Фото: Unsplash

Це — день літнього сонцестояння. Мить, коли світло досягає своєї кульмінації. Час, який тисячоліттями святкували, вшановували, обожнювали. І сьогодні — все ще продовжують це робити.

У цьому матеріалі ПравдаТУТ News розповість що таке літнє сонцестояння, як його святкували колись і зараз.

Що таке літнє сонцестояння?

Літнє сонцестояння — астрономічний момент, коли північна півкуля Землі максимально нахилена до Сонця. Це дає найдовший день і найкоротшу ніч у році, оскільки Сонце піднімається на найвищу висоту на небосхилі.

В Україні у 2025 році літнє сонцестояння настало сьогодні, у суботу, 21 червня, о 05:42 ранку за київським часом (тривалість дня — близько 16 годин 27 хвилин). Саме в цю мить Сонце пройшло через свою «найпівнічнішу» точку на екліптиці — і це ознаменувало астрономічний початок літа.

Варто розуміти: хоча дата літнього сонцестояння в календарях змінюється (це може бути 20, 21 або навіть 22 червня), сам астрономічний момент настає одночасно для всього світу — незалежно від часового поясу. Тобто коли Сонце досягає найвищої точки на своєму шляху, це трапляється для всіх одночасно, просто в когось — день, а в когось — ніч. Так, наприклад, у Японії сонцестояння настало ввечері 20 червня, а в Україні — на світанку 21-го. Але в обох випадках ідеться про ту саму точку — і саме вона має найглибший природний і культурний зміст.

Сонцестояння, рівнодення, зима: в чому різниця?

У календарному році є чотири ключові астрономічні точки: два рівнодення (весняне та осіннє) й два сонцестояння (зимове та літнє).

• У рівнодення день і ніч майже однакові — світло розподіляється порівну між півкулями.
   
• Зимове сонцестояння (21 грудня) — найкоротший день, найдовша ніч.
   
• Літнє сонцестояння (20–22 червня) — найдовший день, найкоротша ніч

Як літнє сонцестояння святкували в різні епохи та культурах: символіка сонця і світла

Іще задовго до виникнення релігійних систем і держав, люди підпорядковували своє життя природному циклу світла й темряви. Сонце визначало ритм усього: коли сіяти, коли збирати врожай, коли готуватися до зими. І якщо зима уособлювала смерть, очікування й спокій, то літо, а особливо день літнього сонцестояння — це був тріумф життя, сили, відродження.

У Стародавньому Єгипті літнє сонцестояння збігалося зі сходом зорі Сіріус — знаменням, що розпочинається розлив Нілу. А це означало: невдовзі земля отримає вологу, родючість, і люди — хліб. Єгиптяни відслідковували небесні тіла, коригували за ними календарі, і вважали, що сила світла є виявом божественної волі. У найдавніших текстах сонце пов’язується з богами Ра й Осірісом, які несли відродження світу і вмирали щовечора, щоб повернутися вранці.

Аналогічно й у Західній Європі. Стоунхендж у Британії — одна з найбільш таємничих мегалітичних споруд — орієнтований саме на схід сонця в день літнього сонцестояння. Якщо стати всередині кам’яного кільця й подивитися у напрямку «П’яткового каменя» (Heel Stone), то вранці 21 червня можна побачити, як Сонце сходить точно в цій осі. Це один із найвиразніших прикладів того, як стародавні люди надавали цій події символічного значення. Стоунхендж — не просто календар. Це було, ймовірно, місце обрядів, жертвоприношень, спостережень, що засвідчують духовну вагу моменту літнього апогею світла.

Фото: Unsplash

У скандинавських країнах, зокрема у Швеції та Фінляндії, традиції сонцестояння збереглися й дотепер. Там свято має статус державного, хоч офіційно відзначається не саме 21 червня, а в першу суботу після 19-го. У Швеції воно називається Midsommar (буквально — «середина літа»), у Фінляндії — Juhannus, або «Іванів день». Попри християнські назви, в основі залишається глибоко язичницький зміст: вогонь, вода, танці, природа. Люди розпалюють великі вогнища на берегах озер, прикрашають оселі зеленню й квітами, купаються, водять хороводи. Ті самі образи, що й в українському Івана Купала — очищення вогнем, відновлення через воду, злиття зі стихіями.

Цікаво, що в країнах Південної Європи, де сонця вистачає майже щодня, літнє сонцестояння святкується в більш християнському ключі. Наприклад, у Португалії існує свято Festa de São João — День святого Іоанна. Вечір і ніч 23 червня у Порту — це справжній карнавал із вуличними парадами, феєрверками та вогнищами.

Український контекст: Купальська ніч

В українській традиції 21 червня тісно пов'язане зі святом Купала— хоча офіційно його святкують у ніч з 23 на 24 червня, саме сонцестояння стало його першоосновою. 

Купальська ніч — це одна з наймістичніших у році. Вогонь і вода, чоловіче й жіноче, світло і тінь — усе зливалось у ритуалах єднання з природою.

Традиції на Купала: що робили і навіщо

Фото: ШІ

1. Розпалювання вогнища

У центрі святкування — велике багаття. Його розводили на підвищенні, ближче до води. Вогонь символізував очищення, сонячну силу й захист. Біля нього співали, водили хороводи, а пізніше — стрибали через полум’я.Вважалося, що це допомогло б очиститися від хвороб, злих сил, страхів. Для закоханих пар — це була "перевірка": якщо перестрибнули разом і не роз’єднали рук — будуть разом.

2. Плетіння вінків і пускання їх на воду

Дівчата плели вінки зі свіжих польових квітів — ромашки, м’яти, звіробою, полину — і пускали їх на воду зі свічками. Це було ворожіння на долю: якщо вінок плив рівно — дівчина скоро вийде заміж; якщо крутився або тонув — ще чекати. Якщо хлопець витягав чийсь вінок — це вважалося доброю прикметою для стосунків.

3. Пошук цвіту папороті

За повір’ям, у ніч на Купала папороть нібито цвіте лише раз на рік — і лише кілька секунд. Знайти цей цвіт означало отримати щастя, мудрість, здатність бачити скарби й чути мову тварин.

4. Обливання водою та купання

Купання в річках і озерах на Купала вважалося обов’язковим: вода у цю ніч мала особливу силу. Попри це існує повір'я про те, що купатися у воді в ніч на Івана Купала небезпечно, оскільки вважається, що русалки та інші водні істоти можуть затягнути людину під воду.

5. Спалення опудала чи символічного дерева

У деяких регіонах виготовляли ляльку (Купайла або Марену), прикрашали її квітами, а потім — спалювали або пускали на воду. Це був ритуал завершення весняного циклу, прощання з юністю, а іноді — навіть символічна "смерть" весни й початок зрілого літа.

6. Хороводи, пісні, ігри

Свято проходило весело й голосно: співали купальських пісень, водили хороводи довкола багаття, грали в народні ігри.

Як цей день святкують сьогодні

Сьогодні елементи Купальської ночі повертаються у сучасне життя — через фестивалі, етноівенти, локальні ініціативи в селах. Люди знову запалюють вогнища, пускають на воду вінки, співають купальські пісні й шукають цвіт папороті — не так буквально, як символічно. 

Літнє сонцестояння не обов’язково святкувати гучно. Дехто зустрічає світанок наодинці — в тиші, у місті чи в горах. Інші практикують йогу, медитацію, очищення простору. Це не завжди "ритуали" в класичному сенсі, радше — особисті способи зупинитися й усвідомити момент.

Юлія Педюк - pravdatutnews.com