витонченості й певній недоступності, залишається актуальним і донині.

Сучасна краса: Різноманітність, природність та самоприйняття XXI століття

Краса у XXI столітті стала більш різноманітною та демократичною. Сучасний світ поступово відмовляється від жорстких стандартів і натомість відкриває простір для індивідуальності. На перше місце виходить природність, самовираження і прийняття себе.

Сьогодні вже не існує єдиного еталону фігури. Світ моди активно підтримує і просуває моделей різних комплекцій: від худорлявих до plus-size. Бренди все частіше запрошують для співпраці людей, які мають нестандартну зовнішність, а мода на тіло «як з обкладинки» остаточно втратила актуальність. Краса більше не вимірюється сантиметрами, вагою чи кольором шкіри.

Змінився і стиль. Якщо раніше модні тренди диктували суворі правила, то тепер стиль — це спосіб показати власний характер, настрій і навіть переконання. У моді з’являється усе більше простору для самовираження: мікс класики і спорту, зручність замість показної розкоші, любов до мінімалізму або, навпаки, до яскравих акцентів — усе це стає частиною повсякденного життя.

Особливо помітною стала тенденція до натуральності. Доглянутість замість перебільшеної краси, невимушені образи замість «глянцевих» стандартів. Більше не потрібно ховати веснянки під шаром тонального крему чи вирівнювати кучері — мода підкреслює унікальність кожної людини.

Пластична хірургія, яка колись слугувала засобом для створення однакових «ідеальних» рис, сьогодні більше орієнтується на збереження природної гармонії обличчя і тіла. Надуті губи, великі імпланти, сильний контуринг втрачають популярність. Люди дедалі частіше обирають здоровий вигляд і акуратні, майже невидимі зміни, які підкреслюють, а не змінюють зовнішність.

Сучасними зірками-ідеалами краси стають ті, хто вміє показати свою індивідуальність і щирість. Наприклад, акторка Зендея відома своїм легким, природним стилем, любов’ю до експериментів і впевненістю в собі. Модель Ешлі Грем стала символом руху за бодіпозитив і довела, що краса не залежить від розміру одягу. Біллі Айліш ламає уявлення про «жіночий» стиль, поєднуючи мішкуваті речі з яскравими акцентами, і сміливо говорить про прийняття себе. Серед чоловіків також помітна нова хвиля ідеалів краси: Гаррі Стайлс експериментує зі стилем, змішуючи елементи класики, рок-н-ролу та навіть жіночого гардероба, а Тімоті Шаламе підкорює не тільки своїм талантом, а й природною зовнішністю, без надмірної маскулінності.

Ідеали краси ніколи не були сталими — вони постійно змінювалися під впливом культури, релігії, політики, мистецтва й навіть економіки. Усе це свідчить про головне: краса — не абсолют, а відображення часу, в якому ми живемо.

Олена Стебніцька - pravdatutnews.com