Фото: depositphotos

Пацюки, яких традиційно вважають переносниками бубонної чуми під час європейських епідемій, виявилися непричетними до спалаху хвороби на Майорці у 1820 році. Науковці припускають, що інфекція передавалася безпосередньо між людьми або через вошей і бліх. Дослідження опублікували в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS).

Як дослідники дійшли такого висновку

Науковці проаналізували історичні записи про епідемію у двох містах Майорки — Сон-Сервері та Капдепері — та порівняли їх із результатами епідеміологічного моделювання.

Виявилося, що в Сон-Сервері, де почався спалах, хвороба поширювалася швидше. Також період, протягом якого інфікована людина могла передавати чуму, був довшим — 2,8 дня проти двох днів у Капдепері.

Водночас рівень смертності в обох містах був однаковим і становив 78%.

Яка форма чуми могла переважати

Дослідники зазначають, що під час європейських епідемій смертність від бубонної чуми становила приблизно 40–70%, тоді як септична та легенева форми були майже у 100% випадків смертельними.

Тому науковці припустили, що під час спалаху на Майорці переважали саме септична та легенева форми чуми.

На це також вказують швидке поширення інфекції та вища смертність серед найбільш вразливих груп населення — дітей і людей старшого віку.

До слова, вчені з’ясували, чому нас лоскочуть: реакція виявилася майже однаковою в різних культурах.

Стрілець Діана - pravdatutnews.com